Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.01.2019 року у справі №641/1159/18

Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 641/1159/18

провадження № 61-47987св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Кіся П. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У лютому 2018 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП - ОСОБА_2 ), про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06 лютого 2018 року № 113045378 право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-:-10 в літ. «АА-1» загальною площею 731,6 кв. м на АДРЕСА_1 з 01 листопада 2012 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 26 жовтня 2012 року № 3993, а нежитлові приміщення першого поверху № 1-41, 1а, 1б, 2а, 6а, 15а в літ. «АА-1» загальною площею 1 334,2 кв. м на АДРЕСА_1 . Харкові з 22 жовтня 2012 року - за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2008 року № 121 та договору міни від 12 жовтня 2012 року № 2334.

Речові права ОСОБА_1 на земельну ділянку на АДРЕСА_1 не зареєстровані.

ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 з 01 листопада 2012 року по теперішній час використовують земельну ділянку площею 0,1017 кв. м на АДРЕСА_1 без виникнення права власності або користування та без державної реєстрації цих прав.

Проте, ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2015 року по 31 січня 2018 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, розрахований в сумі 209 000,88 грн, виходячи з розміру орендної плати.

Внаслідок використання відповідачем спірної земельної ділянки без укладення договору оренди землі та невнесення сплати за неї, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради не отримує дохід від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача.

У зв`язку з наведеним Харківська міська рада просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 209 000,88 грн та покласти судові витрати на відповідача.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 липня 2018 року позовні вимоги Харківської міської ради залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої до стягнення грошової суми.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 липня 2018 року скасовано. Позов Харківської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради 209 000,88 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та судові витрати в розмірі 7 837, 53 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що договір оренди між сторонами не оформлено. Тому, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що ним було вжито всіх необхідних заходів для оформлення права землекористування, тому відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 922/3413/17 та від 15 лютого 2018 року у справі № 910/5702/17, відсутність у нього правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення, а відтак бути підставою для застосування приписів статті 212 ЗК України. Також судом неправильно застосовано до спірних правовідносин норми частини четвертої статті 120 ЗК України, оскільки нежитлова будівля на АДРЕСА_1 не перебуває у спільній частковій власності, він є власником окремих приміщень підвалу площею 731,6 кв. м, а ОСОБА_2 є власником приміщень 1-го поверху площею 1334,2 кв. м. Законодавством не передбачено звернення власника окремого нежитлового приміщення в будівлі до органу місцевого самоврядування із заявою про надання земельної ділянки в цілому під всією будівлею, в якій іншим особам на праві власності також належать окремі приміщення. Також не передбачено оформлення договору оренди на земельну ділянку власником окремого нежитлового приміщення в жилому будинку, будівлі або споруді, яка не перебуває у спільній власності осіб. Тому він як власник окремого нежитлового приміщення, не є суб`єктом земельних правовідносин, укладення договору оренди на земельну ділянку під окремими нежитловими приміщеннями законодавством не передбачено, оскільки неможливо сформувати земельну ділянку як об`єкт цивільного права (статті 79, 79-1 ЗК України), під окремими приміщеннями, присвоїти їй кадастровий номер та визначити межі в натурі (на місцевості). Спірна земельна ділянка не має визначених меж, кадастрового номеру, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру. У зв`язку з цим він не може бути платником земельного податку чи орендної плати. Позивачем не підтверджено конкретний розмір спірної земельної ділянки, який має бути визначений лише в проекті відведення та зареєстрований згідно Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, тому розмір заявлених до стягнення грошових коштів є необґрунтованим і не підтверджений належними та допустимими доказами. Крім того, позивачем не доведено наявність у спірних правовідносинах ознак кондикційного зобов`язання

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відзиві на касаційну скаргу Харківська міська рада зазначала, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а рішення апеляційного суду відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-:-10 в літ. «АА-1» загальною площею 731,6 кв. м на АДРЕСА_1 з 01 листопада 2012 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 26 жовтня 2012 року № 3993, нежитлові приміщення першого поверху № 1-41, 1а, 1б, 2а, 6а, 15а в літ. «АА-1» загальною площею 1334,2 кв. м на АДРЕСА_1 . Харкові з 22 жовтня 2012 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2008 року № 121 та договору міни від 12 жовтня 2012 року № 2334 (т. 1 а. с. 12-13).

Речові права ОСОБА_1 на земельну ділянку на АДРЕСА_1 не зареєстровані. Зазначена земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування магазину - складу (землі комерційного призначення).

Земельний податок за спірну земельну ділянку за 2013 рік становив 27 066,55 грн, за 2014 рік - 10 732,10 грн, за 2015 рік - 13 404, 25 грн, за 2016 рік - 19 205, 42 грн (т. 1 а. с. 16).

ОСОБА_1 не зареєстрований як платник земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку, тому розмір безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 у розмірі орендної плати за період з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2015 року склав 52 258, 03 грн. Враховуючи, що це землі комерційного використання, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 712 610,00 грн, ставка річної орендної плати - 8 %, розмір орендної плати в місяць - 4 750,73 грн. За період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати склав 81 693,68 грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 1 021 171,00 грн, орендна плата за місяць - 6 807,81 грн. За період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року 2016 року розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати склав 69 276,16 грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 865 952,00 грн; розмір орендної плати в місяць - 5 773,01 грн. За період з 01 січня 2018 року по 31 січня 2018 року розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати склав за один місяць 5 773,01грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 865 952,00 грн, орендна плата за місяць - 5 773,01 грн. При розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки враховувалось наступне: базова вартість 1 кв. м землі в місті Харкові; зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (Км2); коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місцезнаходження земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерно-геологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території, (Км3); коефіцієнт функціонального використання (Кф) (т. 1 а. с. 17-20).

Із наказу Мінагрополітики від 26 січня 2006 року, яким затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель вбачається, що коефіцієнт функціонального використання спірної земельної ділянки у 2015, 2016 роках склав 2, 5; за наказом Мінагрополітики від 25 листопада 2016 року, яким затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель, коефіцієнт функціонального використання спірної земельної ділянки у 2017, 2018 роках склав 2, 0.

Пунктом 2.5 Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27 лютого 2008 року № 41/08 із змінами та доповненнями, передбачено, що розмір поточної базової ставки орендної плати становить 0,08.

Із листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 26 травня 2010 року № 10046/17/4-10 вбачається, що надати в оренду або у власність земельну ділянку для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в будинку неможливо, оскільки неможливо створити об`єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна - виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складова поняття «земельна ділянка».

26 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0900 га, з метою подальшої передачі її в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень підвалу в літ. «АА-1», загальною площею 731,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; розглянути це питання на черговій сесії Харківської міської ради, передати йому в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування зазначених нежитлових приміщень та укласти відповідний договір оренди земельної ділянки строком на 5 років.

Із листа Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Харківської міської ради від 02 березня 2017 року № Л-10-5046/1-17.08-39 вбачається, що виконавчими органами Харківської міської ради розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 26 січня 2017 року та рекомендовано для уточнення та більш детального вивчення питання прибути або направити повноважного представника до управління містобудування та архітектури.

Однак, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та вчинення певних дій.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 липня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківської міської ради Харківської області щодо нерозгляду на черговій сесії Харківської міської ради клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0900 га з метою подальшої передачі її в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень підвалу літ. «АА-1» загальною площею 731,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано Харківську міську раду розглянути на черговій сесії Харківської міської ради зазначене клопотання ОСОБА_1 .

У суді апеляційної інстанції представник Харківської міської ради пояснив, що клопотання ОСОБА_1 розглянуто та йому відмовлено, оскільки неможливо сформувати земельну ділянку щодо підвального приміщення, оскільки це суперечить розумінню поняття земельної ділянки як об`єкта цивільного права. При цьому зазначила, що оскільки право власності першого поверху зареєстровано за ОСОБА_2 , тому тільки за його письмовою згодою ОСОБА_1 або обидва власника повинні звернутися до Харківської міської ради із спільним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду в частках, пропорційних площі зареєстрованих за кожним з них приміщень.

Матеріали справи не містять доказів того, що з таким спільним клопотанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до Харківської міської ради.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень підвалу № 1-:-10 в літ. «АА-1» загальною площею 731,6 кв. м на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26 жовтня 2012 року № 3993. Речові права на земельну ділянку на АДРЕСА_1 за ним не зареєстровані.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Апеляційний суд, урахувавши наведені норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, набувши у 2012 році право власності на нежитлові будівлі підвалу на АДРЕСА_1 , належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування вказаних приміщень.

Разом з цим суд апеляційної інстанції, встановивши, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , знаходяться нежитлові приміщення, які належать двом власникам, не визначив, яка площа земельної ділянки, перебуває у фактичному користуванні відповідача, та яким чином він використовує спірну земельну ділянку.

Як встановлено судом ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень підвалу на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26 жовтня 2012 року № 3993.

Разом з цим апеляційний суд не з`ясував відповідно до вимог частини другої статті 120 ЗК України, на якій правовій підставі користувався спірною земельною ділянкою попередній власник підвальних нежитлових приміщень.

Крім того, апеляційним судом не враховано, що нежитлова будівля на АДРЕСА_1 не перебуває у спільній частковій власності. Так, для визначення частки ОСОБА_1 за основу взято загальну площу нежитлового приміщення, і застосовано наступну формулу: 731,6 кв. м - площа, зареєстрована за ОСОБА_1 : на загальну площу - 2065, 8 кв. м х 1017 кв. м - загальна площа, яка знаходиться в економіко-планувальній зоні № 6912 = 360 , 27 кв. м - частка земельної ділянки, яка використовується ОСОБА_1 , з якої і проводився розрахунок нормативної грошової оцінки.

Апеляційний суд не звернув уваги, що законодавством не передбачено звернення власника окремого нежитлового приміщення в будівлі до органу місцевого самоврядування із заявою про надання земельної ділянки в цілому під всією будівлею, в якій іншим особам на праві власності також належать окремі приміщення. Також не передбачено оформлення договору оренди на земельну ділянку власником окремого нежитлового приміщення в жилому будинку, будівлі або споруді, яка не перебуває у спільній власності осіб.

Таким чином, апеляційний суд вказані норми матеріального права та обставини не врахував, не надав їм належної оцінки, неповно встановив обставини справи, від яких залежить правильне вирішення справи та не перевірив правильності розрахунків Харківської міської ради орендної плати за спірну земельну ділянку.

Судом першої інстанції наведених обставин також не враховано, рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, тому не може бути залишене в силі.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені апеляційним судом і не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати правові висновки, викладені в цій постанові, дослідити наявні у справі докази, надати оцінку доводам сторін, та ухвалити рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. А. Калараш А. О. Лесько Є. В. Петров С. П. Штелик