ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 161/9337/18

провадження № 61-421св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Рожищенський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Державне підприємство «СЕТАМ»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «СЕТАМ» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 листопада 2018 року, ухвалене у складі судді Рудської С. М., та постанову Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Рожищенський РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області, відділ ДВС), Державного підприємства

(далі - ДП) «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання недійсними результатів електронних торгів та стягнення гарантійного внеску.

В обґрунтування позову вказувала, що на виконанні Рожищенського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-483, виданого 18 листопада

2009 року Рожищенським районним судом Волинської області, про стягнення

з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства (далі - АТ) «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 302 410,40 грн.

4 квітня 2018 року в межах вказаного виконавчого провадження ДП «СЕТАМ» проведено прилюдні торги з продажу земельної ділянки площею 0,1002 га з кадастровим номером 0722881000:03:001:1973, розташованої в селі Тарасове Луцького району Волинської області (лот № 223548). За результатами електронних торгів її визнано переможцем.

Після проведення торгів позивачу стало відомо, що 28 березня 2018 року заступником начальника відділу ДВС винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, у тому числі, зупинено і реалізацію земельної ділянки.

Відділ ДВС своєчасно не повідомив ДП «СЕТАМ» про наявність зазначеної постанови від 28 березня 2018 року, що на думку позивача, вказує на незаконність проведення електронних торгів 4 квітня 2018 року, тому вона не сплатила вартість лоту № 223548 у розмірі 233 025,50 грн.

Однак для участі в електронних торгах позивач сплатила гарантійний внесок у розмірі 12 264,50 грн, який їй не повернено.

За таких обставин просила визнати недійсними результати електронних торгів, проведених ДП «СЕТАМ» 4 квітня 2018 року, з реалізації земельної ділянки

площею 0,1002 га з кадастровим номером 0722881000:03:001:1973, розташованої в селі Тарасове Луцького району Волинської області, та стягнути з ДП «СЕТАМ» сплачений гарантійний внесок 12 264,50 грн і відшкодувати судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 5 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано недійсними результати електронних торгів від 4 квітня 2018 року (лот № 223548) з реалізації земельної ділянки площею 0,1002 га з кадастровим номером 0722881000:03:001:1973, розташованої в селі Тарасове Луцького району Волинської області. Стягнено з ДП «СЕТАМ» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого гарантійного внеску в розмірі 12 264,50 грн та 704,80 грн на відшкодування судового збору. Стягнено з ДП «СЕТАМ» та Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області в дохід держави судовий збір по 704,80 грн з кожного.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня

2020 року залишено без задоволення заяву ДП «СЕТАМ» про перегляд заочного рішення від 5 листопада 2018 року та додатковою ухвалою цього ж суду

від 9 жовтня 2020 року з ДП «СЕТАМ» в особі Волинської філії на користь ОСОБА_1 стягнено 3 600 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з існування правових підстав для визнання результатів електронних торгів недійсними, оскільки вони проведені ДП «СЕТАМ» з порушенням Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), що призвело до вчинення правочину з недодержанням вимог закону.

Місцевий суд зазначив, що наслідком визнання недійсними результатів електронних торгів є відновлення становища позивача, яке існувало до порушення, шляхом стягнення з ДП «СЕТАМ» 12 264,50 грн сплаченого нею гарантійного внеску.

Постановою Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року апеляційну скаргу ДП «СЕТАМ» задоволено частково; скасовано додаткову ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 жовтня 2020 року і ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 5 листопада 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для визнання недійними результатів прилюдних торгів та стягнення на користь позивача сплаченого нею гарантійного внеску, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У вересні 2021 року ДП «СЕТАМ» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 листопада 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що підставою для винесення заступником начальника відділу ДВС постанови про зупинення виконавчих дій від 28 березня 2018 року слугувало звернення

ОСОБА_1 до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яка ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 18 квітня 2018 року у справі № 167/311/18 залишена без задоволення.

Вказує про помилковість висновків судів попередніх інстанції про проведення електронних торгів з порушенням Порядку, оскільки ДП «СЕТАМ» отримало постанову заступника начальника відділу ДВС про зупинення виконавчих дій

від 28 березня 2018 року лише 24 квітня 2018 року.

На думку заявника, суди не врахували, що позивачу встановлено строк для сплати коштів за лот № 223548 до 19 квітня 2018 року, тому позивач, дізнавшись 18 квітня 2018 року про відмову їй у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, що було підставою для зупинення виконавчих дій, мала сплатити кошти за придбану земельну ділянку, проте, діючи недобросовісно, цього не зробила.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 вересня 2014 року у справі № 3-112гс14, згідно з яким відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу). Оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна».

Також суди не врахували висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, про те, що головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Заявник вказує, що підставою для визнання недійсними результатів електронних торгів у цій справі є бездіяльність відділу ДВС (ненаправлення організатору торгів постанови про зупинення виконавчих дій), яка не стосується правил проведення торгів, має самостійний спосіб оскарження і, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 925/529/17 та від 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц (провадження № 61-18593св18) не може бути підставою для визнання недійсними результатів електронних торгів.

Також суди не врахували висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17 і від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, щодо необхідності встановлення фактів порушення вимог Порядку та/або інших норм законодавства під час проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результати торгів та порушення прав і законних інтересів позивача, який оскаржує результати торгів.

Крім того, висновок судів попередніх інстанцій суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 січня 2018 року

у справі № 910/8052/17, який погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що факт нездійснення позивачем повного розрахунку за придбане майно у строк, передбачений розділом Х Порядку, та відсутність акта про проведення прилюдних торгів, вказує, що договірні відносини купівлі-продажу майна на цих торгах не були оформлені, а отже такий правочин є неукладеним. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що з неукладеного правочину не виникає договірних зобов`язань і він не породжує жодних цивільних правовідносин, в той час, коли недійсний правочин не породжує тих правових наслідків, які притаманні правочинам цього виду, але він породжує правові наслідки, які випливають з його недійсності. Неукладений договір не може бути визнаний недійсним, а тому підстав для задоволення відповідного позову немає.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи

заявника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 925/529/17, від 10 травня 2018 року

у справі № 755/21826/15-ц (провадження № 61-18593св18), від 13 березня

2018 року у справі № 911/494/17, від 14 березня 2018 року

у справі № 910/1454/17, від 24 січня 2018 року у справі № 910/8052/17,

у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2014 року

у справі № 3-112гс14, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15,

від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні Рожищенського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-483, виданого 18 листопада 2009 року Рожищенським районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 302 410,40 грн.

28 березня 2018 року заступник начальника Рожищенського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, якою, в тому числі, зупинено реалізацію на електронних торгах (лот № 223548). Підставою зупинення слугувало звернення заінтересованої особи до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Суди встановили, що 28 березня 2018 року для відома та виконання вказана постанова надіслана Волинській філії ДП «СЕТАМ».

7 травня 2018 року постановою заступника начальника відділу ДВС поновлено вчинення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні.

З протоколу проведення електронних торгів № 324900 суди встановили, що електронні торги з реалізації лота № 223548 (предмет іпотеки) відбулися 4 квітня 2018 року; переможцем торгів є ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Так у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою

статті 203 цього Кодексу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується зі статями 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, згідно з якими публічні торги належать до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом з тим, оскільки згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

У постановах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року

(провадження № 6-174цс12), Верховного Суду від 16 червня 2021 року

у справі № 677/994/16-ц (провадження № 61-7408св20) зазначено, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином. Такий висновок узгоджується й з положеннями статей 650, 655 та частиною четвертою

статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги. Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені

частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша

статті цього Кодексу).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17

(провадження № 61-16353сво18) викладено висновок, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року

у справі № 6-1884цс15, постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року

у справі № 925/529/17 та 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц (провадження № 61-18593св18) викладено висновок про те, що головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Неврахування висновків, викладених у вказаних постановах, заявник зазначив підставою касаційного оскарження.Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-625цс18).

У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року

у справі № 6-2988цс16, постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року

у справі № 911/494/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17 викладено правовий висновок, згідно з яким при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог щодо порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду».

При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення, а не за наслідком оформлення результатів торгів.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій

статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Результат аналізу Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що його норми не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державна виконавча служба (приватний виконавець) укладає відповідний договір.

Звертаючись із позовом про визнання результатів прилюдних торгів недійсними, ОСОБА_1 вказувала про те, що відповідачі несвоєчасно забезпечили учасників торгів необхідною та доступною інформацією про продукцію та права на її продаж, а саме про зупинення відділом ДВС вчинення виконавчих дій.

Вважаючи існуючими правові підстави для визнання результатів електронних торгів недійсними, суди попередніх інстанцій зазначили про порушення під час їх проведення Порядку № 2831/5.

Відповідно до пункту 2 розділу XІ Порядку № 2831/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених Законом України «Про виконавче провадження»; відкладення проведення виконавчих дій; наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, виключно на період відновлення її працездатності.

У разі надходження постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій або постанови про відкладення проведення виконавчих дій Організатор зобов`язаний негайно зупинити електронні торги (торги за фіксованою ціною) та поновити їх при одержанні постанови виконавця про продовження примусового виконання рішення чи закінчення строку відкладення виконавчих дій. У постанові виконавця в обов`язковому порядку зазначається номер лота, електронні торги щодо реалізації якого підлягають зупиненню або відновленню.

Згідно з пунктом 3 розділу XІ Порядку № 2831/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав, визначених

у пункті 2 цього розділу, Організатор негайно зупиняє електронні торги (торги за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом, про що складає акт про зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) з фіксацією підстави та рішення про їх зупинення. З моменту зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом строки електронних торгів автоматично зупиняються. Враховуючи зміст вказаного розділу Порядку, у організатора електронних торгів виникає обов`язок негайно зупинити електронні торги саме з моменту надходження постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що постановою заступника начальника відділу ДВС від 28 березня 2018 року зупинено виконавчі дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, в тому числі, і реалізацію на електронних торгах (лот № 223548). Проте постанова про зупинення виконавчих дій надійшла до ДП «СЕТАМ» 24 квітня 2018 року, про що свідчить вхідний штамп

з № 326/10-09 на супровідному листі відділу ДВС.

Вказані обставини свідчать про відсутність порушень Порядку ДП «СЕТАМ» проведенням оспорюваних електронних торгів, тому висновки судів попередніх інстанцій про визнання результату цих торгів недійсним з підстав порушення Порядку є помилковими.

Крім того, колегія суддів враховує, що підставою для зупинення виконавчих дій слугувало звернення позивача у цій справі із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_1 (пункт 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»), тому її посилання про те, що відповідачі несвоєчасно забезпечили учасників торгів необхідною та доступною інформацією про продукцію і права на її продаж, є безпідставними та свідчать про відсутність будь-яких порушень відповідачами її прав.

Повернення гарантійного внеску при не внесенні переможцем торгів усієї суми за придбане майно було предметом розгляду Верховного Суду у постановах

від 5 серпня 2020 року у справі № 359/2045/18 (провадження № 61-13944св19) та від 23 вересня 2021 року у справі № 161/1869/19 (провадження № 61-1350св20).

У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку про те, що пунктом 8

розділу X Порядку встановлено, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, передбачених законодавством.

Отже, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, тобто є правочином.

Факт нездійснення позивачем повного розрахунку за придбане майно у строк, передбачений розділом X Порядку, та відсутність акта про проведення прилюдних торгів, свідчить про те, що договірні відносини купівлі-продажу майна на цих торгах не були оформлені, а отже такий правочин з позивачем не укладений.

З неукладеного правочину не виникає договірних зобов`язань і він не породжує жодних цивільних правовідносин, в той час, коли недійсний правочин не породжує тих правових наслідків, які притаманні правочинам цього виду, але він породжує правові наслідки, які випливають з його недійсності.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку гарантійний внесок - це грошова сума, що зарахована на рахунок організатора електронних торгів, яку за одним лотом сплачує учасник електронних торгів, крім випадків, передбачених цим Порядком, у розмірі 5%, виходячи зі стартової ціни лота, та є завдатком зі сплати винагороди організатору електронних торгів за надані ним послуги з реалізації майна.

Пунктом 1 розділу X Порядку визначено, що тільки у разі зупинення вчинення виконавчих дій після завершення електронних торгів переможець має право відмовитись від сплати за придбане на електронних торгах майно. У такому випадку йому повертається гарантійний внесок. Інші учасники зупинених електронних торгів мають право на повернення гарантійного внеску за умови звернення до організатора із письмовою заявою.

Відповідно до пункту 3 розділу X Порядку гарантійний внесок не повертається учаснику, який був визнаний переможцем електронних торгів, але не вніс усієї належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 цього розділу, або не підписав та не надіслав протокол з продажу предмета іпотеки у строки, передбачені пунктом 2 розділу VII цього Порядку.

Таким чином, оскільки гарантійний внесок є способом забезпечення зобов`язань за результатами електронних торгів, а позивач, яка була визнана переможцем за результатами оспорюваних торгів, не здійснила повного розрахунку за придбане майно, тому підстави для стягнення гарантійного внеску відсутні.

Колегія суддів враховує, що у даній справі постанова про зупинення виконавчих дій не надійшла ДП «СЕТАМ» до завершення електронних торгів, тому підстави для повернення позивачу гарантійного внеску відсутні.

За таких обставин касаційна скарга є частково обґрунтованою, наведені заявником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1

частини другої статті 389 ЦПК України, щодо застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 925/529/17, від 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц (провадження № 61-18593св18),

від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17, від 14 березня 2018 року

у справі № 910/1454/17, від 24 січня 2018 року у справі № 910/8052/17, постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15,підтверджена під час касаційного провадження.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує рішення заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 5 листопада 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду

від 30 листопада 2020 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «СЕТАМ»задовольнити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 5 листопада 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області і Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними результатів електронних торгів та стягнення гарантійного внеску.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук