Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №212/1796/18

Постанова

Іменем України

20 липня 2020 року

м. Київ

справа № 212/1796/18-ц

провадження № 61-23124 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10;

відповідачі: публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", правонаступником якого є акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут";

представник товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" - Конова Ірина Олександрівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року у складі судді Борис О. Н. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів:

Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П. та касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", правонаступником якого є акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі -

АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз"), товариства

з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі -

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут") про захист прав споживачів, визнання дій незаконними.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 № 2500 "Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам" між позивачами, кожним окремо, та ПАТ "Криворіжгаз" були укладені типові договори постачання природного газу споживачам. Вони виконували усі умови вказаного договору, регулярно та у повному обсязі сплачуючи за отримані послуги з газопостачання.

Вказували, що ПАТ "Криворіжгаз" в односторонньому порядку перестало виконувати свої зобов'язання, визначені пунктом 6.2. вказаного Типового договору у частині забезпечення споживачів безперервним постачанням природного газу.

У листопаді 2016 року ПАТ "Криворіжгаз" встановило на будинок

АДРЕСА_1, загальнобудинковий вузол обліку газу.

У грудні 2016 року їм стало відомо, що ПАТ "Криворіжгаз" з 01 листопада

2016 року в односторонньому порядку почало нараховувати об'єми використаного природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу.

Зазначали, що ПАТ "Криворіжгаз" не укладав з ними договору на зняття показань будинкового вузла обліку, також не складено акти балансового розмежування зі схемою і первинних показників лічильника та вводу його до експлуатації.

Вважають, що їм неправомірно нараховується плата за спожитий природній газ.

Посилаючись на викладене, позивачіпросили суд визнати дії

ПАТ "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку АДРЕСА_1 незаконними; визнати встановлений ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу незаконним; зобов'язати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут"

з 01 листопада 2016 року поновити їм, як побутовим споживачам, режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників".

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задоволено.

Визнано незаконними дії ПАТ "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку

АДРЕСА_1.

Визнано незаконним встановлений ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу споживачам ОСОБА_1

(АДРЕСА_2), ОСОБА_2 (АДРЕСА_3), ОСОБА_3 (АДРЕСА_4), ОСОБА_4 (АДРЕСА_5), ОСОБА_5

(АДРЕСА_6), ОСОБА_6 (АДРЕСА_7), ОСОБА_7 (АДРЕСА_8), ОСОБА_8 (АДРЕСА_9), ОСОБА_9

(АДРЕСА_10), ОСОБА_10 (АДРЕСА_11).

Зобов'язано ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з 01 листопада 2016 року поновити побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), ОСОБА_2 (АДРЕСА_3), ОСОБА_3 (АДРЕСА_4), ОСОБА_4 (АДРЕСА_5), ОСОБА_5 (АДРЕСА_6), ОСОБА_6 (АДРЕСА_7),

ОСОБА_7 (АДРЕСА_8), ОСОБА_8 (АДРЕСА_9), ОСОБА_9 (АДРЕСА_10), ОСОБА_10 (АДРЕСА_11) режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Зобов'язано ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" здійснити перерахунок спожитого природного газу, відповідно до норм споживання природного газу населення

у разі відсутності газових лічильників споживачам ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) з 01 листопада 2016 року по 31 липня

2018 року, ОСОБА_5 (АДРЕСА_6)

з 01 листопада 2016 року по 17 листопада 2018 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлення

ПАТ "Криворіжгаз" загальнобудинкового приладу обліку природного газу

на будинок АДРЕСА_1, ставить у нерівне становище побутових споживачів цього будинку перед іншими побутовими споживачами багатоквартирних будинків

у Дніпропетровській області, в яких оператором газорозподільної системивстановлені індивідуальні лічильники газу, оскільки приймання-передача

та визначення фактичного об'єму спожитого газу буде визначатись не по об'єктам побутових споживачів (квартирах), а за будинком, чим порушуються умови Типового договору та Закону України "Про захист прав споживачів".

Незаконне встановлення загальнобудинкового лічильника газу

ПАТ "Криворіжгаз" у будинку АДРЕСА_1, призвело до неправомірного нарахування

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" об'ємів спожитого природного газу позивачам на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу. У зв'язку з чим позовні вимоги позивачів щодо визнання незаконним встановлений

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режим нарахування спожитого природного газу згідно з показанням загальнобудинкового приладу обліку газу задоволено

та зобов'язано ТОВ "Дніпропетровськгаззбут" поновити режим нарахування об'єму спожитого природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно положень законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року скасовано у частині визнання незаконним встановлений ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1

(АДРЕСА_2), ОСОБА_2 (АДРЕСА_3), ОСОБА_3 (АДРЕСА_4), ОСОБА_4 (АДРЕСА_5), ОСОБА_5

(АДРЕСА_6), ОСОБА_6 (АДРЕСА_7), ОСОБА_7 (АДРЕСА_8), ОСОБА_8 (АДРЕСА_9), ОСОБА_9

(АДРЕСА_10), ОСОБА_10 (АДРЕСА_11), у частині зобов'язання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з 01 листопада 2016 року поновити побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), ОСОБА_3

(АДРЕСА_4), ОСОБА_4 (АДРЕСА_5), ОСОБА_6 (АДРЕСА_7), ОСОБА_7 (АДРЕСА_8), ОСОБА_8

(АДРЕСА_9), ОСОБА_9 (АДРЕСА_10), ОСОБА_10 (АДРЕСА_11) режим нарахування природного газу відповідно до чинних норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, у частині зобов'язання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" здійснити перерахунок спожитого природного газу, відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників споживачам ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) з 01 листопада 2016 року по 31 липня 2018 року, ОСОБА_5 (АДРЕСА_6) з 01 листопада

2016 року по 17 листопада 2018 року та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня

2020 року заяву ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" задоволено. Судовий збір у сумі 26
430 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять) грн за подання

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" апеляційної скарги компенсувано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про визнання незаконними дій АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку АДРЕСА_1, оскільки в процесі обліку спожитого газу

не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник,

що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді

не використовувався споживачами. Разом з тим зазначив, що

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не є належним відповідачем у справі, оскільки

до його повноважень не входить здійснення розподілу природного газу або заміни об'ємів та обсягів розподіленого природного газу споживачам, а також встановлення режимів нарахування об'ємів спожитого газу та здійснення перерахунків, а тому рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог

до ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" скасовано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про відмову

у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 28 січня 2020 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито

та витребувано її з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" мотивована тим, що ПАТ "Криворіжгаз" було розроблено та подано

на затвердження Національній комісії, що здійснює державне регулювання

у сферах енергетики та комунальних послуг, План розвитку газорозподільної системи ПАТ "Криворіжгаз" на 2016-2025 роки. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики

та комунальних послуг, від 31 березня 2016 року № 547 (зі змінами) затверджено План розвитку газорозподільної системи ПАТ "Криворіжгаз" на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розділах. У І розділі зазначеного Плану розвитку на 2016-2025 роки було передбачено з урахуванням технічних та економічних чинників загальнобудинковий лічильник за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, ПАТ "Криворіжгаз" не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ "Криворіжгаз" на 2016-2025 роки, яка затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Вважають, що відповідно до вимог законодавства України ними правомірно встановлено загальнобудинковий лічильник за вказаною адресою.

Касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини справи, які мають суттєве значення для вірного вирішення справи, не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) та ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 171/1183/17 (провадження № 61-1553ск19).

Вказують, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" в установленому законодавством порядку отримало ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом з 01 липня 2015 року та виступає гарантованим постачальником газу для побутових споживачів м. Дніпропетровська та Дніпропетровської області, с. Темиріка Гуляйпольського району Запорізької області та с. Радянське Кобиляцького району Полтавської області на підставі рішення Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21 травня 2015 року №
1588.

Між побутовими споживачами природного газу, що проживають у будинку АДРЕСА_1 та

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" був укладений Типовий договір постачання природного газу. Згідно з умовами указаного договору постачальник -

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" взяв на себе зобов'язання обчислювати

і виставляти рахунки споживачам за поставлений природній газ відповідно

до вимог, передбачених цим договором. Вважають, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" є належним відповідачем у справі, оскільки до його безпосередніх обов'язків входить обчислення і виставлення рахунків споживачам за поставлений природній газ, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Доводи осіб, які подали письмові пояснення на касаційну скаргу

У січні 2020 року ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" подало до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу позивачів, в яких зазначено, що згідно з Правилами постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 та Закону України "Про ринок природного газу" товариство є постачальником природного газу

у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, до його повноважень не входить здійснення розподілу природного газу або зміни об'ємів та обсягів розподіленого природного газу споживачам, а також встановлення режимів нарахування об'ємів спожитого газу та здійснення їх перерахунків, а тому

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не є належним відповідачем у справі.

Оскільки індивідуальні лічильники газу у квартирах позивачів відсутні,

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" правомірно здійснювало нарахування спожитого газу відповідно до даних оператора газорозподільної системи-

АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз".

У червні 2020 року ТОВ "Дніпропетровськгаз" подало до Верховного Суду додаткові письмові пояснення на касаційну скаргу позивачів, в яких зазначено,

що Законом України "Про ринок природного газу" розмежовано діяльність

з видобування, транспортування, розподілу та постачання природного газу.

Зокрема, особі, яка займається розподілом природного газу, заборонено здійснювати його постачання (частина перша статті 39 Закону "Про ринок природного газу") і навпаки, особа, яка є постачальником газу, не може здійснювати його видобування, транспортування і розподіл. Отже,

по відношенню до побутового споживача ТОВ "Дніпропетровськгаз збут"

є постачальником, а АТ "Криворіжгаз" - розподільником, Оператором газорозподільної мережі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивачі у справі є власниками, або зареєстровані та проживають у будинку

АДРЕСА_1,

та є споживачами послуг з газопостачання за вказаною адресою

(том 1, а. с. 18-53).

12 березня 2018 року споживачі будинку

АДРЕСА_1 зверталися

до ПАТ "Криворіжгаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", із заявою про надання копії актів: "Розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін стосовно системи газопостачання", "Приймання в експлуатацію загальнобудинкових, або під'їзних приладів обліку газу" (том 1, а. с. 16-зворот).

Згідно з актом від 29 березня 2017 року представниками ПАТ "Криворіжгаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", у відсутності споживачів здійснено опломбування вузла обліку газу, встановленого за адресою:

АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 140).

Листом від 31 серпня 2018 року ПАТ "Криворіжгаз" правонаступником якого

є АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", повідомлено директора товариства з обмеженою відповідальністю "Керуючої Компанії "Дом. Ком" про необхідність складання та підписання акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно внутрішньобудинкових систем газопостачання будинків, які знаходяться

на утриманні товариства з обмеженою відповідальністю "Керуючої Компанії "Дом.

Ком" за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Армавірська, буд. 12 (том 1, а. с. 141).

Згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором газорозподільної мережі

та споживачем від 2018 року, ПАТ "Криворіжгаз", правонаступником якого

є АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", визначило межі балансової належності у т. "А" по будинку

АДРЕСА_1 згідно схеми, проте вказаний документ не підписано іншою стороною - товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Дом. Ком" (том 1, а. с. 142).

31 липня 2018 року за адресою позивача ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) працівниками ПАТ "Криворіжгаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", відбулось встановлення пломби на індивідуальний лічильник газу, що підтверджується актом № 2105 (том 1, а. с. 179).

17 листопада 2018 року за адресою позивача ОСОБА_13 (АДРЕСА_6) працівниками ПАТ "Криворіжгаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", відбулось встановлення пломби на індивідуальний лічильник газу, що підтверджується актом № 2709 (том 1, а. с. 180).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 квітня

2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ "Криворіжгаз" видано ліцензію

на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву "Інгулець" Інгулецького району в м. Кривому Розі Дніпропетровської області) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності

та користуванні ПАТ "Криворіжгаз".

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України "Про житлово-комунальні послуги"

(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин,

що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права

та обов'язки.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"

(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено статтею 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"

(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), предметом регулювання статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці

та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики

та комунальних послуг. Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини 1 , пункт 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору розподілу природного газу вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: "споживач" - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок природного газу" та Кодексі ГРС.

Судами установлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", розділом V "Права та обов'язки споживача" та розділом VI "Права і обов'язки постачальника".

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ "Криворіжгаз", правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором

є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність

та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством

та умовами договору.

Як зазначено у частині 1 статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (чинним на час виникнення спірних правовідносин), державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Установлено, що позивачі є споживачами природного газу, а ПАТ "Криворіжгаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р "Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу", газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня

2018 року.

Згідно з положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 грудня

2011 року № 150 "Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу"

(з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню

за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно

з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню

за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.

Зважаючи, що позивачі виконували обов'язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вимоги статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов'язують ПАТ "Криворіжгаз", правонаступником якого

є АТ Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року.

Загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений

за ініціативою ПАТ "Криворіжгаз", однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку

не врегульовані між балансоутримувачем будинку та відповідачем.

ПАТ "Криворіжгаз" не уклало договору з окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу)

на зняття показань будинкового вузла обліку. Також не було складено акт балансового розмежування зі схемою та акт зняття первинних показників лічильника та введення лічильника в експлуатацію.

Установлено, що згідно з актом розмежування балансової належності

та експлуатаційної відповідальності відносно буд

АДРЕСА_1 визначило межі балансової належності у точці "А" (згідно схеми) проте вказаний документ не підписано

та не підтверджено іншою стороною - ТОВ "Керуюча Компанія "Дом. Ком".

Оскільки між ПАТ "Криворіжгаз" та ТОВ "Керуюча Компанія "Дом. Ком" не було укладено акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, то не була визначена межа балансової належності (точка приймання-передачі природного газу) та точка вимірювання відносно зазначеного будинку та місце встановлення приладу обліку.

Згідно із пунктом 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до газорозподільної системи, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу).

Відповідно до пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (або його повірки на місці встановлення) Оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем.

Перед пломбуванням ЗВТ Оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного вузла обліку природного газу.

Проте, у порушення вказаних норм, опломбування загальнобудинкового вузла обліку газу відбувалось без присутності позивачів, про що свідчить акт пломбування комерційного вузла обліку газу від 29 жовтня 2017 року, який складався за відсутності позивачів та/або їх представників та не містить

їх підписів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у частині визнання дії ПАТ "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку

АДРЕСА_1 незаконнимидійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачами

та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки

в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Унаслідок бездіяльності ПАТ "Криворіжгаз", правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", споживачі газу у одному будинку поставлені у нерівне становище.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18).

Верховний Суд погоджується з висновками суду про те, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Разом з тим, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

від 16 квітня 2015 року № 1274 "Про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ ПАТ "Криворіжгаз" видано ПАТ "Криворіжгаз ліцензію на право провадження господарської діяльності

з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ

на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності

та користуванні ПАТ "Криворіжгаз".

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 квітня 2015 року № 653 "Про видачу ліцензії з постачання природного газу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" видано ТОВ "Дніпропетровськгаз збут ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Дніпропетровської області.

У Кодексі газорозподільних систем, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики

та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 зазначено, що оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність

з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться

у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

ПАТ "Криворіжгаз", првонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", є Оператором ГРМ.

Згідно з Кодексом газорозподільних систем та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

від 30 вересня 2015 року № 2498, оператор ГРМ зобов'язаний забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у тому числі формування загального об'єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу споживачу за відповідний період; здійснювати перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об'єкту споживача відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 13 розділу 3 Правил визначено, що розрахунки за послуги

з газопостачання здійснюються на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) газу, визначений за підсумками місяця за договором розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ.

З урахуванням наведених норм права та фактичних обставин справи доводи касаційної скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз"

є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позовні вимоги до

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" щодо визнання незаконного встановлення режиму нарахування об'ємів спожитого природного газу, згідно з показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу; зобов'язання поновити побутовим споживачам природного газу режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників та здійснити перерахунок спожитого природного газу, відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників споживачам з 01 листопада 2016 року по 31 липня 2018 року,

не входять повноважень ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", так як зазначене товариство не здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, а має лише дозвіл з постачання природного газу на території Дніпропетровської області, дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду у зазначеній частині рішення суду, чим спростовуються доводи касаційної скарги позивачів у цій частині.

Інші доводи касаційних скарг спростовуються вищенаведеним та зводяться до переоцінки доказів, що з огляду на статтю 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року, у нескасованій частині, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник