Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.11.2024 року у справі №756/912/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 756/912/22

провадження № 61-5187св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи:ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Щигловим Євгенієм Олександровичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року у складі судді Белоконної І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Л. Л., Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві, про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що йому належав автомобіль Ореl Vіvаrо, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого територіальним сервісним центром (далі - ТСЦ) № 8041.

26 травня 2021 року він звернувся до Святошинського Управління поліції головного управління національної поліції (далі - УП ГУ НП) у м. Києві із заявою про кримінальне правопорушення. Повідомив, що 06 травня 2021 року невідома особа, знаходячись на території ТСЦ № 8041 на АДРЕСА_1 , підробила офіційний документ. Належний йому транспортний засіб за договором купівлі-продажу було перереєстровано на нового власника - ОСОБА_2

27 травня 2021 року Святошинським УП ГУ НП у м. Києві відомості за його заявою було внесено до ЄДРДР за № 12021105080001101, за частиною другою статті 190 КК України.

Проведеним розслідуванням встановлено, що відчуження належного йому транспортного засобу стало можливим на підставі довіреності НРА 303098, виданої 08 квітня 2021 року у м. Дніпро від імені ОСОБА_1 на право розпоряджатись вказаним транспортним засобом на ім`я ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. 08 квітня 2021 року та зареєстрованої у реєстрі за № 1330.

У подальшому, ОСОБА_4 видав довіреність НРА 931630 на право розпоряджатися транспортним засобом ОСОБА_3 , що була також посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. 30 квітня 2021 року.

На підставі цієї довіреності автомобіль був перереєстрований 06 травня 2021 року за договором купівлі-продажу на нового власника - ОСОБА_5 , у ТСЦ АДРЕСА_2 та було видано на цей автомобіль нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - НОМЕР_3 , а також новий реєстраційний номер - НОМЕР_4 .

Відповідно до висновку експерта від 23 вересня 2021 року № СЕ-19/111-21/44836-ПЧ за результатами призначеної почеркознавчої експертизи у матеріалах кримінального провадження № 12021105080001101, підпис від імені ОСОБА_1 , розміщений у графі «Підпис» довіреності від 08 квітня 2021 року на бланку з серійним номером НРА 303098, зареєстрована в реєстрі приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. за № 1330 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Рукописний текст « ОСОБА_1 », розміщений у графі «Підпис» довіреності від 08 квітня 2021 року на бланку з серійним номером НРА 303098, зареєстрована в реєстрі приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. за № 1330 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Ураховуючи наведене, посилаючись на те, що належний йому автомобіль вибув з його володіння не з його волі, ОСОБА_1 просив суд витребувати на його користь із незаконного володіння ОСОБА_5 транспортний засіб «Ореl Vіvаrо», номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2009 року випуску, та ключі до замка запалення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 придбала спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу від 06 травня 2021 року № 6436/21/009664, укладеного між ТОВ «Вавілон» та ОСОБА_2 . Позивач звернувся до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, проте судом встановлено, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, а обраний позивачем спосіб захисту не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд правильно відмовив у задоволенні позову, проте дійшов помилкових висновків щодо мотивів ухвалення такого рішення. Звернення до суду з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, є належним способом захисту порушеного права. Проте, позивач спірний автомобіль разом з ключами та свідоцтвом про реєстрацію добровільно передав у користування ОСОБА_4 у грудні 2020 року.

Оскільки спірний автомобіль вибув з володіння власника - ОСОБА_1 за його волею, що не спростовано відповідними доказами, тому таке майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову.

Апеляційний суд послався на відповідну практику Верховного Суду.

При цьому, суд зазначив, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав захист прав людини і основоположних (далі - Конвенція) свобод ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, у якого не можна витребувати спірне майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Щиглов Є. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду є незаконними, оскільки ОСОБА_1 не мав волевиявлення на продаж свого автомобіля, довіреність, видана від його імені, була підроблена. Факт передачі ним автомобіля іншій особі не свідчить про бажання продажу такого майна.

Вважає, що віндикаційний позов є правильним способом захисту прав у цьому випадку, оскільки майно вибуло із власності позивача поза його волею, після чого було вчинено декілька правочинів із відчуження його майна.

Посилається на судову практику Верховного Суду щодо віндикаційних позовів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Косянчук В. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, а правові висновки Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційні скарзі, є нерелевантними з цією справою, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду у квітня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

29 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 вересня 2020 року ОСОБА_1 набув увласність автомобіль Ореl Vіvаrо, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У грудні 2020 року на підставі усної домовленості ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 належний йому транспортний засіб, ключі від автомобіля та свідоцтво про його державну реєстрацію. Вказаний автомобіль позивачу не повернуто.

08 квітня 2021 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Л. Л. посвідчила довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси щодо розпорядження від його імені (продати, обміняти, передавати в оренду, позичку, передавати в заставу, як спосіб виконання зобов`язання тощо), а також при здійсненні повноважень за цією довіреністю керувати належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого 24 вересня 2020 року у ТСЦ 8041, автомобілем марки Ореl Vіvаrо, тип - вантажний спеціалізований фургон малотонажний-В, 2009 року випуску, (кузов, рама) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

30 квітня 2021 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Л. Л. посвідчила довіреність, якою ОСОБА_4 , що діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на підставі вказаної вище довіреності, уповноважив ОСОБА_3 представляти інтереси ОСОБА_1 щодо розпорядження від його імені (продати, обміняти, передати в оренду, позичку, передати в заставу, як спосіб виконання зобов`язання тощо), а також при здійсненні повноважень за цією довіреністю керувати належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого 24 вересня 2020 року у ТСЦ 8041, автомобілем марки Ореl Vіvаrо, тип - вантажний спеціалізований фургон малотонажний-В, 2009 року випуску, (кузов, рама) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно з договором комісії від 06 травня 2021 року № 6436/21/009664, ТОВ «Вавілон», надалі комісіонер, в особі ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , надалі комітент, укладено договір, згідно з яким комісіонер за дорученням комітента зобов`язується за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу марки Ореl Vіvаrо, 2009 року випуску, № кузова НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за комітентом за договором комісії, за ціною 10 000 грн.

06 травня 2021 року між ТОВ «Вавілон» (комісіонер, продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу.

06 травня 2021 року сервісним центром №8041 РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві здійснено перереєстрацію вказаного транспортного засобу на нового власника - ОСОБА_2 на підставі вказаного договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо вчинення невстановленою особою шахрайства, що завдало значної шкоди потерпілому, внаслідок чого до ЄРДР внесено відомості за № 12021105080001101 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 190 КК України.

Згідно з висновком експерта КНДІСЕ № СЕ-19/111-21/44836-ПЧ, складеного 23 вересня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні: 1) підпис від імені ОСОБА_1 , розміщений у графі «Підпис» довіреності від 08 квітня 2021 року на бланку з серійним номером НРА 303098, зареєстрована в реєстрі приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. за № 1330 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; 2) рукописний текст рукописний запис « ОСОБА_1 », розміщений у графі «Підпис» довіреності від 08 квітня 2021 на бланку з серійним номером НРА 303098, зареєстрована в реєстрі приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. за № 1330 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З пояснень потерпілого ОСОБА_1 , які надані ним в ході досудового розслідування та знаходяться у матеріалах кримінального провадження, судом також встановлено, що 24 вересня 2020 року він придбав спірний автомобіль у свого знайомого з метою здійснення транспортних вантажоперевезень харчових продуктів. До нього звернувся ОСОБА_7 з пропозицією взяти автомобіль та здійснювати на ньому вантажоперевезення харчових продуктів у компанії ТОВ «Мясторг», на що він погодився, передав автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 . У грудні 2020 року до нього звернувся ОСОБА_7 та повідомив, що до нього звернувся його знайомий ОСОБА_4 з проханням взяти в оренду вказаний автомобіль та виплачувати грошові кошти за оренду у розмірі 20 000 грн у місяць, на що він погодився. У кінці грудня 2020 року ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 автомобіль разом із ключами від автомобіля та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. У січні 2021 року від ОСОБА_7 стало відомо, що ОСОБА_8 відмовляється виплачувати грошові кошти за оренду та повертати автомобіль. У травні 2021 року йому стало відомо, що автомобіль був перереєстрований без його згоди.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Щиглова Є. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення суду першої інстанцій, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловик проти України, № 15123/03, § 45, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), 06 грудня 2007 року).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED проти України, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Вирішуючи спори про витребування майна із чужого незаконного володіння судам слід встановити чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння, оскільки саме наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача, якому воно було передано за відплатним договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_1 з його волі суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ця обставина виключає можливість витребування майна шляхом віндикації, на підставі статті 388 ЦК України.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій та не проявляв волевиявлення на відчуження спірного автомобіля.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірний автомобіль, разом з ключами та свідоцтвом про реєстрацію позивач добровільно передав у користування ОСОБА_4 у грудні 2020 року. Між сторонами була укладена усна домовленість щодо оренди вказаного автомобіля зі щомісячною сплатою орендних платежів. Подальші дії ОСОБА_4 щодо невиконання цієї усної домовленості і несплата ним коштів спонукали позивача звернутися до правоохоронних органів лише 26 травня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що саме позивач розпорядився належним йому автомобілем і прийняв рішення про передачу автомобіля у користування і володіння іншій особі без оформлення відповідного договору, тобто взяв на себе усі ризики щодо можливості неповернення автомобіля ОСОБА_4 у його володіння.

Якщо власник неналежно поставився до вибору особи, якій він передав річ, у даній справі автомобіль передано ОСОБА_4 у володіння та користування, він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ.

Апеляційний суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 19 липня 2023 року у справі №753/18555/19, та постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі №752/5281/20 (провадження № 61-1371сво23) та від 11 грудня 2023 року у справі № 607/8879/21 (провадження № 61-7375сво22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про непідписання ОСОБА_1 жодних документів щодо відчуження автомобіля, оскільки такі у цій справі не мають правового значення.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила:

1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном;

2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями;

3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки останній набувач спірного автомобіля - ОСОБА_2 , набула право власності на підставі оплатного договору купівлі-продажу автомобіля від 06 травня 2021 року, а судом встановлено, що майно не є таким, що вибуло з володіння позивача поза його волею, то неможливо витребувати його від добросовісного набувача.

Посилання заявника на правові висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду також не беруться до уваги, оскільки жодна із наведених справ, в яких розглядалися віндикаційні позови, не є релевантною зі справою, яка переглядається, в якій спірне майно вибуло з фактичного володіння власника за його волею, що виключає можливість застосування положень статті 388 ЦК України.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, - без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Щигловим Євгенієм Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець