Історія справи

Постанова

Іменем України

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 369/123/18

провадження № 61-43632св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - фермерське господарство «Веста»,

представник відповідача - Репело Олександр Вікторович,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

представник третьої особи - Мусієнко Марина Вікторівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 квітня

2018 року у складі судді Шепетько В. І. та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Єгорової С. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства «Веста» (далі - ФГ «Веста», фермерське господарство), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області), в якому просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай) у фермерському господарстві «Веста» в розмірі 4,42 умовних кадастрових гектарів ріллі, розташованої на території колишнього КСП «Росія» Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, наданих в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Позов мотивовано тим, що позивач набув право на земельну частку (пай) у фермерському господарстві «Веста» Новоукраїнського району Кіровоградської області на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2011 року № 987-р «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) головам та членам фермерських господарств».

Відповідно до вказаного розпорядження позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність з фермерського господарства «Веста» в розмірі земельного паю.

Позивач звертався до Кропивницького інституту землеустрою з заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності в розмірі 4,42 га ріллі з земель фермерського господарства «Веста», що розташоване на території колишнього КСП «Росія», відповідно чинного розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2011 року.

Разом з тим, отримав відповідь про неможливість виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність із земель, наданих в постійне користування для здійснення селянського (фермерського) господарства.

Посилається на те, що в адміністративному порядку позбавлений можливості оформити право власності на земельну частку (пай) із земель наданих в постійне користування фермерському господарству «Веста» в розмірі 4,42 умовних кадастрових га ріллі, що розташоване на території колишнього КСП «Росія» відповідно чинного розпорядження голови Новоукраїнської районної адміністрації від 20 жовтня 2011 року, а тому змушений звернутися до суду щодо вирішення даного спору, оскільки фактично землекористувач, голова ФГ «Веста» ухиляється від виконання розпорядження голови Новоукраїнської райдержадміністрації.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що заявлений ОСОБА_4 позов є передчасним і необґрунтованим, оскільки відсутній спір про право між позивачем і відповідачем. Так, рішення уповноваженого органу про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки є чинним, отже позивач не позбавлений можливості на його підставі реалізовувати свої права у встановленому законом порядку. Спори щодо надання чи ненадання земельних ділянок у власність віднесені до компетенції уповноважених органів - органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, і лише у випадку відмови таких органів надати земельну ділянку у власність, суд вправі розглянути спір по суті, згідно зі статтями 152-158 ЗК України.

Уповноважений орган не приймав офіційного рішення про відмову позивачу у наданні земельної ділянки у власність.

Крім того, позивачем не дотримано передбаченої чинним законодавством процедури набуття права власності на земельну ділянку у фермерському господарстві, а тому ним неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, шляхом подання відповідного позову до суду.

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені у справі рішення з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано належної оцінки тим обставинам, що до установчих документів ФГ «Веста» були внесені зміни, відповідно до яких змінився склад і засновники, а також керівник, та позивача примусово виключено із складу членів господарства, що є порушенням його прав на отримання земельної ділянки у власність. Вказує на те, що саме голова ФГ «Веста» ухиляється від виконання розпорядження від 20 жовтня 2011 року № 987-р, а тому позивач мав право звернутися за захистом своїх прав з даним позовом.

Під час розгляду справи, судами не враховано, що спірні правовідносини виникли на момент 2011 року, під час дії статуту ФГ «Веста» в редакції 16 листопада 2004 року з змінами станом на 30 серпня 2011 року, коли позивач був членом фермерського господарства та видачі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20 жовтня 2011 року № 987-р «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) головам та членам фермерських господарств», яким вже надано право позивачу на земельну частку (пай) в фермерському господарстві «Веста» в розмірі 4,42 умовних кадастрових га ріллі і дане розпорядження не змінювалося та не скасовувалося.

Заявник посилається на те, що положення статті 32 ЗК України, статті 13 Закону України «Про фермерське господарство», урівнюють членів фермерських господарств з членами колишніх сільськогосподарських підприємств в праві на безоплатне отримання земель сільськогосподарського призначення у власність, що не враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що відповідно до статуту фермерського господарства «Веста», затвердженого його головою ОСОБА_9 та який зареєстровано 16 листопада 2004 року, позивач ОСОБА_4 був членом даного фермерського господарства з моменту його створення.

Розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20 жовтня 2011 року № 987-р «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) головам та членам фермерських господарств» та згідно з додатком до даного розпорядження позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель державної власності, наданих у постійне користування ФГ «Веста», йому у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарів по сільраді, усього - 4,81 га, з них ріллі - 4,42 га.

Вказане розпорядження недійсним у встановленому порядку не визнавалось та не скасовувалось.

Разом з тим, проект землеустрою щодо відведення позивачу спірної земельної ділянки не виготовлено та не затверджено, кадастрового номера не присвоєно, земельна ділянка в натурі не виділена.

Листом ДП «Кропівницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 22 серпня 2017 року позивачу повідомлено, що для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у членам ФГ в розмірі земельної частки (паю) із земель наданих в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства необхідно надати перелік відповідних документів.

Листом відділу у Новоукраїнському районі ГУ Держгеокадастру у Кіроворградській області від 12 грудня 2017 року позивачу повідомлено, що фермерському господарству «Веста» не видавався державний акт на право постійного користування землею.

Право власності на земельну частку (пай) у фермерському господарстві «Веста» у розмірі 4,42 умовних кадастрових гектарів ріллі, розташованої на території колишнього КСП «Росія» Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, наданих в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, позивач просив визнати на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20 жовтня 2011 року № 987-р, яким йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення (із земель державної власності, наданих у постійне користування ФГ «Веста») земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для передачі йому у власність.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельних ділянок, що використовують фермерські господарства на умовах оренди.

Статтею 32 ЗК України встановлено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Аналогічні положення містяться у статті 13 Закону України «Про фермерське господарство», відповідно до якої члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Право на приватизацію земельних ділянок для ведення фермерського господарства, передбачене статтею 32 ЗК України, не тотожне праву на отримання земельної частки (паю) в процесі паювання колективних сільськогосподарських підприємств, передбаченому Указами Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 та «;Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій» від 08 серпня 1995 року N720. У вказаній статті йдеться про передачу земель із державної або комунальної власності членам фермерського господарства.

Стаття 32 ЗК України регулює відносини лише щодо приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, і лише тих земельних ділянок, що були раніше надані цим особам в користування.

Рішення про надання дозволу на проведення приватизації земель фермерського господарства та передачу цих земель у власність членам господарства приймає головне управління Держгеокадастру у відповідній області, яке протягом місячного строку має розглянути подані документи та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств визначається статтею 118 ЗК України.

Фермерське господарство на підставі рішення загальних зборів своїх членів звертається до територіального органу Держгеокадастру з клопотанням про приватизацію земель господарства. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Цей орган у місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл фермерському господарству на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, передача земельних ділянок із земель фермерського господарства у власність громадянам - членам цього господарства здійснюється після погодження проекту землеустрою за їх заявами.

У справі, яка переглядається судами встановлено, що рішенням загальних зборів членів ФР «Веста», оформленого протоколом №1 від 17 серпня 2017 року, позивач виключений з членів господарства у зв'язку з його постійним перебуванням за кордоном та ухиленням від участі у господарській діяльності господарства.

Відповідно до чинної редакції статуту ФГ «Веста», затвердженої загальними зборами членів господарства протоколом №2 від 11 вересня 2017 року, ОСОБА_4 не входить до складу членів господарства та не є його засновником.

Вирішуючи даний спір в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що фермерському господарству «Веста» не видавався державний акт про право постійного користування земельною ділянкою та вказане господарство не є розпорядником земельної ділянки, про визнання права власності на частку (пай) якої просить позивач, при цьому, рішення про надання дозволу на проведення приватизації земель фермерського господарства «Веста» та передачу цих земель у власність членам господарства їх розпорядником - Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградської області не приймалось.

Наявність розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20 жовтня 2011 року № 987-р, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель державної власності земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), само по собі не є правовою підставою для визнання права власності на земельну частку (пай) у фермерському господарстві «Веста» без дотримання визначеної законом процедури та порядку приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду) або у власність. А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

За наявності чинного розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20 жовтня 2011 року № 987-р, позивач надане цим розпорядженням право не реалізував, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не виготовлено та за його заявою не затверджено, рішення компетентним органом про відмову у затвердженні проекту землеустрою, яке б могло бути оскарженим до суду не прийнято, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати право позивача порушеним.

Позови, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів, разом з тим зверненню до суду з таким позовом має передувати вирішення питання приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств за визначеними законом процедурами та реалізації відповідних прав у встановленому для цього порядку.

У справі, яка розглядається, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки, який не було реалізовано в установленому законом порядку.

Право власності на майновий пай (його частину) посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого перебуває у компетенції сільської, селищної або міської ради.

Реалізація такого права пов'язана не виключно з самим по собі існуванням такого права, а й з механізмом його реалізації, що не виключає обов'язку особи здійснити певні дії, визначені законом, тоді як позивач зазначених вимог законодавства не виконав.

Крім того, позивач не довів факту набуття права власності на земельну частку (пай) у ФК «Веста» та його порушення. Рішення загальних зборів фермерського господарства про його виключення з членів фермерського господарства у встановленому порядку не оспорював, таких вимог в контексті даного позову не заявляв.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені та в межах заявлених у цій справі позовних вимог саме до ФГ «Веста», дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не порушено право позивача на звернення у встановленому законом порядку до компетентних державних органів для вирішення питання щодо безоплатної передачі йому земельної ділянки із земель державної власності, в тому числі щодо реалізації розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20 жовтня 2011 року № 987-р, яким йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель державної власності земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Доводи касаційної скарги позивача зводяться до констатації факту наявності у нього права власності на земельну частку (пай) у ФГ «Веста», яке, на його думку посвідчується розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20 жовтня 2011 року № 987-р про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель державної власності земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), і на цій підставі це право має бути визнано за ним в судовому порядку. Разом з тим, вказані доводи не узгоджуються з наведеними вище обставинами та нормами права, а також не спростовують висновків судів щодо неналежності обраного позивачем способу реалізації наявного у нього інтересу щодо належного оформлення права власності на земельну частку (пай) та її виділ в натурі, тобто отримання індивідуально визначеної земельної ділянки у власність.

В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська