Постанова

Іменем України

21 червня 2018 року

м. Київ

справа № 205/119/17

провадження № 61-24700св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Державна казначейська служба України,

треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року, у складі судді Скрипник К. О., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2017 року, у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, суду, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Позов обґрунтовано тим, що 03 березня 2009 року Дніпропетровським транспортним прокурором порушено кримінальну справу за фактом зловживання своїм службовим становищем та службового підроблення службовими особами відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровського моторвагонного депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі - ДП «Придніпровська залізниця»), за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України. На час порушення кримінальної справи позивач обіймав посаду начальника відокремленого структурного підрозділу ДП «Придніпровська залізниця».

16 червня 2009 року позивача викликано до Дніпропетровської транспортної прокуратури, вручено копію постанови про порушення кримінальної справи та допитано в якості підозрюваного.

23 червня 2009 року слідчим Дніпропетровської транспортної прокуратури відносно позивача порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України та пред'явлено обвинувачення.

За постановою слідчого вказані кримінальні справи об'єднані в одне провадження, слідчим було допитано позивача в якості обвинуваченого та обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд.

27 червня 2009 року слідчим винесено постанову про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_4 від посади начальника відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровського моторвагонного депо». Кримінальна справа була направлена до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

У ході розгляду справи в суді, прокурором, постановою від 13 березня 2012 року, було змінено формулювання обвинувачення на частину статті 367 Кримінального кодексу України і постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2012 року кримінальну справу було закрито, у зв'язку зі спливом строку давності, та звільнено позивача від кримінальної відповідальності.

Вказану постанову суду позивачем оскаржено в апеляційному порядку. Справа судами розглядалась неодноразово. За результатами нового судового розгляду справи 04 травня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська постановлено виправдувальний вирок, який набрав чинності.

Період незаконного перебування позивача під слідством складає 87 місяців та 14 днів. Протягом зазначеного періоду часу, позивач не вважав себе винним, вимушений був з'являтися на виклики слідчих і суду, приймати участь у слідчих діях та численних судових засіданнях в якості обвинуваченого, підсудного, доводити свою невинуватість та незаконність обраного запобіжного заходу. Вказане негативно вплинуло на стан його здоров'я та призвело до його душевних страждань.

У зв'язку із наведеним, позивач, із урахуванням збільшення позовних вимог, просив суд зобов'язати відповідача відшкодувати йому за рахунок державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку, завдану йому моральну шкоду, яку ним оцінено у 279 893 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська 05 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2017 року, позов задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 279 893 грн.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що факт незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності підтверджуються встановленими у судовому засіданні обставинами. Незаконно перебуваючи під слідством протягом 87 місяців, внаслідок безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності, позивач не мав можливості виїхати за межі України, був позбавлений права вільно пересуватись, та не міг працювати на раніше займаній ним посаді. Вказаними діями порушувались конституційні права позивача, що дає йому право отримати відшкодування завданої йому моральної шкоди.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Прокуратура Дніпропетровської області просить змінити ухвалені у справі судові рішення, зменшивши розмір моральної шкоди до 139 200 грн.

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до невірного обчислення судом розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню. Заявник вказує, що в даному випадку слід було застосувати приписи пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIIIта використовувати для обчислення мінімальну заробітну плату у розмірі 1 600 грн.

Інші учасники справинескористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга Прокуратури Дніпропетровської області не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) і статті 1176 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню громадянинові у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

За положеннями статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування такої моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3 200 грн.

За таких обставин, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що внаслідок заподіяння позивачеві моральної шкоди у зв'язку із безпідставним перебуванням позивача під слідством та судом, вона підлягає відшкодуванню за період 87 місяців з розрахунку 3 200 грн мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області

від 18 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В.Пророк

І. М.Фаловська