Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.05.2025 року у справі №343/373/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

справа № 343/373/22

провадження № 61-10075св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Сердюка В. В.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , Відділ державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року у складі судді Лицура І. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2023 року у складі колегії суддів Бойчука І. В., Томин О. О., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - ВДВС у місті Івано-Франківську), ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 18 вересня 2017 року ДП «Сетам» організувало та провело електронні торги з реалізації 1/2 частки житлового будинку площею 106,4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, а також земельної ділянки площею 0,1680 га, кадастровий номер 2622087602:01:002:0093, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , титульним власником якого є ОСОБА_2 , лот № 235083. Вказане майно реалізовано за ціною 312 124,00 грн, про що складено протокол проведення електронних торгів від 18 вересня 2017 року № 285847.

Зазначав, що реалізоване будинковолодіння належить позивачу та відповідачці ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності.

Земельна ділянка площею 0,1680 га, кадастровий номер 2622087602:01:002:0093, незважаючи на те, що зареєстрована за ОСОБА_2 , фактично належить

ОСОБА_2 та позивачу на праві спільної сумісної власності, як це передбачено пунктами «а», «в» частини другої статті 89 ЗК України.

Вказував, що всупереч вимог статті 120 ЗК України державний виконавець перед проведенням торгів не здійснив заходів щодо виділення частини земельної ділянки, відведеної для обслуговування цього будинку, в окрему земельну ділянку

та присвоєння їй окремого кадастрового номеру.

Посилаючись на те, що продаж на електронних торгах частини земельної ділянки позивача, яка є спільною сумісною власністю з відповідачкою ОСОБА_2 , без згоди позивача є порушенням його прав як співвласника вказаного майна,

а недійсність спірних торгів у частині продажу земельної ділянки має наслідком недійсність торгів у цілому, тобто також і в частині будинковолодіння, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними електронні торги арештованого майна, проведені ДП «Сетам» 18 вересня 2017 року, щодо реалізації 1/2 частки будинковолодіння: житлового будинку загальною площею 106,4 кв. м, з господарськими будівлями

та спорудами; земельної ділянки, кадастровий номер 2622087602:01:002:0093, площею 0,1680 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 235083), та оформлені протоколом проведення електронних торгів від 18 вересня 2017 року № 285847.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Долинський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 19 квітня 2022 року залучив до участі у справі як співвідповідача Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Долинський ВДВС).

Долинський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 17 травня 2022 року замінив неналежного відповідача у справі - Долинський ВДВС на належного - Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (найменування змінено на ВДВС у місті Івано-Франківську).

Долинський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 21 жовтня 2022 року залучив до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3

Долинський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 21 березня

2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2023 року, визнав недійсними електронні торги арештованого майна, проведені ДП «Сетам» 18 вересня 2017 року щодо реалізації 1/2 частки будинковолодіння: житлового будинку, загальною площею 106,4 кв. м,

з господарськими будівлями і спорудами, та земельної ділянки, кадастровий номер 2622087602:01:002:0093, площею 0,1680 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , (лот № 235083), та оформлені протоколом проведення електронних торгів № 285847 від 18 вересня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що оскільки позивач як власник 1/2 частки нерухомого майна має право власності (чи право користування) на земельну ділянку, на якій розташована належна йому частка цього майна, то продаж цієї земельної ділянки порушує його права як власника частини будинковолодіння. Крім того, вказані обставини порушують права покупця земельної ділянки та позбавляють його права вільно користуватися, володіти та розпоряджатися придбаним майном.

Визнаючи поважними причини пропуску позовної давності, суд керувався тим, що ОСОБА_1 про порушення своїх прав дізнався в листопаді 2020 року з листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2020 року з інформацією про судові провадження у цивільних справах за його участю.

У листі також зазначено, що в провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувала справа № 344/16729/17 за скаргою ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на дії головного державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС Гнатюка В. Я., заінтересована особа: ДП «Сетам», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання дій головного державного виконавця Гнатюка В. Я. щодо не надсилання постанови про арешт та опис майна боржника неправомірними, визнання дій головного державного виконавця Гнатюка В. Я. щодо передачі на торги з метою реалізації 1/2 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , неправомірними, зупинення електронних торгів за лотом № 250900 з реалізації 1/2 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції вказав, що позивач ОСОБА_1 , не будучи учасником оспорюваного електронного аукціону, боржником, іпотекодавцем чи іпотекодержателем, не повідомлявся органами ДВС про проведення спірних електронних торгів, а дізнався про них лише у листопаді 2020 року, коли отримав лист від Івано-Франківського міського суду від 21 жовтня 2020 року, а тому пропустив строк на звернення до суду з позовом з поважних причин і спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку», до його вимог не може бути застосована.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

04 липня 2023 року ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суди попередніх інстанцій застосували статтю

57 СК України, статтю 120 ЗК України, статтю 377 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі

№ 367/6231/16-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 та постановах Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 658/122/18, від 12 серпня

2020 року у справі № 626/4/17.

Зазначає, що земельна ділянка, набута під час приватизації одним із подружжя, вважається особистою приватною власністю.

Звертає увагу, що за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності вчиненого за результатами електронних торгів правочину

є недодержання вимог закону в момент його вчинення, тобто безпосередньо

за результатами електронних торгів, що, на думку заявниці, в цій справі підлягає доведенню та встановленню судом наявності порушень Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.

Вказує, що законність проведення публічних торгів оскаржувалася двічі:

у справі 344/16707/17 постановою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року залишено без змін постанову апеляційного суду Івано-Франківської області

від 18 липня 2018 року, яким відмовлено у позові ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ДП «Сетам», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів недійсними;

рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2021 року у справі № 343/1982/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП «Сетам» про визнання електронних торгів недійсними відмовлено.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково послався в оскаржуваному рішенні на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 березня 2018 року у справі 686/9580/16-ц (провадження № 61-3478св18), оскільки обставини справи є відмінними, порівняно із встановленими у цій справі.

Наголошує, що суд першої інстанції ухвалою від 21 жовтня 2022 року після закриття підготовчого провадження у справі залучив ОСОБА_3 як співвідповідача, що є порушенням частин першої, третьої статті 51 ЦК України, та зазначає, що позивачу до подання позовної заяви було відомо про те, що ОСОБА_3 є переможцем прилюдних торгів. Вказує, що заява ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду з позовом подана адвокатом Сікомасом С. В., однак форма ордера, яка надана адвокатом для здійснення представництва ОСОБА_1 , не відповідає формі затвердженій рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41.

Провадження у суді касаційної інстанції

08 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті

389 ЦПК України.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Інші учасники справи не скористалися правом подати до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 275661419 від 20 вересня 2021 року, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до наявних записів від 08 вересня 2004 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках по 1/2 кожному на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2004 року

№ 2937, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р. С.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку

від 22 лютого 2023 року № НВ-9912900922023, земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1678 га, кадастровий номер 2622087602:01:002:0093, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 976687 від 24 березня 2006 року.

25 січня 2016 року головний державний виконавець відділу ДВС у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - державний виконавець) Гнатюк В. Я. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-21370 від 18 серпня 2011 року, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості в розмірі 385 925,28 грн.

16 лютого 2016 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 державний виконавець описав та арештував майно боржника, а саме 1/2 частку будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

25 лютого 2016 року державний виконавець прийняв постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

10 червня 2016 року державний виконавець прийняв постанову про арешт майна, якою накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника.

18 вересня 2017 року проведено електронні торги з реалізації арештованого майна.

Відповідно до протоколу № 285847 проведення електронних торгів організатором торгів виступило ДП «Сетам», та 18 вересня 2017 року здійснено продаж майна: 1/2 частки будинковолодіння - житлового будинку, площею 106,4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, та земельної ділянки, площею 0,1678 га, кадастровий номер 2622087602:01:002:0093, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , лот № 235083, переможець торгів - ОСОБА_3 , яка придбала майно за найвищою ціновою пропозицією - 312 124,00 грн.

Згідно з актом про проведені електронні торги арештованого майна від 14 листопада 2017 року, складеного державним виконавцем Гнатюком В. Я. на підставі протоколу № 285847 проведення електронних торгів реалізовано зазначене вище майно, яке належало ОСОБА_2 , розрахунок за придбане майно здійснено в повному обсязі. В акті вказано, що цей акт є підставою для видання покупцю нотаріального свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають

з огляду на таке.

Суди встановили, що будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до наявних записів від 08 вересня 2004 року належить

на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках

по 1/2 кожному на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2004 року

№ 2937, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р. С., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 275661419 від 20 вересня 2021 року.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 120 Земельного кодексу України,

(далі - ЗК України) (в редакції від 04 червня 2004 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право

на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі

та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (в редакції від 01 січня 2004 року)) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі

№ 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) сформульовано висновок про те, що:

«за відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що стаття

120 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали під час укладення правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції від 06 червня 2004 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності».

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Таким чином, ОСОБА_1 , набувши право власності на 1/2 частку житлового будинку, набув право власності і на 1/2 частину земельної ділянки, право власності на яку не було зареєстровано пропорційно до часток осіб у вартості нерухомості.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, провадження № 14-458цс18). Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що позивач як власник 1/2 частки нерухомого майна має право власності на частину відчуженої на електронних торгах земельної ділянки, на якій розташована належна йому частка нерухомого майна, та вказали, що продаж спірної земельної ділянки порушує права позивача як власника частини домоволодіння.

Колегія суддів не бере до уваги доводи заявниці про те, що земельна ділянка, яка набута під час приватизації одним із подружжя, вважається особистою приватною власністю, враховуючи таке.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16 (провадження № 61-6836св19) зроблено висновок, що земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Однак, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України. (Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 504/3831/19, провадження № 61-7849св23; від 14 травня 2025 року у справі № 359/5478/16-ц, провадження № 61-8758св24).

Системний аналіз змісту статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості

із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин,

що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності

на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення звертається саме на майно боржника.

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) вказано, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, провадження № 12-128гс18).

За правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті

203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності

є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права

чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності

або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається

на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом частин першої та другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно із частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»

у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює

в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати, чи не володіє він цим нерухомим майном спільно з іншими особами, вирішити питання про необхідність визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (постанова Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 369/15039/19, провадження

№ 61-3334св23).

Суди встановили, що 25 січня 2016 року державним виконавцем Гнатюком В. Я. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-21370 від 18 серпня 2011 року, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 385 925,28 грн.

Згідно з актом про проведені електронні торги арештованого майна

від 14 листопада 2017 року, складеним державним виконавцем Гнатюком В. Я. на підставі протоколу № 285847 проведення електронних торгів, реалізовано нерухоме майно, яке належало ОСОБА_2 , розрахунок за придбане майно здійснено в повному обсязі. Також зазначено, що цей акт є підставою для видачі покупцю нотаріального свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент проведення прилюдних торгів) стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

На момент передання спірного майна на реалізацію на електронних торгах, а також під час їх проведення земельна ділянка перебувала у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , таким чином державний виконавець повинен був звернутися до суду з поданням про визначення частки боржника у спільному майні.

ОСОБА_1 , будучи співвласником спірного майна, не був боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, у межах якого державний виконавець здійснив звернення стягнення на 1/2 частки будинковолодіння - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, та земельну ділянку, враховуючи те, що за обставин цієї справи ОСОБА_1 як власник 1/2 частини будинку має право на таку ж частину земельної ділянки, яка знаходиться під будинком та на частку, яка необхідна йому для обслуговування будинку. Тому продаж усієї земельної ділянки без згоди співвласника порушує право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що проведення електронних торгів щодо спірного майна відбулося з порушенням прав іншого співвласника земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки він не був боржником у виконавчому провадженні, і відповідно не повинен нести юридичну відповідальність за борги ОСОБА_2 . Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі № 307/3081/17, провадження № 61-9648св23.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій не врахували таке.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсними електронних торгів арештованого майна, проведених ДП «Сетам» 18 вересня 2017 року та оформлених протоколом проведення електронних торгів від 18 вересня 2017 року № 285847, щодо реалізації 1/2 частки будинковолодіння - житлового будинку та земельної ділянки.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні

у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи мету позову, яка полягає у захисті права позивача на мирне володіння 1/2 частини земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що в цьому випадку визнання недійсними електронних торгів у частині нерухомого майна, яким позивач не володіє, є непропорційним співвідношенням між засобом захисту прав позивача, та метою, яку він прагне досягти.

Доводи касаційної скарги про те, що форма ордера, наданого суду адвокатом

Сікомасом С. В. для здійснення представництва ОСОБА_1 , не відповідає формі, затвердженій рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, колегія суддів не бере до уваги. Відповідно до пунктів 4, 5 рішення Ради адвокатів України «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги» у новій редакції від 12 квітня 2019 року № 41, дозволено адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону. Отже, ордер зразка, який затверджено рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката Сікомаса С. В. у цій справі.

Також не впливають на правильність оскаржуваних рішень у частині позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів щодо реалізації 1/2 частини земельної ділянки, оформлені протоколом проведення електронних торгів

від 18 вересня 2017 року № 285847, доводи заявниці про те, що суд першої інстанції ухвалою від 21 жовтня 2022 року після закриття підготовчого провадження у справі залучив до участі у справі ОСОБА_3 як співвідповідача, що, на її думку,

є порушенням частин першої, третьої статті 51 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Частиною третьою статті 51 ЦПК України передбачено, що після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Звертаючись до суду, позивач у прохальній частині позовної заяви просив витребувати у ДП «Сетам» відомості про переможця електронних торгів за лотом № 235083. Долинський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 25 березня 2022 року відкрив провадження у справі, ухвалив провести підготовче провадження у справі за участю сторін. Долинський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 08 червня 2022 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

За наведених обставин, оскільки позивач дізнався про переможця електронних торгів з витребуваного судом акта про проведені торги після закінчення підготовчого провадження, доводи заявниці про те, що суд першої інстанції залучив ОСОБА_3 як співвідповідача з порушенням вимог статті 51 ЦПК України є безпідставними.

Щодо доводів касаційної скарги про незастосування судами позовної давності колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин. Надалі дію карантину неодноразово було продовжено та постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У цій справі ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду 22 лютого 2022 року. Таким чином, враховуючи що на час звернення позивача до суду з позовом діяли обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», підстави для застосування позовної давності відсутні, оскільки позивач звернувся з позовом у межах позовної давності.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що законність проведення публічних торгів оскаржувалася двічі, а саме: у справі № 344/16707/17 постановою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року залишено без змін постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2018 року, якою відмовлено у позові ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ДП «Сетам», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів недійсними; рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2021 року у справі № 343/1982/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП «Сетам» про визнання електронних торгів недійсними відмовлено, - колегія суддів зазначає таке.

У справі № 344/16707/17 рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2018 року в задоволенні позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ДП «Сетам», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів недійсними відмовлено. Суд першої інстанції вважав недоведеним позивачем порушення його прав, а електронні торги такими, що проведені з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з інших підстав, а саме, що суд першої інстанції не врахував, що у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор торгів і переможець, та ухвалив рішення за позовом, у якому позивач пред`явив вимоги лише до однієї із сторін правочину та організатора електронних торгів. Однак, переможець конкурсу ОСОБА_3 була залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У справі № 343/1982/21 рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2021 року, яке набрало законної сили 03 травня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП «Сетам» про визнання електронних торгів недійсними відмовлено з тих підстав, що, звертаючись із позовом, ОСОБА_2 пред`явила вимоги тільки до ДП «Сетам», який є організатором електронних торгів, однак клопотань про залучення до участі у справі Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби як продавця та переможця торгів як співвідповідачів позивачка не заявляла, будь-яких клопотань з цього приводу на адресу суду не подавала, хоча суд наголошував про необхідність визначення з належним складом учасників справи в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 13 жовтня 2021 року та в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі від 08 листопада 2021 року, оскільки у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, як відповідачі мають залучатись усі сторони правочину.

Таким чином, у справах № 344/16707/17 та № 343/1982/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог відповідно ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними з процесуальних підстав у зв`язку з незалученням до участі у цих справах усіх сторін правочину, водночас позивач ОСОБА_1 не брав участі у вказаних справах.

За таких обставин колегія суддів виснує, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів арештованого майна щодо реалізації 1/2 частини земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 , підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в означеній частині.

У частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів арештованого майна щодо реалізації 1/2 частини будинковолодіння: житлового будинку, загальною площею 106,4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами і 1/2 частини земельної ділянки рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області

від 21 березня 2023 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду

від 19 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів арештованого майна, проведених ДП «Сетам»

18 вересня 2017 року, в частині реалізації 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 2622087602:01:002:0093, площею 0,1680 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 235083), та оформлені протоколом проведення електронних торгів від 18 вересня 2017 року № 285847, - підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів арештованого майна, що проведені ДП «Сетам» 18 вересня 2017 року, в частині реалізації 1/2 частки будинковолодіння: житлового будинку, загальною площею 106,4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, і 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 622087602:01:002:0093, площею 0,1680 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 235083), та оформлені протоколом проведення електронних торгів від 18 вересня 2017 року № 285847, - підлягають залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року становив

2 481,00 грн.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позову фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у загальному розмірі 992,40 грн за одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме про визнання прилюдних торгів недійсними.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Згідно із платіжною інструкцією від 27 квітня 2023 року № 0.0.2970235063.1 за подання апеляційної скарги ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 1 488,60 грн.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Згідно із платіжною інструкцією на переказ готівки від 03 липня

2023 року № 0.0.3078436765.1 за подання касаційної скарги ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.

Ураховуючи, що касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, за результатами касаційного розгляду справи відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними електронних торгів у частині реалізації 1/2 частини земельної ділянки, тому із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі

1 157,80 грн ((1 984,80 грн + 1 488,60 грн) * 1/3).

Керуючись статтями 141 400 401 409 410 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня

2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня

2023 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів арештованого майна, що проведені Державним підприємством «Сетам» 18 вересня 2017 року у частині реалізації 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 2622087602:01:002:0093, площею 0,1680 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 235083), оформлені протоколом проведення електронних торгів від 18 вересня 2017 року № 285847, - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в означеній частині відмовити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів арештованого майна, що проведені Державним підприємством «Сетам» 18 вересня 2017 року в частині реалізації 1/2 частини будинковолодіння: житлового будинку, загальною площею 106,4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 2622087602:01:002:0093, площею 0,1680 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 235083), оформлені протоколом проведення електронних торгів від 18 вересня 2017 року № 285847, - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 157,80 (одна тисяча сто п`ятдесят сім) гривень 80 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачВ. В. Сердюк СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська