Історія справи

Постанова

Іменем України

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 344/4557/23

провадження № 61-2548св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - орган опіки та піклування Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою Органу опіки та піклування Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про звільнення від виконання обов`язків опікуна

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2023 року у складі судді Домбровської Г. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Томин О. О., Василишин Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У березні 2023 року орган опіки та піклування Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради (далі - Орган опіки) звернувся до суду із заявою, в якій просив звільнити від обов`язків опікуна ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заявлених вимог Орган опіки зазначав, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2021 року ОСОБА_3 визнано недієздатним, над ним встановлено опіку та призначено опікуном батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак відповідач обов`язки опікуна не виконує та не дає дозволу на влаштування ОСОБА_3 до психоневрологічного інтернату.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 18 травня 2023 року заяву задовольнив. Звільнив ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати у справі поклав на державу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю Органом опіки невиконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 11 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2023 року змінив, доповнив його резолютивну частину абзацом другим: «Покласти виконання обов`язків опікуна недієздатного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на адміністрацію Снятинського психоневрологічного інтернату на час його перебування у медичному закладі.». В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над недієздатним сином та необхідністю доповнення резолютивної частини покладенням обов`язків опікуна на заклад, в якому буде перебувати недієздатний.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзивів на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 60 ЦК України, а також щодо покладення обов`язків опікуна на юридичну особу - адміністрацію Снятинського психоневрологічного інтернату Івано-Франківської області щодо особи; суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Матеріали справи не містять ні доказів порушення ним як опікуном прав свого недієздатного сина, ні доказів невиконання обов`язків перед підопічним сином.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли відзиви Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської області на касаційну скаргу, мотивовані законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Факти викладені в акті, відповідали дійсності. ОСОБА_1 неналежним чином виконував обов`язки опікуна щодо свого сина.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, у квартирі, де проживав її зведений брат, був безлад і бруд; її брат неодноразово втікав з дому.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2021 року, ухваленим у справі № 344/7144/21, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) визнано недієздатним, над ним встановлено опіку та призначено опікуном батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ).

ОСОБА_3 є особою з інвалідністю першої групи довічно. Внаслідок свого діагнозу не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не здатний задовольнити свої життєві потреби повною мірою.

ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_3 по материнській лінії.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 березня 2020 року співвласниками квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 30,8 кв. м є недієздатний ОСОБА_3 і ОСОБА_2 по 1/2 частини кожний. Крім цього недієздатному ОСОБА_3 належить 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв. м, а 3/4 частини цієї квартири належать ОСОБА_2 .

Згідно із заявою ОСОБА_2 та її поясненнями, наданими в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 належним чином не виконує обов`язків опікуна, не здійснює догляд за недієздатним сином; не сплачує комунальні послуги, внаслідок чого утворилася значна заборгованість, що може призвести до припинення постачання газу та електроенергії у квартиру, а також ОСОБА_1 систематично вживає алкогольні напої, недієздатний брат втікає з дому, оскільки не бажає проживати з опікуном, їй неодноразово телефонували працівники поліції, і вона самостійно забирала брата під час комендантської години із блок-постів, вокзалу тощо.

За змістом виписки з медичної карти хворого № 22705/2022 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 22 жовтня до 02 листопада 2022 року з діагнозом: травматичний субдуральний кроволивив. Гостра субдуральна гематома в правій лобно-скроневій ділянці. Хронічна субдуральна гематома в лівій лобно-скроневій тімяній ділянці. Забій головного мозку.

В акті перевірки виконання обов`язків опікуна щодо захисту прав та інтересів підопічного від 07 грудня 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , зазначено, що умови проживання у квартирі незадовільні, в помешканні безлад, сморід і повна антисанітарія, опікун ставиться до виконання покладених на нього обов`язків безвідповідально, немає їжі, необхідних побутових, гігієнічних засобів. ОСОБА_1 не виконує обов`язків опікуна та не дає дозволу на влаштування недієздатного ОСОБА_3 до психоневрологічного інтернату.

Відповідно до пункту 3 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 15 листопада 2018 року № 1224 «Про організацію роботи з питань опіки (піклування) над повнолітніми особами» Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради делеговано ряд повноважень як органу опіки та піклування, у тому числі, згідно з пунктом 3.9 цього рішення департаменту надано право подання до судів усіх інстанцій заяви про призначення та звільнення від повноважень опікуна (піклувальника).

Беручи до уваги те, що недієздатний ОСОБА_3 не спроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, опікун не виконує покладених на нього обов`язків, його родичі не бажають здійснювати над ним опіку, для забезпечення його прав та інтересів 20 лютого 2023 року на засіданні опікунської ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради розглянуто питання «Про звільнення від обов`язків опікуна ОСОБА_1 » (пункт 7 протоколу № 1) та прийнято рішення рекомендаційного характеру про подання до суду заяви щодо звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна недієздатного ОСОБА_3 та надання дозволу щодо влаштування його до психоневрологічного інтернату, за умови звільнення від обов`язків опікуна ОСОБА_1 в судовому порядку; підготовки необхідних документів.

З 01 вересня до 01 жовтня 2023 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради».

З 04 жовтня 2023 року ОСОБА_3 перебуває у Снятинському психоневрологічному інтернаті на повному державному забезпеченні.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що проживав із сином в одному помешканні; син усім забезпечений, сам обслуговував себе, проводив гігієну. Він спокійний, не кричить. Коли ОСОБА_1 перебував на лікуванні працівники соцслужби забрали сина до психіатричного медичного закладу. ОСОБА_1 не завжди міг забезпечити сину супровід, інколи син самостійно залишав місце проживання і без супроводу міг бути на вокзалі, їздити на автобусі містом, син погано орієнтується на місцевості.

Представник Органу опіки пояснила, що ОСОБА_1 з 22 жовтня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні, а через місяць після того працівники служби виїхали за його адресою і за цей період ОСОБА_1 міг покращити умови проживання в помешканні. Працівники неодноразово попереджали про виконання обов`язків опікуна.

ОСОБА_2 має намір оформити неповну опіку над братом, щоб відвідувати його в інтернаті і забирати на вихідні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 21, частина друга статті 22, частина перша статті 28, частина перша статті 29, частини перша, друга статті 55 Конституції України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Особі може бути призначений один чи кілька опікунів (частина перша статті 60, частина п`ята статті 63 ЦК України).

Суди встановили, що рішенням суду від 09 вересня 2021 року, ухваленим у справі № 344/7144/21, ОСОБА_3 , 2001 року народження, визнано недієздатним, над ним встановлено опіку та призначено опікуном батька ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Отже, інститут опіки та піклування має комплексний характер, він створений для захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки, а також для піклування про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду, забезпечення їх виховання, навчання та розвитку, а у необхідних випадках і лікування.

Згідно з частиною третьою статті 75 ЦК України за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту.

Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 300 ЦПК України).

Встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконував обов`язки опікуна; не забезпечував постійний контроль за переміщенням недієздатного сина; не створив необхідні побутові умови та не забезпечив своєчасне лікування, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна свого повнолітнього недієздатного сина.

Крім того, встановивши, що недієздатний ОСОБА_3 перебуває на лікуванні в Снятинському психоневрологічному інтернаті, іншого опікуна в нього немає, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що опіку в такому разі має здійснювати цей заклад.

Доводи касаційної скарги такі висновки судів не спростовують, зводяться до незгоди з ним та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Аргументи касаційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи. Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2023 року в незміненій частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов