Постанова

Іменем України

21 січня 2020 року

м. Київ

справа № 369/1850/18

провадження № 61-18948св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частинами першою, третьою, четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито. Під час розгляду судом клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні указаних злочинів.

Згідно із вказаною ухвалою районного суду у період з 14 серпня 2008 року по 8 вересня 2008 року ОСОБА_2 злочинними діями, які виразилися у підробці та використанні підроблених платіжних доручень, завдав йому матеріальні збитки на загальну суму 37 602,40 грн. Відповідно до статті 625 ЦК України відповідач має повернути йому грошові кошти з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Протиправними діями ОСОБА_2 йому завдані й інші збитки, які полягають у втраті собівартості національної валюти у зв`язку із коливанням її курсу, втраченої вигоди, також йому завдано моральну шкоду.

Станом на 10 вересня 2008 року курс гривні до долара США становив 4,85 грн за 1 долар США, тобто, у перерахунку 37 602,40 грн на долар США у нього було викрадено коштів на суму 7 753 долари США. Станом на день подання позовної заяви указана сума у перерахунку до національної валюти становить 207 007,03 грн.

ОСОБА_1 зазначав, що він також зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки у випадку розміщення указаних коштів на депозитному рахунку будь-якого банку він отримав би дивіденди у розмірі 98 551,34 грн.

Діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилася у моральних стражданнях пов`язаних із крадіжкою коштів, яку він оцінив у 100 000,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в розмірі 299 473,16 грн за завдання матеріальної шкоди, упущену вигоду у розмірі 98 551,34 грн та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 11 800,00 грн.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду за захистом свого права,про застосування наслідків якого заявлено стороною у справі.

При цьому суд виходив з того, що з моменту вчинення відповідних кримінальних правопорушень у 2008 році та з моменту внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у 2013 році відомостей про скоєння злочинів, передбачених КК України, ОСОБА_1 міг знати про порушення свого цивільного права, проте звернувся до суду за захистом своїх прав лише 17 лютого 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, заяви про поновлення строку до суду не подав. При цьому суд послався на відповідні судові рішення Верховного Суду України, зокрема: №6-68цс15 від 16 вересня 2015 року, № 6-75цс15 від 03 лютого 2016 року, та прецедентну практику Європейського суду з прав людини у справах: ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації (OAO Neftyanaya kompaniya YUKOSv. Russia); «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» (Case of Stubbings andothers v. The United Kingdom)).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану злочином шкоду у розмірі 37 602,40 грн, три проценти річних у розмірі 3 384,21 грн, інфляційні у розмірі 26 746,30 грн, а всього - 67 732,91 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 677,32 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачу внаслідок кримінального правопорушення з боку відповідача, який протиправно заволодів коштами на суму 37 602,40 грн, завдано майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, а також підлягає стягненню у межах позовної давності три проценти річних у розмірі 3 384,21 грн, інфляційні у розмірі 26 746,30 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом в межах визначеного статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності після звільнення відповідача від кримінальної відповідальності, так як обставини злочину передбачали необхідність досудового розслідування.

Суд також послався на судові рішення Європейського суду з прав людини у справах: ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації (OAO Neftyanaya kompaniya YUKOS v. Russia); «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» (Caseof Stubbings and others v. The United Kingdom)).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано зі Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/1850/18. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконаннясудового рішення задоволено. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції невірно застосував положення ЦК України про позовну давність. Із часу вчинення правопорушення пройшло вісім років і особа, право якого порушене, знала про час його вчинення, про особу яка це вчинила, зазначаючи саме його як особу, яка заволоділа коштами у свої заявах про вчинення злочину із 2008 року, проте з цивільним позовом до суду в кримінальному провадженні ОСОБА_1 не звертався. Відлік позовної давності обчислюється з того моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Також послався на відповідні судові рішення Верховного Суду України та ті самі судові рішення Європейського суду з прав людини, що й апеляційний суд.

ОСОБА_1 судове рішення апеляційного суду не оскаржив.

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до суду не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 березня 2017 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частинами першою, третьою, четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 190 КК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частинами першою, третьою, четвертою статті 358, частинами першою та другою статті 190 КК України,у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито (а.с. 7-12).

Згідно з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у серпні-вересні 2008 року ОСОБА_2 , маючи прямий умисел, направлений на використання завідомо підробленого офіційного документа, корисливий мотив, із метою подальшого незаконного заволодіння грошовими коштами, належними фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), які знаходились на розрахунковому рахунку останнього, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, виготовляв платіжні доручення, які засвідчував підписом від імені ФОП ОСОБА_1 , тим самим підроблюючи їх, та використовував їх шляхом надання до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» у м. Вишневому Київської області і перерахування коштів з рахунку ФОП ОСОБА_1 , заволодів і розпорядився цими коштами на загальну суму 37 602,40 грн.

30 квітня 2013 року було відкрите кримінальне провадження № 42013100200000160, а повідомлення про підозру ОСОБА_2 у кримінальному провадженні вручено слідчим 09 березня 2017 року, про що 10 березня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за кожним епізодом заволодіння коштами (номери записів № 3-12).

Наведене підтверджується витягом з кримінального провадження № 42013100200000160, з якого вбачається, що 30 квітня 2013 року відомості про порушення кримінального провадження були внесені до ЄРДР по факту вчинення правопорушення невідомою особою (записи № 1 і № 2), після чого лише 10 березня 2017 року до ЄРДР внесені записи за номерами 3-12 про встановлення 09 березня 2017 року особи, яка вчинила правопорушення і якій пред`явлено підозру (а.с. 173-180).

Указане підтверджується матеріалами кримінального провадження № 42013100200000160 та наявним у справі описом документів кримінального провадження (а.с. 49-52), з яких вбачається, що після неодноразових звернень потерпілого ОСОБА_1 у березні 2017 року ОСОБА_2 вручено підозру та допитано у якості підозрюваного (а.с. 52 зворот), після чого у березні 2017 року до суду прокурором направлене клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

Указане клопотання надійшло до суду 15 березня 2017 року і ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2017 року (справа № 369/2838/17, провадження № 1-кп/369/334/17) було призначене до розгляду на 21 березня 2017 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в частині першій статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17.

ОСОБА_1 у зв`язку із протиправним заволодінням його коштами, із 2008 року неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами про вчинення злочину, за результатами яких 30 квітня 2013 року було відкрито кримінальне провадження № 42013100200000160, яке у подальшому закрито ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року на підставі звернення прокурора, а відповідача ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 265 ЦК України, якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи.

30 квітня 2013 року було відкрите кримінальне провадження № 42013100200000160, а повідомлення про підозру ОСОБА_2 у кримінальному провадженні вручено слідчим 09 березня 2017 року, про що 10 березня 2017 року внесено відомості до ЄРДР за кожним епізодом заволодіння коштами (номери записів № 3-12).

Указане підтверджується витягом з кримінального провадження № 42013100200000160, згідно якого, 30 квітня 2013 року відомості про порушення кримінального провадження були внесені до ЄРДР по факту вчинення правопорушення невідомою особою (записи № 1 і № 2), після чого лише 10 березня 2017 року до ЄРДР внесені записи за №№ 3-12 про встановлення 09 березня 2017 року особи, яка вчинила правопорушення і якій пред`явлено підозру.

Зазначене підтверджується матеріалами кримінального провадження № 42013100200000160 та наявним у справі описом документів кримінального провадження, з яких вбачається, що після неодноразових звернень потерпілого ОСОБА_1 у березні 2017 року ОСОБА_2 вручено підозру та допитано у якості підозрюваного, а у березні 2017 року до суду прокурором направлене клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вказане клопотання надійшло до суду 15 березня 2017 року і ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2017 року (справа № 369/2838/17, провадження № 1-кп/369/334/17) було призначене до розгляду на 21 березня 2017 року.

З огляду на те, що перебіг позовної давності для позивача розпочався із березня 2017 року, тобто з моменту набуття відповідачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також з урахуванням того, що позивач звернувся до суду з позовом в порядку цивільного судочинства у лютому 2018 року після звільнення відповідача від кримінальної відповідальності, строк позовної давності за вимогами про відшкодування шкоди не пропущено.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності за вимогами про відшкодування шкоди, який слід обчислювати з моменту заволодіння його коштами у 2008 році, оскільки останній знав про особу, яка це вчинила, зазначаючи ОСОБА_2 як особу, яка заволоділа коштами, у своїх заявах про вчинення злочину, із 2008 року, є безпідставними.

Відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має свої особливості, які полягають у тому, що згідно зі статтею 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні може бути пред`явлено не до будь-якої особи, а виключно до підозрюваного чи обвинуваченого, що у свою чергу вказує на початок перебігу в такому випадку строку позовної давності саме з моменту повідомлення особі про підозру, тобто коли особа визначена слідчим як така у відношенні якої достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення (стаття 276 КПК України).

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності з огляду на можливість пред`явити позов поза межами кримінального провадження.

Згідно з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року ОСОБА_2 заволодів коштами ОСОБА_1 шляхом підробки та використання платіжних доручень, що у свою чергу вказує на необхідність правової оцінки дій відповідача саме у межах кримінального провадження і вирішення питання про відшкодування збитків або у межах кримінального провадження, або після прийняття відповідного рішення судом (вирок, постанова про закриття кримінального провадження, тощо).

Посилання касаційної скарги на правові позиції Верховного Суду України є безпідставними, так як у наведених судових рішеннях позовна давність застосовувалась за інших правовідносин. Зокрема, у постанові Верховного Суду України № 6-68цс15 від 16 вересня 2015 року спір стосувався застосування пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України, який втратив чинність з 15 січня 2012 року у земельних спорах; у постанові Верховного Суду України № 6-152цс14 від 29 жовтня 2014 року спір стосувався права власності у земельному спорі; у постанові Верховного Суду України № 6-75цс15 від 03 лютого 2016 року спір стосувався недійсності правочину.

Натомість, у цій справі спір стосувався деліктних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої злочином, де необхідно було встановити вину, яка є однією з обов`язкових підстав цивільно-правової відповідальності, на відміну, наприклад від відшкодування шкоди, завданої при дорожньо-транспортній пригоді чи за незаконне засудження, де вина не є обов`язком доведення для позивача.

Отже, національне законодавство доволі чітко врегульовує питання позовної давності у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ОСОБА_1 внаслідок кримінального правопорушення ОСОБА_2 , який протиправно заволодів коштами на суму 37 602,40 грн, завдано майнову шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Також, позивач просив стягнути шкоду з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період із 11 вересня 2008 року по 14 лютого 2018 року.

Позов направлено до суду ОСОБА_1 поштою 17 лютого 2018 року, що стверджується поштовим штемпелем на конверті.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про застосування позовної давності до вимог про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних і стягнення їх в межах трирічного строку позовної давності за період із 17 лютого 2015 року по 14 лютого 2018 року, а саме, трьох процентів річних у розмірі 3 384,21 грн, інфляційних втрат у розмірі 26 746, 30 грн.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення, оскільки вони є недоведеними, ґрунтуються на неправильному тлумаченні ОСОБА_2 норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки судом доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У частині третій статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 овича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 рокузалишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова