Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.04.2019 року у справі №693/426/17

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 693/426/17

провадження № 61-6283св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВС-2012", Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехтранс-КР", приватний нотаріус Жашківського нотаріального округу Шелудько Валентина Петрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Процан Юрій Григорович, на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року у складі судді Шимчика Р. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Нерушак Л. В., та касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ Жашківський цукровий завод" Носань Н. С. на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 28 січня 2020 року у складі судді Шимчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод" (далі - ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВС-2012" (далі - ТОВ
"ЛВС-2012 "), Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехтранс-КР" (далі - ТОВ "Промтехтранс-КР"), приватний нотаріус Жашківського нотаріального округу Шелудько В. П., про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовну заяву мотивовано тим, що у провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа № 04/5026/803/2012 про банкрутство ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод".

Постановою Господарського суду Черкаської області від 18 квітня 2014 року у справі № 04/5026/803/2012 ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 вересня 2016 року у справі № 04/5026/803/2012 ліквідатором ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" призначено арбітражного керуючого Назаренка Є. А.

Також ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 вересня 2016 року по справі № 04/5026/803/2012 задоволено позовну заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" від 28 жовтня 2015 року, визнано недійсними результати аукціону з продажу майнового комплексу ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" за лотом № 1, проведеного товарною біржею "Перша Універсальна Біржа "Україна"; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06 жовтня 2015 року, укладений між

ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" та ТОВ "ЛВС-2012".

На день подання позову ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" до суду виявлено з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна позивачем, що об'єкти, які були реалізовані за недійсним договором, зареєстровані за різними реєстраційними номерами об'єктами нерухомого майна (комплекс) за адресою: АДРЕСА_1, та комплекс за адресою: АДРЕСА_2.

Після продажу комплексу його було розділено на декілька окремих частин та зареєстровано за новими адресами з додаванням літер.

Згідно з договором купівлі-продажу від 06 жовтня 2015 року та актом про передання права власності на нерухоме майно від 06 жовтня 2015 року весь комплекс будівель, загальною площею 32568,3 кв. м, розташований на АДРЕСА_1, було реалізовано за 2 333 201,58 грн.

ОСОБА_1 придбав у ТОВ "ЛВС-2012" 1/250 частини комплексу, яка складається з нежитлової будівлі (складу) Л14 площею 254,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_4, вартість якої становить 2 093 600,19 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 вересня 2016 року у справі № 04/5026/803/2012 визнано недійсним договір, на підставі якого набуто право власності первісним покупцем ТОВ "ЛВС-2012".

ТОВ "ЛВС-2012" під час судового процесу про визнання недійсними результатів аукціону та договору вивело майно з його господарського обігу з метою уникнення повернення майна до позивача. ОСОБА_1 придбав майно вже після визнання недійсними результатів аукціону та договору, на підставі якого ТОВ "ЛВС-2012" набуло майно, а тому на момент укладення договору купівлі-продажу ТОВ "ЛВС-2012" не мало права відчужувати його, оскільки вже не було власником цього майна.

На переконання позивача, частину комплексу, яка складається з нежитлової будівлі (складу) Л14, площею 254,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4, набуто безпідставно в особи, яка не мала права її відчужувати.

Ураховуючи викладене, ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" просило суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на свою користь нежитлову будівлю (склад) Л14, площею 254,8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_4.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року, позов ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 нежитлову будівлю (склад) Л14, площею 254,8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, на користь ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод".

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" суму сплаченого судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що договір купівлі-продажу спірного майна від 06 жовтня 2015 року було визнано судом недійсним і підстава, на якій воно набуте ОСОБА_1, згодом відпала. Майно, яке вибуло з володіння власника на підставі аукціону щодо цього майна, рішення якого в подальшому визнано недійсними, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У січні 2020 року ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" звернулося до суду із заявою про зміну способу виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року.

Заяву мотивовано тим, що на виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року, яке набрало законної сили, видано виконавчий лист від 15 березня 2019 року, а виконавче провадження за пред'явленим листом відкрито 06 червня 2019 року.

07 жовтня 2019 року на адресу ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" надійшла постанова державного виконавця про закінчення цього виконавчого провадження у зв'язку з тим, що нежитлова будiвля (склад) Л14, площею 254,8 кв. м, що підлягала поверненню ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод", демонтована.

Враховуючи той факт, що витребувати вказану нежитлову будiвлю фізично неможливо у зв'язку з її демонтажем, ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" просило змінити спосіб виконання рішення суду з витребування майна на відшкодування вартості вказаного майна.

Для визначення вартості майна, що підлягає витребуванню, заявник послався на звіт про незалежну оцінку основних засобів, що належать ТОВ "ВІГ-Жашкiвський цукровий завод", згідно з яким ринкова вартість 1 кв. м указаної нерухомості банкрута становить 725,00 грн, відповідно, вартість знищеної будівлі - 184

730,00 грн (254,80 кв. м х 725,00 грн).

Посилаючись на викладене, ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" просило змінити спосіб виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області вiд 04 жовтня 2018 року, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВІГ-Жашкiвський цукровий завод" суму вартості знищеної ним нежитлової будiвлi (складу) Л14, площею 254,8 кв. м, на АДРЕСА_1 у розмірі 184 730,00 грн.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 28 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, у задоволенні заяви ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" про зміну способу виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що під час розгляду справи № 693/426/17 вирішувалось питання про витребування майна з чужого незаконного володіння та не було визначено вартість цього майна.

Задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння на стягнення суми вартості цього майна змінить саме рішення по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України, а не спосіб його виконання.

Виходячи з того, що суд не вправі змінювати сам зміст рішення та його суть, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні заяви стягувача про зміну способу виконання рішення.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Процан Ю. Г., просив суд скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Процан Ю. Г., мотивовано тим, що усупереч вимогам частини 4 статті 265 ЦПК України суди не надали належної оцінки доказам, наданим відповідачем, чим порушили також положення частини 4 статті 265 ЦПК України.

Суди проігнорували приписи статей 317, 319, 321 ЦК України, норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, помилково застосувавши при цьому до спірних правовідносин положення статей 387, 388 ЦК України.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ліквідатор ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" просив суд скасувати ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 28 січня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення заяви ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" про зміну способу виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували спеціальні положення Кодексу України з процедур банкрутства, які мають пріоритет перед нормами інших нормативно-правових актів у відносинах, учасником яких є банкрут.

На переконання заявника, зміна способу виконання рішення суду з повернення майна до ліквідаційної маси шляхом його витребування із володіння власника на стягнення вартості такого майна, які в подальшому будуть спрямовані на погашення кредиторських вимог, не передбачає зміни способу захисту порушеного права.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, поданому до суду у травні 2019 року, ліквідатор ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" заперечував проти доводів ОСОБА_1, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року просив залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Процан Ю. Г., витребувано цивільну справу № 693/426/17 із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод".

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Постановою Господарського суду Черкаської області від 18 квітня 2014 року у справі № 04/5026/803/2012 ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод", яке знаходиться на вул. Любомської Євгенії (Радгоспна), 7 у м. Жашкові Черкаської області, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців (а. с. 9-12, т. 1).

06 жовтня 2015 року товарною біржею "Перша Універсальна Біржа "Україна" проведено аукціон з продажу майнового комплексу ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" за лотом № 1.

У цей же день, 06 жовтня 2015 року, між ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" та ТОВ "ЛВС-2012" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна та підписано акт прийому-передачі (а. с. 23-25,26,27, т. 1).

30 грудня 2015 року між ТОВ "ЛВС-2012" і ТОВ "Промтехтраст-КР" було укладено договір купівлі-продажу 934/1000 частин комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з умовами цього договору ТОВ "ЛВС-2012" продало, а ТОВ "Промтехтраст-КР" купило зазначену частину майна комплексу (а. с 81,82, т. 1).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 березня 2016 року, залишеною без змін та постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 травня 2016 року, визнано недійсними результати аукціону з продажу майнового комплексу ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод", проведеного 06 жовтня 2015 року товарною біржею "Перша Універсальна Біржа "Україна", та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06 жовтня 2015 року, укладений між ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" та ТОВ "ЛВС-2012".

Постановою Вищого господарського суду України від 06 червня 2016 року указані судові рішення скасовано та передано справу на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 26 вересня 2016 року (а. с. 19-22, т. 1) результати аукціону з продажу майнового комплексу ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" за лотом № 1, проведеного товарною біржею "Перша Універсальна Біржа "Україна" 06 жовтня 2015 року у АДРЕСА_3, визнано недійсними та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06 жовтня 2015 року, укладений між ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" та ТОВ "ЛВС-2012".

06 червня 2019 року відкрито виконавче провадження № 259277963 з виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" нежитлової будівлі (склад) Л14, площею 254,8 кв. м, із комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_4.

Постановою начальника відділу Жашківського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Селецького С. М. від 28 серпня 2019 року виконавче провадження № 259277963 закінчено у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду, оскільки вказану нежитлову будівлю демонтовано, що підтверджено актом державного виконавця Іванової Л. В. вiд 04 липня 2019 року, актом обстеження об'єкта нерухомого майна від 05 червня 2017 року, рiшенням Виконавчого комітету Жашківської міської ради вiд 15 червня 2017 року № 2110.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року, постанова Апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року, ухвала Жашківського районного суду Черкаської області від 28 січня 2020 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Щодо вирішення справи по суті

Відповідно до змісту частини 1 статті 4 ЦПК України та частини 1 статті 16 ЦК України порушення, невизнання або спорювання права власності особи на майно є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За таких обставин суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що частину комплексу, яка складається з нежитлової будівлі (складу) Л14, площею 254,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4, набуто безпідставно в особи, яка не мала права це майно відчужувати. З огляду на викладене позивач просив суд захистити його право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна відповідно до статей 387, 388 ЦК України.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж права має і законний володілець майна.

ЦК України передбачено як один зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

При цьому реституція застосовується саме у спорах про визнання правочинів недійсними або нікчемними і полягає у поновленні порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою порушене право особи, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошовій формі.

Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Цією нормою передбачено вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Виходячи зі змісту положень частини 1 статті 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині 1 статті 388 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16 і у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19) та від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19), задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Позивач стверджує, що оскільки відповідач незаконно зареєстрував за собою спірне нерухоме майно, тобто незаконно заволодів ним, то право позивача є порушеним та підлягає захисту, зокрема шляхом витребування цього майна від відповідача.

Встановлено, що постановою Господарського суду Черкаської області від 26 вересня 2016 року результати аукціону з продажу майнового комплексу ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" за лотом № 1, проведеного товарною біржею "Перша Універсальна Біржа "Україна" 06 жовтня 2015 року у АДРЕСА_3, визнано недійсними та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06 жовтня 2015 року, укладений між ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" та ТОВ "ЛВС-2012".

Також встановлено, що ТОВ "Промтехтраст-КР" зареєструвало своє право власності на спірне майно і усупереч законодавству України на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23 січня 2017 року продало ОСОБА_1 нежитлову будівлю (склад) Л14, площею 254,8 кв. м, що становить 1/250 частину комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач є суб'єктом, якому належить на законних підставах право власності на спірне майно, яке вибуло з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб, а тому він правомірно заявив вимогу про витребування спірного майна у відповідача як в останнього набувача цього майна.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на те, що вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, які було укладено у подальшому, є неефективним способом захисту позивача у цій справі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Процан Ю. Г., не містять конкретних аргументів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права, які б указували на неправильне вирішення спору, та по суті зводяться значною мірою до дослідження та переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що на стадії касаційного перегляду положеннями статті 400 ЦПК України не передбачено.

Щодо вирішення питання про зміну способу виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року

Звертаючись до суду із заявою про зміну способу виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року,

ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" як стягувач у виконавчому провадженні посилалось на те, що предмет витребування фактично знищено, а тому виконати рішення про відновлення прав стягувача у спосіб, визначений судом, неможливо. За таких обставин ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" просило суд змінити спосіб виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року із витребування майна від відповідача на стягнення з відповідача вартості цього майна.

Колегія суддів вважає помилковими такі вимоги ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" щодо можливості зміни способу виконання судового рішення, а відмови суду першої інстанції та апеляційного суду у задоволенні заяви ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" - законними та обґрунтованими.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з положеннями частин 1 , 3 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Така можливість також передбачена частиною 3 статті 33 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Аналіз норм статті 435 ЦПК України дає підстави для висновку, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Отже, при вирішенні питання про встановлення нового способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення раніше встановленим способом.

Задоволення відповідної заяви є можливим лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення.

Таким чином, задоволення заяви ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" про зміну способу і порядку виконання рішення суду про витребування з володіння ОСОБА_1 нерухомого майна на стягнення грошових коштів у розмірі вартості цього майна фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229, від 11 грудня 2018 року у справі № 757/14092/15-ц, та від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц, які суди попередніх інстанцій відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України правильно врахували при розгляді заяви ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод".

Доводи касаційної скарги ліквідатора ТОВ "ВІГ Жашківський цукровий завод" зводяться до незгоди з висновками судів, з огляду на неврахування обставин ліквідації товариства, що не спростовує правильності таких висновків, а також до тлумачення норм матеріального і процесуального права на свій розсуд.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року, постанова Апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року, ухвала Жашківського районного суду Черкаської області від 28 січня 2020 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення касаційних скарг немає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Процан Юрій Григорович, та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ Жашківський цукровий завод" залишити без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року, постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року, ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 28 січня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк