Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.08.2019 року у справі №340/268/17

Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 340/268/17

провадження № 61-28156св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Верховинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області,

треті особи: Верховинська центральна районна лікарня, Верховинська районна рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року у складі судді Бучинського А. Б. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, треті особи: Верховинська центральна районна лікарня, Верховинська районна рада, про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання трудового договору продовженим на невизначений строк.

Позовна заява мотивована тим, що 20 квітня 2012 року між Верховинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області та ОСОБА_1 укладено контракт на термін до 20 квітня 2017 року про прийняття останнього на роботу на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні.

Розпорядженням Верховинської районної адміністрації Івано-Франківської області від 19 квітня 2017 року № 101-к припинено дію контракту від 20 квітня 2012 року та звільнено позивача з посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 20 квітня 2017 у зв`язку із закінченням дії контракту. Вважає розпорядження незаконним та таким, що порушує його права.

Припинення дії контракту з ним, як з особою, яку не поновлено на роботі та яка не приступила до виконання своїх трудових обов`язків, є протиправним. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року, яке набрало законної сили, скасовано розпорядження Верховинської районної державної адміністрації від 18 липня 2014 року № 181-к та наказ Верховинської центральної районної лікарні від 18 липня 2014 року № 64 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні та поновлено на роботі на цій посаді з 18 липня 2014 року.

Однак, рішення суду на день винесення спірного розпорядження не було виконано. Адміністрацією на виконання рішення суду було видано розпорядження про його поновлення на роботі, відповідний запис у трудову книжку внесений не був, позивач до виконання обов`язків не приступив, свої посадові обов`язки станом на 20 квітня 2017 року не виконував.

Вважає, що відповідач не мав права розривати із ним трудовий договір не поновивши фактично на посаді та не виплативши заробітну плату за час вимушеного прогулу та за час невиконання рішення суду.

Крім цього, зазначив, що за два місяці до закінчення дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший строк відповідно до законодавства. Однак, за два місяці, що передували закінченню дії контракту тривав трудовий спір щодо його поновлення на роботі, він не допускався до виконання посадових обов`язків, внаслідок чого був позбавлений можливості ставити питання про продовження строку дії контракту.

Строк дії контракту закінчувався 20 квітня 2017 року, а тому розпорядження про його звільнення неправомірно винесено напередодні 19 квітня 2017 року, при звільненні не було видано трудову книжку із записом про звільнення та не проведено розрахунок.

Приймаючи оскаржуване розпорядження, Верховинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області діяла поза межами делегованих їй повноважень, оскільки відповідно до рішення Верховинської районної ради Івано-Франківської області від 05 березня 2015 року повноваження призначати та звільняти керівників установ спільної власності територіальної громади належить до виключної компетенції Верховинської районної ради Івано-Франківської області, а відповідач не мав права приймати рішення про розірвання контракту з позивачем.

Позивач вважає, що не може бути звільнений, оскільки фактично не був поновлений на посаді відповідно до рішення суду.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсним та скасувати розпорядження Верховинської районної адміністрації Івано-Франківської області від 19 квітня 2017 року № 101-к про розірвання з ним контракту; визнати трудовий договір, укладений між Верховинською районною адміністрацією Івано-Франківської області та ним від 20 квітня 2012 року, продовженим на невизначений строк.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області

від 24 липня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 19 квітня 2017 року

№ 101-к про припинення дії контракту та звільнення ОСОБА_1

з посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні

з 20 квітня 2017 у зв`язку із закінченням дії контракту.

У задоволенні позову про визнання трудового договору, укладеного між Верховинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області і ОСОБА_1 20 квітня 2012 року, продовженим на невизначений строк відмовлено за безпідставністю вимог.

Стягнуто з Верховинської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що починаючи з 05 березня 2015 року Верховинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області втратила повноваження щодо припинення трудових відносин з керівниками комунальних закладів охорони здоров`я, що відносяться до спільної власності територіальних громад сіл, селища Верховинського району, зокрема, Верховинської центральної районної лікарні.

Такі повноваження відійшли до представницького органу Верховинської районної ради Івано-Франківської області, тому приймаючи оскаржуване розпорядження від 19 квітня 2017 року № 101-к про припинення дії контракту з ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням дії контракту з 20 квітня 2017 року, Верховинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області діяла поза межами наданих їй повноважень.

Порушене право позивача на працю, внаслідок незаконного звільнення та протягом тривалого не виконання рішення суду про його поновлення на роботі, було захищене судом шляхом прийняття рішень про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Контракт між сторонами був укладений на строк з 20 квітня 2012 року до 20 квітня 2017 року. При цьому, умовами контракту не передбачено можливості автоматичного продовження його дії на певний строк чи на невизначений строк без згоди роботодавця.

Відсутні підстави вважати, що контракт з позивачем як строковий договір трансформувався у безстроковий договір, оскільки вимога власника про припинення дії контракту не вимагається за умови чіткого визначення умовами контракту порядку припинення строкового договору, що було сторонами дотримано. На час закінчення дії контракту та після цього позивач трудові обов`язки головного лікаря не виконував, воля власника на укладення з позивачем контракту на новий термін була відсутня.

Дія строкового трудового договору припинилася 20 квітня 2017 року і його дія могла бути продовжена виключно за умови завчасно висловленого волевиявлення двох сторін шляхом укладення контракту на новий термін.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.2 Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища Верховинського району, затвердженого рішенням Верховинської районної ради Івано-Франківської області від 15 липня 2015 року, у разі закінчення терміну дії контракту, а також за наявності умов, передбачених пунктом 3.19 цього Положення, контракт вважається припиненим без прийняття про це районною радою рішення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання трудового договору, укладеного між Верховинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області і ОСОБА_1 20 квітня 2012 року, продовженим на невизначений строк залишено без змін.

У решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відсутні підстави вважати, що контракт з позивачем набув форми безстрокового трудового договору, оскільки позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження того, що після закінчення строку дії контракту продовжував працювати на посаді головного лікаря чи відносини фактично тривають, не надав, такі обставини не підтверджуються матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог шляхом виключення з мотивувальної частини цих судових рішень відповідного обґрунтування.

У решті рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду, яке набрало законної сили, в частині поновлення позивача на роботі не було виконане відповідачем.

Скасувавши спірне розпорядження, суди дійшли помилкового висновку, що дія трудового контракту припинилася з 20 квітня 2017 року, при цьому уповноваженим органом не було прийнято рішення про звільнення позивача.

Трудові відносини фактично тривають, оскільки жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення, тому трудовий договір є продовженим на невизначений строк.

Обґрунтування судів про те, що трудовий договір з ОСОБА_1 розірвано у зв`язку із закінченням контракту без винесення про це рішення (наказу) уповноваженого органу та без поновлення на роботі згідно з рішенням суду не ґрунтується на нормах матеріального права та прийняті з порушенням норм процесуального права.

Висновки судів є помилковими, суперечать нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2017 року Верховинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Невиконання рішення суду про поновлення на роботі не є підставою для автоматичного поновлення строкового контракту на невизначений строк.

ОСОБА_1 , на час закінчення дії контракту та після цього, трудові обов`язки не виконував, воля власника на укладення з позивачем контракту на новий термін була відсутня.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 20 квітня 2012 року між головою Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від імені Верховинської районної ради Івано-Франківської областіта в інтересах територіальної громади району і ОСОБА_1 було укладено контракт на термін з 20 квітня 2012 року до 20 квітня 2017 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні.

У зв`язку із укладенням контракту, розпорядженням Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської областівід 20 квітня 2012 року № 66-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 20 квітня 2012 року терміном на 5 років.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року, яке набрало законної сили, скасовано розпорядження Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської областівід 18 липня 2014 року № 181-к та наказ Верховинської центральної районної лікарні від 18 липня 2014 року № 64 про звільнення з роботи головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року.

Згідно з розпорядженням голови Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 10 травня 2016 року № 125-к на виконання рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року скасовано розпорядження районної державної адміністрації від 18 липня 2014 року № 187-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 18 липня 2014 року.

В іншій частині рішення суду щодо покладення обов`язків на Верховинську центральну районну лікарню продовжує перебувати на примусовому виконанні та на даний час не закінчене. ОСОБА_1 фактично на роботі поновлений не був, до виконання посадових обов`язків головного лікаря його допущено не було, відповідного запису в трудовій книжці не вчинено, заробітна плата за спірний період з моменту незаконного звільнення і до 20 квітня 2017 року не виплачувалася.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року, задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з Верховинської центральної районної лікарні на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 10 травня 2016 року до 20 квітня 2017 року в розмірі 154 741,91 грн.

Рішенням Верховинської районної ради Івано-Франківської області від 05 березня 2015 року «Про управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища району» визнано таким, що втратило чинність рішення цієї ради від 16 жовтня 1998 року, затверджено Перелік питань з управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища району, яким встановлено, що виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ, закладів та інших організацій спільної власності територіальних громад сіл, селища району за поданням голови районної ради або уповноваженого органу управління об`єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селища району за погодженням з постійними (профільними) комісіями районної ради. Верховинській районній державній адміністрації Івано-Франківської області делеговано інші повноваження щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища згідно з додатком № 2.

Рішенням Верховинської районної ради Івано-Франківської області від 15 липня 2015 року затверджено Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників підприємств, установ, закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селища Верховинського району.

Іншим рішенням від 15 липня 2015 року Верховинська районна рада Івано-Франківської областізатвердила зміни до статуту Верховинської центральної районної лікарні, якими пункт 7.3 викладено у новій редакції: «Поточне керівництво діяльністю центральної районної лікарні здійснює головний лікар, який призначається на посаду і звільняється з посади на пленарному засіданні районної ради на умовах контракту».

Встановлено, що, починаючи з 05 березня 2015 року, Верховинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області втратила повноваження щодо припинення трудових відносин із керівниками комунальних закладів охорони здоров`я, що відносяться до спільної власності територіальних громад сіл, селища Верховинського району Івано-Франківської області, зокрема Верховинської центральної районної лікарні і такі повноваження відійшли до представницького органу Верховинської районної ради Івано-Франківської області.

Розпорядженням голови Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської областівід 19 квітня 2017 року № 101-к припинено дію контракту з ОСОБА_1 , укладеним з головою районної державної адміністрації 20 квітня 2012 року. Звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні з 20 квітня 2017 року у зв`язку із закінченням дії контракту.

Між Верховинською районною радою Івано-Франківської області та ОСОБА_4 29 квітня 2016 року укладено контракт про прийняття на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні до 21 квітня 2021 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, а також особливості порядку звільнення чи продовження дії контракту.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Вирішуючи питання про припинення строкового трудового договору, у разі надання права працівнику ставити питання про його продовження, однак якщо працівник таке право не використав, трудові відносини між сторонами контракту припинилися і фактично не тривали на час закінчення дії строкового договору, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має підстави звільнити працівника у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Суди у вказаній справі встановили, що ОСОБА_1 на час закінчення дії контракту не виконував обов`язків головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні, тобто трудові відносини фактично не тривали.

Позивач не спростував належними та допустимими доказами, що станом на день закінчення строку трудового контракту трудові відносини між сторонами фактично тривали.

Разом з тим, між Верховинською районною радою Івано-Франківської області та ОСОБА_4 29 квітня 2016 року укладено контракт про прийняття на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні до 21 квітня 2021 року.

Отже, відсутні правові підстави вважати, що Верховинська районна рада Івано-Франківської областімала намір продовжити трудові відносини з ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4.2 Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища Верховинського району, затвердженого рішенням Верховинської районної ради Івано-Франківської області від 15 липня 2015 року, у разі закінчення терміну дії контракту, а також за наявності умов, передбачених пунктом 3.19 цього Положення, контракт вважається припиненим без прийняття про це районною радою рішення.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що контракт між сторонами був укладений на строк з 20 квітня 2012 року до 20 квітня 2017 року. При цьому, умовами контракту не передбачено можливості продовження його дії на певний строк чи на невизначений строк за настання певних обставин.

Відсутні підстави вважати, що контракт з позивачем як строковий договір трансформувався у безстроковий договір, оскільки вимога власника про припинення дії контракту не вимагається за умови чіткого визначення умовами контракту порядку припинення строкового договору, що було сторонами дотримано. На час закінчення дії контракту та після цього позивач трудові обов`язки головного лікаря не виконував, воля власника на укладення з позивачем контракту на новий термін була відсутня.

Позивач сам виявив згоду на строковість спірного договору шляхом його добровільного підписання.

Доводи касаційної скарги з посиланням на положення частини першої статті 39-1 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки позивач не довів те, що він продовжував виконувати свої посадові обов`язки після закінчення строку дії трудового договору, що є підставою для продовження дії контракту, а відповідач не вимагав припинення трудових відносин. При цьому про небажання відповідача продовжувати трудові відносини із позивачем свідчить укладення з ОСОБА_4 контракту про прийняття на посаду головного лікаря Верховинської центральної районної лікарні до 21 квітня 2021 року.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, та зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання трудового договору, укладеного між Верховинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області і ОСОБА_1 20 квітня 2012 року, продовженим на невизначений строк ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судові рішення в цій частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій в указаній частині не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, треті особи: Верховинська центральна районна лікарня, Верховинська районна рада, про визнання трудового договору, укладеного між Верховинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області і ОСОБА_1 20 квітня 2012 року, продовженим на невизначений строк залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська