Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.09.2018 року у справі №715/2309/17

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 715/2309/17

провадження № 61-43956св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Луковицька сільська рада Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2018 року в складі судді Цуренка В. А. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Одинака О. О., Яремка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 30 березня 1994 року

ОСОБА_3 (матері позивача) надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,50 га у с. Луковиця Глибоцького району Чернівецької області.

ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя склала заповіт

від 20 березня 2008 року, відповідно до якого заповіла все своє майно ОСОБА_1 .

Вказував, що позивач як спадкоємець, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після її смерті, має право завершити приватизацію спірної земельної ділянки, однак рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22 липня

2016 року затвердженно проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та передачі її у приватну власність ОСОБА_2 .

Так, пунктом 2 вказаного вище рішення від 22 липня 2016 року надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,2745 га на

АДРЕСА_1 , а пунктом 3 цього рішення зобов`язано ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію права приватної власності.

Вважає, що рішення Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22 липня 2016 року є незаконним, порушує його права, а тому підлягає скасуванню. Земельна ділянка, яка в порушення вимог закону, передана у приватну власність відповідачу, знаходиться біля житлового будинку, який він отримав у спадок.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати рішення Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22 липня 2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у приватну власність ОСОБА_2 ; скасувати запис про реєстрацію права власності на ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2745 га цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено фактичний розмір земельної ділянки, яка відносилась до господарства на АДРЕСА_1 . Після роз`яснення судом сторонам права на подання відповідного клопотання про призначення судової експертизи, сторони не скористалися своїм правом і клопотання про призначення судової експертизи не заявили.

ОСОБА_3 за життя не зверталася до землевпорядних організацій для встановлення меж земельної ділянки в натурі, не отримувала державного акту на спірну земельну ділянку.

Крім цього, відповідно рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 31 березня 2014 року позивачу відмовлено у переоформленні на його ім`я, земельної ділянки площею 0,50 га на

АДРЕСА_1 . Вказане рішення є чинним, позивач його не оскаржував.

Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили, що спірною земельною ділянкою після смерті матері користувався відповідач та члени його сім`ї, а позивач та члени його сім`ї не користувалися цією земельною ділянкою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що господарство на АДРЕСА_1 належало до категорії колгоспних дворів і його членами були ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Разом з тим, ОСОБА_2 не втратив право на частку в майні колгоспного двору.

Рішеннь про виділення, надання землі ОСОБА_3 , а також про відведення в натурі земельної ділянки матеріали справи не містять. Позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка знаходилась у його матері

ОСОБА_3 у правомірному користуванні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка за життя розпочала, проте не завершила приватизацію земельної ділянки площею 0,5 га на

АДРЕСА_1 , якою вона користувалася, тому отримання відповідачем спірної земельної ділянки порушує права та інтереси позивача.

Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування перешкоджає позивачу завершити приватизацію земельної ділянки, якою користувалась його матір та мала намір приватизувати.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що позивач ніколи не користувався спірною земельною ділянкою, а рішенням органу місцевого самоврядування, яке є чинним та не оскаржене позивачем, останньому відмовлено в оформленні вказаної земельної ділянки.

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

29 жовтня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що матір ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до заповіту від 20 березня 2008 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_1 , який спадщину в установленому законом порядку прийняв.

Рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 31 березня 1994 року громадянам с. Луковиця та с. Кут Глибоцького району Чернівецької області дозволено приватизувати їхні земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_3 - площею 0,5 га.

Господарство на АДРЕСА_1 належало до категорії колгоспних дворів і його членами зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходилась у користуванні ОСОБА_3 , однак у визначеному законом порядку оформлена не була.

Рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22 липня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2745 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на АДРЕСА_1 . Надано ОСОБА_2 у власність зазначену земельну ділянку. Зобов`язано ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію права приватної власності.

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування відповідач зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку площею 0,2745 га та отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Суди встановили, що відповідач отримав у власність не всю земельну ділянку площею 0,5 га, а лише її частину площею 0,2745 га.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 07 лютого 2018 року цим органом місцевого самоврядування не приймалося рішення щодо поділу земельної ділянки площею 0,50 га на дві ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_3 за життя не зверталася до землевпорядних організацій для встановлення меж земельної ділянки в натурі, не отримувала державного акту на спірну земельну ділянку.

Рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 31 березня 2014 року позивачу відмовлено у переоформленні на його ім`я земельної ділянки, якою користувалась його матір ОСОБА_3 , площею 0,5 га.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої

статті 152 ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження

№ 14-652цс18).

Суди встановили, що рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 31 березня 2014 року позивачу відмовлено у переоформленні на його ім`я земельної ділянки, якою користувалась його матір ОСОБА_3 , площею 0,5 га.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази про скасування вказаного рішення органу місцевого самоврядування від 31 березня 2014 року та оскарження його позивачем, а предметом спору в цій справі є визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права власності, відповідно до якого відповідач набув право власності на земельну ділянку площею 0,2745 га.

Частиною першою статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що ОСОБА_3 31 березня 1994 року дозволено приватизувати земельну ділянку площею 0,5 га, однак технічна документація до дня її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не виготовлялася, у матеріалах справи відсутні докази, що ця земельна ділянка перебувала у правомірному володінні останньої, рішенням від 31 березня 2014 року позивачу відмовлено у переоформленні на його ім`я вказаної земельної ділянки площею 0,5 га, а відповідачу надано у власність земельну ділянку площею 0,2745 га, суди дійшли правильного висновку, що відсутні правові підстави для скасування законного рішення органу місцевого самоврядування та позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,2745 га на АДРЕСА_1 .

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка за життя розпочала, проте не завершила приватизацію земельної ділянки площею 0,5 га на АДРЕСА_1 , якою вона користувалася, тому отримання відповідачем спірної земельної ділянки порушує права та інтереси позивача, оскільки ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,2745 га на

АДРЕСА_1 , а позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка, яка знаходилась у користуванні його матері, була оформлена належним чином чи таке оформлення було розпочате та не закінчено у зв`язку зі смертю останньої.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 квітня

2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк