Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 404/7795/17

провадження № 61-3623св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представниками ОСОБА_3 та Вишня-Чижовою Ганною Вікторівною , на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року в складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Кіселика С. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст скарги

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, скасування свідоцтва про право власності на майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , який був громадянином Америки, у березні 2016 року вилетів до України, де в м. Кіровограді (Кропивницькому) захворів і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить: квартира АДРЕСА_1 і нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 .

Позивач, як дружина спадкодавця, є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, однак у зв`язку з тим, що проживає в Сполучених Штатах Америки не мала можливості приїхати до м. Кропивницького, щоб поховати свого чоловіка та прийняти спадщину, оскільки через імміграційний статус їй було заборонено залишати Сполучені Штати Америки без дозволу Міністерства внутрішньої безпеки. У листопаді 2016 року позивач дізналась, що відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець другої черги подала заяву про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_5 , в якій зазначила, що крім неї інших спадкоємців немає, та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивач вказувала, що вона є спадкоємцем за законом першої черги, як дружина спадкодавця, і відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 на тих підставах, що вони весь час проживали разом за адресою: АДРЕСА_3 , де було фактичне місце проживання ОСОБА_5 .

На цей час у позивача виникла необхідність оформлення спадщини, тому з питання отримання свідоцтва про право на спадщину її представник звернувся до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1, де одержав роз`яснення про необхідність надання відповідних документів про підтвердження фактичного спільного проживання зі спадкодавцем.

ОСОБА_1 просила:

встановити факт, що вона постійно проживала разом з її чоловіком ОСОБА_5 (громадянином Сполучених Штатів Америки), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні - на час відкриття спадщини;

встановити факт, що місцем відкриття спадщини є АДРЕСА_3 ;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 листопада 2016 року, зареєстроване в реєстрі № 3005, видане приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П., згідно якого спадкоємець ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом отримала спадщину, яка складається із квартири по АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 листопада 2016 року, зареєстроване в реєстрі № 3006, видане приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П., згідно якого спадкоємець ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом отримала спадщину, яка складається із вбудованого в житловий будинок нежитлового приміщення площею 30,1 кв. м, за адресою АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2018 року у складі судді Панфілової А. В., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом з її чоловіком ОСОБА_5 (громадянином Сполучених Штатів Америки), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні - на час відкриття спадщини.

Встановлено факт, що місцем відкриття спадщини є АДРЕСА_3 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 листопада 2016 року, зареєстровано в реєстрі № 3005, видане приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П, згідно якого спадкоємець ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом отримала спадщину, яка складається із квартири по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 листопада 2016 року, зареєстровано в реєстрі № 3006, видане приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П, згідно якого спадкоємець ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом отримала спадщину, яка складається із вбудованого в житловий будинок нежитлового приміщення площею 30,1 кв. м, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, місцем відкриття спадщини є АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, як дружина спадкодавця дійсно прийняла спадщину, оскільки постійно проживала з померлим ОСОБА_5 як його дружина в США, м. Маямі, штат Флорида. Позивач вимушена звернутися із заявою про встановлення факту прийняття спадщини з метою оформлення права на спадщину відповідно до вимог законодавства України та одержання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. ОСОБА_2 як сестра спадкодавця, будучи обізнаною про наявність у її брата громадянства США, наявність інших спадкоємців, не сприяла дотриманню законодавства при спадкуванні, ввела нотаріуса в оману та неправомірно отримала свідоцтва про право на спадщину, які мають бути визнані недійсними. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач є громадянином Ямайки , мешкає не в Україні, законодавство різних країн має відмінності, вона не мала реальної можливості за такий короткий проміжок часу прибути до м. Кропивницький для звернення з заявою до нотаріальної контори.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 липня 2018 року у складі судді Панфілової А. В., заяву представника Вишні-Чижової Г. В. про виправлення описок в рішенні суду задоволено. Виправлено описки в рішенні Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2018 року, винесеного у справі № 404/7795/17, а саме: у описовій частині на п`ятому аркуші у восьмому абзаці замість «поїхав в 1993 році навчання до США» на «поїхав в 1995 році на навчання до США», та на шостому аркуші рішення в другому абзаці замість «позивач є громадянином США» на «позивач є громадянином Ямайка ».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_5 мав паспорт громадянина України та паспорт громадянина США. Відомості про припинення ОСОБА_5 громадянства України у матеріалах справи відсутні. Місце відкриття спадщини Україна, є м. Кіровоград (м. Кропивницький), ОСОБА_5 був зареєстрований з 04 лютого 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 за ПГУ НОМЕР_3 , виданим 05 грудня 2003 року Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області та знятий з реєстрації місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з державною реєстрацією смерті (актовий запис № 1223 від 05 травня 2016 року). ОСОБА_1 , яка є громадянкою Ямайки і проживає у США, до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини не зверталася.

Оскільки на час смерті ОСОБА_5 перебував у державі Україна, проживав за своїм зареєстрованим місцем проживання, мав нерухоме майно, що йому належало на праві власності на території України, то колегія суддів зробила висновок, що згідно статей 70-72 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування регулюється правом України. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 була заведена за останнім місцем його проживання, на підставі заяви спадкоємця за законом другої черги ОСОБА_2 про прийняття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видане на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, відомості про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, відсутні.

Аргументи учасників справи

У лютому 2019 року ОСОБА_1 через представників ОСОБА_3 та Вишня-Чижову Г. В. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що мотивувальна частина постанови апеляційного суду містить зазначення судом норм законодавства України та норм Європейського права, однак не містить зазначення про оспорені обставини, доводів, з якими суд не погодився або погодився, мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи у відзиві на апеляційну скаргу, а також не зазначено чи були і ким порушені оспорені права, свободи і інтереси, за захистом яких позивач звернулася до суду. У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції не зазначені підстави відмови у позові. У постанові суду апеляційної інстанції відсутні мотиви відхилення доводів позивача, судом порушено правило оцінки доказів, що не відповідає практиці ЄСПЛ.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_5 поїхав з 1993 року на навчання до США, де залишився там постійно проживати та у зв`язку з цим отримав американське громадянство, звідти приїжджав 3-4 рази до України погостювати. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали спільно за однією адресою в США. Предметом цього позову є не визнання померлого ОСОБА_5 громадянином США та/або встановлення факту прийняття або втрати ним громадянства, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час відкриття спадщини ОСОБА_5 постійно проживав на території США разом із своєю дружиною ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції не врахував той факт, що на запит адвоката позивача в КП «ЖЕО № 3» стосовно достовірності довідки КП «ЖЕО № 3» № 3180 від 09 серпня 2016 року, була надана відповідь про те, що ця довідка не зареєстрована, як така, що видана. У 2016 році будь-які довідки за адресою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 не видавалися. Крім того особа, яка зазначена як діловод гр. ОСОБА_10 , яка видавала довідку, на час видачі довідки в КП «ЖЕО № 3» працювала на посаді інженера з охорони праці і до її повноважень не входила функція видачі довідок. Зазначена довідка є сфальшованою і на підставі сфальшованої довідки, яка була надана відповідачем нотаріусу, останнім була заведена спадкова справа та незаконно видані свідоцтва про право на спадщину за законом відповідачу. Лист КП «ЖЕО № 3» № 504 від 09 липня 2018 року міститься в матеріалах справи. По факту підроблення ОСОБА_2 довідки КП «ЖЕО № 3» № 3180 від 09 серпня 2016 року представник позивача звернувся до Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області із заявою.

Апеляційний суд ототожнив поняття «прописки» та «фактичного проживання», проте відповідач не надала та матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що ОСОБА_5 на момент смерті проживав в м. Кропивницькому. Крім того апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 212/9157/15-ц від 01 серпня 2018 року.

У матеріалах справи знаходиться копія паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , проте ця копія не може бути визнана належним доказом, оскільки представник відповідача надала завірену у 2018 році копію паспорту ОСОБА_5 , у той час, як ОСОБА_5 помер у 2016 році і паспорт було здано 05 травня 2016 року. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Апеляційний суд з`ясовував питання громадянства представника позивача ОСОБА_3 , що не має відношення до розгляду справи по суті. Суд апеляційної інстанції відмовив представнику позивача в оголошенні перерви перед судовими дебатами.

Вважає, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 постійно проживав разом зі своєю законною дружиною в м. Маямі, а в Україні саме - в м. Кіровограді перебував тимчасово де і помер. Відповідачем не надані належні докази того, що померлий ОСОБА_5 постійно проживав на території України. Встановлення судом відомостей про прописку ОСОБА_5 в Україні не є безспірним доказом підтвердження факту саме постійного (безперервного) проживання ОСОБА_5 на території України.

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Відзив мотивований тим, що в касаційній сказі ставить питання переоцінки доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції. У матеріалах справи відсутня відмова ОСОБА_5 від громадянства України, тому спір повинен був бути розглянутий з врахуванням того, що померлий був громадянином України. Крім того ОСОБА_5 мав в Україні зареєстроване місце проживання, що зазначено як в українському паспорті, довідці КП «ЖЕО № 3» і в свідоцтві про смерть. Позивачем не доведено факту постійного проживання спадкодавця у США, тому позивач не може бути спадкоємцем за законом першої черги, як дружина спадкодавця. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда 05 жовтня 2017 року відмовлено позивачу у визнанні поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та визначення додаткового строку, який буде достатній для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 . Суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії з мотивів недоведеності ОСОБА_1 факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. До моменту відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що прийняття спадщини належним чином не підтверджено, зберігається можливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та відсутня необхідність встановлювати певний юридичний факт.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року відмовлено.

У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року клопотання ОСОБА_2 задоволено та продовжено строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представниками ОСОБА_3 та Вишня-Чижовою Г. В .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що з 15 квітня 2014 року ОСОБА_5 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було укладено у церкві Літл Уайт Веддінг Чепел, м. Лас-Вегас, штат Невада, Сполучені Штати Америки.

ОСОБА_1 є громадянкою Ямайки , що підтверджується копією її паспорта.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 05 травня 2016 року Кіровоградським МВ ДРС ГТУЮ у Кіровоградській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер в м. Кіровоград, Кіровоградської області, Україна.

ОСОБА_5 мав паспорт громадянина США та громадянина України. Відомості про припинення ОСОБА_5 громадянства України у матеріалах справи відсутні.

Згідно з копією свідоцтва про смерть громадянина США за кордоном, виданого посольством США 21 липня 2016 року ОСОБА_5 був громадянином США, що підтверджується звичайним паспортом від 24 вересня 2013 року № НОМЕР_2, адреса проживання в Сполучених Штатах Америки: АДРЕСА_3; постійна або тимчасова адреса за кордоном: АДРЕСА_8 . Місцем смерті зазначено районна лікарня, Університетська 2/5, Україна, похований в Україні. Зауваження: паспорт громадянина США № НОМЕР_2 в українських структурах. Також в свідоцтві зазначено, що адреса проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 .

За життя ОСОБА_5 заповіт не склав, мав нерухоме майно на території України: квартиру АДРЕСА_1 ), та нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 ), на яке після його смерті відкрилась спадщина.

Спадкоємцем за законом другої черги після смерті ОСОБА_5 є його рідна сестра ОСОБА_2 , яка змінила прізвище із ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 була заведена приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П. на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 12 травня 2016 року.

Згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 було подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом, місце відкриття спадщини та коло спадкоємців, які прийняли спадщину, встановлене нотаріусом з урахуванням виданої ОСОБА_2 довідки КП «ЖЕО № 3» від 12 травня 2016 року № 2163 про склад сім`ї, місце реєстрації та проживання ОСОБА_5 . Відповідно зазначеної довідки ОСОБА_5 , 1962 року народження, був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , з 04 лютого 2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , склад сім`ї: один. Заяви інших спадкоємців (осіб, які бажають прийняти спадщину) у матеріалах спадкової справи відсутні.

ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 на підставі посвідчених приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П. свідоцтв про право власності на спадщину, зареєстрованих в реєстрі за № 3005 і № 3006 відповідно.

До матеріалів даної цивільної справи в суді першої інстанції долучено фотокопію сторінок паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_1 , виданого Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 05 грудня 2003 року, з вклеєною 24 вересня 2008 року фотокарткою, відомості про місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 14 лютого 2004 року Кіровським РВ м. Кіровограда, та копію картки фізичної особи - платника податків Кіровоградської ОДПІ про одержання ОСОБА_5 ідентифікаційного номера і занесення до державного реєстру фізичних осіб 05 березня 2004 року.

Відповідно до довідки КП «ЖЕО № 3» від 09 серпня 2016 року № 3180 власник квартири ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати смерті зареєстрованих осіб немає.

У відповіді державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Бикова С. Є. від 05 грудня 2017 року представнику позивача ОСОБА_3 вказано, що з урахуванням положень статей 71, 72 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. Місце відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право». У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили. Враховуючи вищевикладене, в разі відсутності у спадкоємця документів необхідних для встановлення місця відкриття спадщини, спадкоємець має право звернутись до суду за встановленим місцем відкриття спадщини.

У листі консультативного відділу Посольства США в Україні служби Громадян США від 10 липня 2018 року, наданого на запит адвоката Вишні- Чижової Г. В. , вказано, що значення графи «постійна або тимчасова адреса за кордоном» у консульському звіті свідоцтва про смерть за кордоном означає постійну або тимчасову адресу за кордоном померлої людини, за якою вона проживала. Посольство не встановлює чи ця адреса була постійним місцем проживання чи тимчасовим.

У статті 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.

Згідно статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

У частині першій статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У пунктах 1.12.-1.13. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_5 ) передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 ЦК України. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право». Місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За схожих обставин в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 483/637/16-ц (провадження № 61-22721св18) зроблено висновок, що «у випадку, коли місцем відкриття спадщини є територія України, і до складу спадщини включаються права на нерухомість, спадкова справа відкривається компетентним органом (нотаріусом) України, із застосуванням законодавства України, який здійснює оформлення спадкових прав і видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території України. А оформлення спадкових прав і видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території РФ здійснюється компетентним органом Російської Федерації, але на підставі і з урахуванням відомостей (коло спадкоємців, які прийняли спадщину, розмір їх часток у спадщині тощо), наявних у спадковій справі, заведеній компетентним органом (нотаріусом) України. Для спадкових правовідносин за правильно визначеним місцем відкриття спадщини не може породжувати правові наслідки факт оформлення спадщини за неправильно визначеним місцем відкриття спадщини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/7132/15-ц (провадження № 61-5755св19) зазначено, що: «правовідносини, що виникли між сторонами щодо спадкування спірного майна містять ознаку іноземного елементу, оскільки ОСОБА_2 є громадянкою США, а тому зазначені правовідносини регулюються із застосуванням Закону України «Про міжнародне приватне право» (зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 70 Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону, спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося. Статтею 71 зазначеного Закону встановлено, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України. […] Ураховуючи, що ОСОБА_2 у межах встановленого статтею 1270 ЦК України строку звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом та отримала відповідне свідоцтво, вона вважається такою, що прийняла спадщину щодо всього майна».

Встановивши, що ОСОБА_5 на момент смерті проживав у м. Кіровоград, місцем відкриття спадщини є м. Кіровоград і ОСОБА_1 не зверталася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представниками ОСОБА_3 та Вишня-Чижовою Ганною Вікторівною , залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков