Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2018 року у справі №487/2232/17

Постанова

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 487/2232/17

провадження № 61-15534св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача:ОСОБА_5, ОСОБА_6

відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»

представники відповідача:ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

третя особа- профспілковий комітет працівників морського транспорту Миколаївського морського торговельного порту,

представник третьої особи- ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року в складі судді Нікітіна Д. Г.та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2018 року в складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України») в особі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту), третя особа - профспілковий комітет працівників морського транспорту Миколаївського морського торговельного порту, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем, і 23 серпня 2017 року його звільнено з займаної посади контролера команди охорони загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму у Миколаївській філії ДП «Адміністрація морських портів України» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України за скороченням штату працівників.

Вважав звільнення незаконним, оскільки не існувало об'єктивних причин для скорочення посади, зміни в організації виробництва і праці не відбулося, відповідач завчасно не повідомив профспілкову організацію про наступне вивільнення, звільнення відбулося без отримання попередньої згоди профспілкової організації.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив суд поновити його на роботі на посаді контролера команди охорони загону загальної охорони Служби та режиму у Миколаївській філії ДП «Адміністрація морських портів України»та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії

ДП «Адміністрація морських портів України».

Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_4 53 615,52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення

ОСОБА_4 на посаді контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць (квітень 2017 року) в сумі 6 123,60 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача з роботи проведено всупереч вимог чинного трудового законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2018 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено, зменшено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який стягується на користь ОСОБА_4 із ДП «Адміністрація морських портів України», з 53 615,52 грн до 50 774,85 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач затвердив графік роботи на 2017 рік з добовим режимом роботи з яким позивача було ознайомлено, а тому за цим графіком кількість годин вимушеного прогулу за період з 24 березня по 13 грудня 2017 року становить 1 492,5 грн у зв'язку з чим, розмір середнього заробітку за цей період становитиме 50 774,85 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2018 рокуДП «Адміністрація морських портів України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відмова профспілки надати згоду на звільнення позивача належним чином не обґрунтована і безпідставна. Крім того, відповідач офіційно ознайомив позивача і запропонував йому роботу за існуючими на той час у Миколаївській філії ДП «Адміністрація морських портів України» вакантними посадами, від переведення на які позивач відмовився. Разом з тим, ДП «Адміністрація морських портів України» не є належним відповідачем у справі, оскільки за зобов'язаннями повинно відповідати

ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії

ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2018 року ОСОБА_4подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами установлено, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з Миколаївською філією ДП «Адміністрація морських портів України» обіймаючи різні посади, а з 23 серпня 2016 року його переміщено на посаду контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму.

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) ОСОБА_10 «Про внесення змін до штатного розпису» № 30 від 17 січня 2017 року скорочено із штатного розпису 66 штатних одиниць команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму з 23 березня 2017 року.

19 січня 2017 року роботодавець попередив ОСОБА_4 про наступне вивільнення та запропонував йому роботу за існуючими на той час у Миколаївській філії ДП «Адміністрації морських портів України» вакантними посадами.

Проте позивач відмовився від ознайомлення з попередженням про звільнення та від пропозиції, про що складено акти від 19 січня 2017 року та

26 лютого 2017 року

Наказом начальника адміністрації Миколаївської філії ДП «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) ОСОБА_11 «Про припинення трудового договору» від 23 березня

2017 року №171/о на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату звільнено ОСОБА_4 з посади контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» з 23 березня 2017 року.

Встановлено, що позивач є членом Професійної спілки працівників морського транспорту Миколаївського морського торговельного порту.

Оскільки відповідач не звертався до профспілки із обґрунтованим письмовим поданням, суд під час розгляду справи просив профспілку надати згоду (відмову в наданні згоди) на звільнення позивача відповідно до вимог частини дев'ятої статті 43 КЗпП України.

Відповідно до витягу з протоколу засідання профкому профспілка відмовила ДП «Адміністрації морських портів України» у наданні згоди на звільнення позивача. Таке рішення мотивоване порушенням вимог статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», пункту 4.1.1 Колективного договору на 2013-2018 року, відсутності об'єктивних причин для неминучих звільнень працівників загону охорони, який має функціонувати відповідно до вимог Закону України «Про морські порти України», невиконання статей 40, 49 КЗпП України, оскільки роботодавець запропонував наявні вакансії лише в філії, а не на підприємстві в цілому.

Суди дали належну оцінку рішенню профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення позивача, та правильно виходили з того, що воно відповідає критеріям обґрунтованості у розумінні частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

На підставі належним чином оцінених доказів, суди попередніх інстанції, встановивши, що відповідач хоча і своєчасно повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов'язок надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з'явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення, дійшли обґрунтованих висновків, що звільнення позивача відбулося з порушенням його трудових прав та вимог закону, що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд обґрунтовано виходив із наданого графіку роботи на 2017 рік з добовим режимом роботи, який було розроблено та затверджено відповідачем, з яким було ознайомлено і позивача, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, згідно з яким кількість годин вимушеного прогулу за період з 24 березня по 13 грудня 2017 року становила 1492,5, а тому розмір середнього заробітку за цей період становив 50 774,85 грн (1492,5*34,02).

Доводи касаційної скарги про те, що відмова профспілки надати згоду на звільнення позивача належним чином не аргументована та не містить посилань на правове обґрунтування незаконного звільнення працівника, спростовуються витягом з протоколу засідання профкому від 19 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року

у незміненій частині та постанову Апеляційного суду Миколаївської області

від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. І. Крат

В. П. Курило