Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №727/3243/17

Постанова

Іменем України

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 727/3243/17-ц

провадження № 61-8608св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представник відповідачів - ОСОБА_9,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Шевченківського районного суду

м. Чернівці від 09 серпня 2017 року в складі судді Семенка О. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Кулянди М. І., Владичана А. І., Одинака О. О.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 27 вересня 2014 року по 20 лютого

2015 року перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Працювала на виробництві, яке займалося виготовленням жіночих та чоловічих сумок торгової марки «B.Elit». Виробничі приміщення, де виготовлялися сумки, розташовані по вул. Коростишівській, 8 у м. Чернівці. Протягом зазначеного періоду отримувала заробітну плату в розмірі від 3 500,00 грн до 4 000,00 грн на місяць. Кошти отримувала від ОСОБА_8, яка займала посаду бухгалтера. Також посилалась на те, що під час працевлаштування між нею та відповідачами існувала усна домовленість про те, що офіційне оформлення трудових відносин відбудеться, після того, як вона буде допущена до виконання своїх професійних обов'язків, проте офіційно так і не була оформлена. У зв'язку із погіршенням стану свого здоров'я вона змушена була звільнитися та після звільнення пройти медичний огляд та лікування у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні, після чого її було направлено на медико-соціальну експертну комісію для встановлення групи інвалідності та визначення відсотків втрати працездатності, якою було встановлено їй третю групу інвалідності.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просила суд встановити факт перебування її з відповідачами у трудових відносинах, а також стягнути з них на її користь майнову шкоду в розмірі 110 000,00 грн та моральну шкоду -

80 100,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області

від 13 листопада 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із безпідставності та недоведеності заявлених позивачем вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2018 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суд з позовом, ОСОБА_4 посилалась на те, що з

27 вересня 2014 року по 20 лютого 2015 року вона перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Під час працевлаштування між нею та відповідачами існувала усна домовленість про те, що офіційне оформлення трудових відносин відбудеться, після того, як вона буде допущена до виконання своїх професійних обов'язків, проте офіційно так і не була оформлена. У зв'язку із погіршенням стану свого здоров'я вона змушена була звільнитися та після звільнення пройти медичний огляд та лікування у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні, після чого її було направлено на медико-соціальну експертну комісію для встановлення групи інвалідності та визначення відсотків втрати працездатності, якою було встановлено їй третю групу інвалідності.

Відповідно до частин третьої статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 10, 60 ЦПК України), дійшов правильного висновку про відмову в позові, виходячи з того, що позивач не довела обставин, на які посилалась як на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, і як наслідок завдання їй майнової та моральної шкоди під час виконання трудових обов'язків.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська