ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 523/4642/22

провадження № 61-13095св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі, державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ворсуляк Ася Миколаївна,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Головне управління Національної поліції в Одеській області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю. Коновалової В. А., Стахової Н. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі, державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ворсуляк А. М., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про скасування постанови нотаріуса.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 10 травня 2019 року звернулась до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А. М. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадщина була прийнята на підставі заяви позивача, поданої 13 вересня 2017 року за вх. №909 до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса.

До спадкового майна належала частка 66/10000 в нерухомому майні - нежитловому приміщенні офісу за адресою:

АДРЕСА_2. Іншими співвласниками нежитлового приміщенні офісу за адресою: АДРЕСА_2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7514473) є ОСОБА_7 , частка власності: 624/10000; ОСОБА_8 , частка власності: 171/10000; ОСОБА_2 частка власності: 1210/10000; ОСОБА_3 , частка власності: 787/10000; ОСОБА_4 частка власності: 178/10000; ОСОБА_5 частка власності: 241/10000; ОСОБА_6 , частка власності: 6723/10000.

10 травня 2019 року державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою постановила: відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки 12 серпня 2010 року на підставі постанови про накладення арешту №31/4-2762 від 11 серпня 2010 року, виданої СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, на нежитлове приміщення, що входить у склад спадщини накладено арешт (реєстраційний номер згідно Реєстру заборон відчуження до 2013 року 10137362), а згідно пункту 4.17 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у випадку, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Позивач вважає такі доводи необґрунтованими, вчиненими внаслідок помилки, а відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину незаконною.

Так факт набуття за час життя спадкодавцем ОСОБА_9 права власності на частку спірного об`єкту нерухомого майна, що належить до спадкової маси, підтверджений належними документами: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 29 липня 2009 року, витягом з державного реєстру правочинів від 29 липня 2009 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27 серпня 2009 року, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 січня 2011 року, інформаційною довідкою № 241504157 від 22 січня 2021 року.

Позивач є спадкоємцем першої черги за своїм померлим чоловіком ОСОБА_9 . Спір полягає у тому, що нотаріусом було виявлено наявність начебто обтяження речових прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Натомість, будинок АДРЕСА_2 - це велика багатоповерхова будівля, де розташовані різні житлові та нежитлові приміщення.

Позивач претендує на успадкування частки не будь-якого приміщення за адресою АДРЕСА_2 , а цілком конкретного приміщення, що має Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7514473.

Згідно відомостей інформаційної довідки № 241504157 від 22 січня 2021 року за нерухомим майном - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7514473 - у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про наявність будь-яких обтяжень, заборон, арештів відсутні.

У даному випадку арешт накладений на якесь інше приміщення, а не конкретно на спірне нежитлове приміщення.

Накладання арешту на загальну адресу будівлі АДРЕСА_2 не відповідає принципам правової визначеності, оскільки порушує права усіх добросовісних співвласників за цією адресою і не відповідає меті накладання обтяження, заборони чи арешту.

З іншого боку, жодних доказів існування постанови про накладення арешту №31/4-2762 від 11 серпня 2010 року не надано, тому невідомо, чи в дійсності така постанова приймалася, яке саме приміщення малося на увазі та чи зберігає цей документ чинність, якщо він дійсно приймався, з огляду на сплив понад 11 років з моменту накладання цього арешту.

Жодних доказів того, що арешт накладений саме на спірне приміщення реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7514473 надано не було.

Таким чином, постанова від 10 травня 2019 року про відмову вчинити нотаріальної дії державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А. М. є помилковою та незаконною, адже нотаріус повинна була перевірити конкретний об`єкт нерухомого майна.

ОСОБА_1 просила:

визнати незаконною та скасувати постанову від 10 травня 2019 року державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А. М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі, державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ворсуляк А. М., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про скасування постанови нотаріуса та зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

відсутність відомостей у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 7514473 не доказує факту відсутності такого обтяження;

наявність відомостей у «старому» реєстрі, який діяв до 01 січня 2013 року перешкоджає нотаріусу у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно;

в процесі розгляду справи позивач не подавала жодного клопотання про витребування доказів, а саме щодо витребування копії постанови про накладення арешту №31/4-2762 від 11 серпня 2010 року, виданої СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а також щодо подальшого існування вищевказаного провадження. Представник ГУНП в Одеській області також не надав жодної інформації з даного приводу. Отже суд позбавлений можливості встановити обставини, які мають значення для повного та всебічного розгляду справи, а саме наявності постанови про накладення арешту №31/4-2762 від 11 серпня 2010 року, виданої СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а також щодо подальшого існування вищевказаного кримінального провадження;

в даному випадку способом захисту прав позивача є звернення з позовом про зняття арешту зі спадкового майна, а не оскарження дій нотаріуса.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відповідності дій нотаріуса вимогам Закону України «Про нотаріат», «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», який затверджений Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки відомості про накладення арешту на підставі постанови № 31/4-2762 від 11 серпня 2010 року, виданої СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на нежитлові приміщення офісу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 існують згідно Реєстру заборон відчуження до 2013 року за 10137362, що перешкоджає нотаріусу у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно;

відсутність відомостей у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 7514473 не доказує факту відсутності такого обтяження;

задоволення позовної вимоги про скасування постанови від 10 травня 2019 року державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А. М. не знімає арешт накладений на підставі постанови № 31/4-2762 від 11 серпня 2010 року, виданої СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області;

відсутність вказаної постанови в матеріалах справи, не надання постанови суду, не свідчить про недійсність обтяження, яке існує згідно Реєстру заборон відчуження до 2013 року за 10137362 та незаконність врахування такого обтяження нотаріусом.

Аргументи учасників справи

У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суди, мотивуючи свої рішення застосували концепцію негативного доказу, стверджуючи те, що відсутність відомостей в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не доказує факт відсутності такого обтяження, тобто суди заперечили достовірність офіційної інформації з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про відсутність обтяжень спадкового майна, яку надала позивач;

разом з тим суд першої інстанції констатував, що позбавлений можливості встановити обставини, які мають значення для повного та всебічного розгляду справи, а саме наявності постанови про накладення арешту. Такі висновки судів є взаємовиключними та несумісними, юридично та логічно неспроможними;

суди не звернули увагу на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц про те, що спадкоємець, який прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття, тобто спадкоємець - це єдина особа, якій може бути видано свідоцтво про право на спадщину. Відчуження майна та спадкування майна є відмінними поняттями. Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину за таких обставин не переслідує жодної легітимної мети, оскільки не спростовує факт набуття спадкоємцем права власності. Приписи частини першої статті 1297 ЦК України прямо передбачають обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса, в тому числі у разі наявності в складі спадщини майна, яке обтяжено;

суди не звернули уваги, що статті 67, 68 Закону України «Про нотаріат» не передбачають такої підстави для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, як наявність обтяжень нерухомого майна;

суди не врахували унікальність реєстраційного номеру спадкового нерухомого майна, про що зазначено у висновках пункту 7.18 постанови КГС ВС від 28 травня 2019 року у справі №924/60/18 щодо застосування норм статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та помилково спростували дійсність інформації про відсутність обтяжень та заборон;

суди не застосували висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 та від 02 липня 2019 року у справі №48/340 про те, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне;

суди порушили вимоги частини другої статті 229 ЦПК України та поклали в основу рішень твердження про накладення арешту на спадкове майно постановою № 31/4-2762 від 11 серпня 2010 року, яка взагалі відсутня в матеріалах справи;

суди не звернули уваги, що ніхто з учасників справи не висловив заперечень проти позову.

У вересні 2023 року державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ворсуляк А. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину була наявність обтяження щодо об`єкта нерухомого майна, що відповідає вимогам пункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Посилання в касаційній скарзі на те, що нотаріусом не надано доказів наявності зазначеного арешту безпідставне, оскільки саме заявник повинен був надати докази відсутності арешту. Наявність зареєстрованого арешту - це підстав для призупинення вчинення нотаріальної дії до його зняття. Постанова нотаріуса є законною та обґрунтованою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/4642/22, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 523/4642/22.

У жовтні 2023 року матеріали цивільної справи № 523/4642/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 вересня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц, від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17, від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19, від 28 травня 2019 року у справі № 924/60/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 5013/458/11, від 2 липня 2019 року у справі №48/340, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 09 лютого 2018 року у справі № 906/538/16, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 .

Після його смерті відкрилась спадщина на 66/10000 частини - нежитлового приміщенні офісу за адресою: АДРЕСА_2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого- майна 7514473), яке належало ОСОБА_9 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 29 липня 2009 року.

Спадщина прийнята на підставі заяви ОСОБА_1 , поданої 13 вересня 2017 року за вх. № 909 до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса.

Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А. М. прийняла 10 травня 2019 року постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою постановила: відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства свідоцтво про право на спадщину видається за наявністю у спадковій справі документів та відомостей, згідно пункту 4 15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі Порядок) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих шляхом безпосереднього доступу до Реєстру, встановлено, що 12 серпня 2010 року, на підставі постанови про накладення арешту № 31/4-2762 від 11 серпня 2010 року, виданої СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, на нежитлове приміщення, що входить у склад спадщини накладено арешт.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовної вимоги до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі, державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ворсуляк Ася Миколаївна

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (статті 50 Закону України «Про нотаріат», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21)).

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

Нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (див. постанову Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду ОСОБА_1 до позовної заяви додала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 7514473, в якому на 66/10000 частки нежитлових приміщень офісу за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано за ОСОБА_9 , відомості щодо наявності заборон відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні (арк.спр.24-25 а);

суди встановили, що 10 травня 2019 року державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А. М. прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою постановила: відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства свідоцтво про право на спадщину видається за наявністю у спадковій справі документів та відомостей, пункт 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих шляхом безпосереднього доступу до Реєстру, встановлено, що 12 серпня 2010 року, на підставі постанови про накладення арешту № 31/4-2762 від 11 серпня 2010 року, виданої СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, на нежитлове приміщення, що входить у склад спадщини накладено арешт;

при відмові у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відомості про накладення арешту на нежитлові приміщення офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 існують згідно Реєстру заборон відчуження до 2013 року за № 10137362, що перешкоджає нотаріусу у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно;

суди не врахували, що частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна;

суди не звернули уваги на те, що спадкодавцю ОСОБА_9 належала частка в праві власності в розмірі 66/10000 на нерухомість в АДРЕСА_2 (т. 1 арк. спр.14-16);

право на частку в праві спільної часткової власності ОСОБА_9 , зареєстровано 27 серпня 2009 року, реєстраційний номер 7514473 (т. 1 арк.спр.17);

за таких обставин наявність арешту на нежитлові приміщення офісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , не може бути перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину на частка в праві власності в розмірі 66/10000.

За таких обставин, судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі слід скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про її задоволення..

Щодо позовної вимоги до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ворсуляк А. М.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

Належним відповідачем за вимогою про визнання незаконною та скасування постанови державного нотаріуса є державна нотаріальна контора, а не нотаріус.

У справі, що переглядається, характер спірних правовідносин свідчить про те, що належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 є Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі, тому державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ворсуляк А. М. є неналежним відповідачем, судові рішення в цій частині слід скасувати, в задоволенні даних позовних вимог відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23) колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, заявлених Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі, в задоволенні позовних вимог до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ворсуляк А. М. відмовити.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позовну вимогу ОСОБА_1 до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк Асі Миколаївни від 10 травня 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ворсуляк Асі Миколаївни відмовити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 03 липня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук