Історія справи

Постанова

Іменем України

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 465/4793/19

провадження № 61-4437св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ганусяка Олега Ігоровича на постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 рокуу складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2019 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна № Ф-10373-16 від 26 грудня 2016 року в частині сплати орендної плати.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01 березня

2021 року позовну заяву Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судові засідання.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 01 березня 2021 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд виходив з того, що ухвала суду першої інстанції була постановлена у підготовчому судовому засіданні, що суперечить положенням статті 257 ЦПК України й, відповідно, є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ганусяка О. І. на постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ганусяк О. І., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17, провадження

№ 61?14373св19, від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19, провадження № 61-21428св19 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що процесуальний закон цивільного судочинства в жодній зі статей не містить заборони чи обмеження залишати позов без розгляду на стадії підготовчого провадження. Поточна практика Касаційного цивільного суду ґрунтується на штучному розмежуванні понять судове засідання та підготовче засідання, хоча підстав для такого виокремлення не має.

Протилежною є практика Касаційного господарського суду, яка полягає у тому, що пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язує можливість залишення позову без розгляду зі стадією судового розгляду та не містить заборони здійснювати це на стадії підготовчого провадження. Така правова позиція міститься у постановах Касаційного господарського суду від 06 листопада 2019 року у справі № 904/2423/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 914/1531/19, від 13 січня 2021 року у справі № 910/4372/20 та від 10 лютого 2021 року у справі №916/365/17.

Також зазначає, що апеляційний суд не врахував позицію Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №558/9/18 (провадження №61-13892св20) та від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), відповідно до якої учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2019 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03 вересня

2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 17 вересня 2019 року.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17 вересня

2019 року відкладено слухання справи на 24 березня 2020 року.

19 березня 2020 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину через спалах коронавірусу.

24 березня 2020 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Згідно з довідкою від 24 березня 2020 року судове засідання було відкладено без визначення дати.

Також матеріали справи містять судову повістку від 22 вересня

2020 року про виклик позивача до суду на 01 березня 2021 року.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01 березня

2021 року цивільну справу за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень - залишено без розгляду.

Також встановлено, що судом першої інстанції ухвала про закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті не приймалася.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, місцевий суд, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, виходив із того, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судове засідання, яке було призначено

на 01 березня 2021 року, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи за його відсутності із відповідною заявою до суду не звертався.

Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд виходив із того, що висновки місцевого суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є помилковими, оскільки з аналізу пункту 3 частини першої статті 257 ЦК України вбачається, що залишення позовної заяви без розгляду з підстави, викладеної у вказаній нормі, може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче.

Враховуючи те, що ухвала місцевого суду постановлена у підготовчому судовому засіданні, апеляційний суд її скасував та направив справу для продовження розгляду.

Колегія суддів погоджується зі висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з`ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Підготовче засідання проводиться судом із повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).

Частиною другою статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні.

За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів наголошує, що при застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права, суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.

Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).

Стаття 223 ЦПК України, яка, зокрема, передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті, у зв`язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок повторної неявки позивача у підготовче засідання.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі

№ 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19) зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження

№ 61-21428св19), від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18 (провадження № 61-15715св19), від 20 січня 2021 року у справі

№ 569/5089/17 (провадження № 61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 598/2250/19 (провадження № 61-19688св20), від 25 серпня 2022 року у справі № 759/18982/18 (провадження № 61-4118св22).

Таким чином, з урахуванням зазначених норм права та з дотриманням релевантної судової практики Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у справі, яка переглядається, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося, у вступній частині ухвали від 01 березня 2021 року наявне посилання на її винесення у підготовчому судовому засіданні, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду й, відповідно, застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки останній ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на протилежний за змістом висновок, який міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі

№ 904/2423/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 914/1531/19,

від 13 січня 2021 року у справі № 910/4372/20 та від 10 лютого 2021 року у справі №916/365/17 щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2021 року справу

№ 757/54510/17-ц передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами третьою, п`ятою статті 403 ЦПК України, колегія суддів посилалась на те, що у згаданій справі, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, місцевий суд виходив з того, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судові засідання, які були призначені на 14 серпня 2020 року та 23 жовтня 2020 року, надавши клопотання про їх відкладення. Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що висновки місцевого суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є помилковими, оскільки з аналізу пункту 3 частини першої статті 257 ЦК України вбачається, що залишення позовної заяви без розгляду з підстави, викладеної у вказаній нормі, може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче. Враховуючи те, що ухвала місцевого суду постановлена у підготовчому засіданні, апеляційний суд її скасував та направив справу для продовження розгляду. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначала, що, оскільки розгляд та вирішення спору має відбуватися лише в судовому засіданні, то суд не має повноважень залишати позов без розгляду з підстав, зазначених в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України, в підготовчому засіданні. За таких обставин, тобто у разі якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в підготовче засідання або не повідомив про причини неявки, суд відповідно до частини другої статті 200 ЦПК України у разі закінчення вчинення дій, передбачених частиною другою статті 197 ЦПК України, має постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Однак у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 06 листопада 2019 року у справі № 904/2423/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 914/1531/19, від 22 грудня 2020 року у справі № 925/337/19, від 13 січня 2021 року у справі № 910/4372/20 та від 10 лютого 2021 року у справі № 916/365/17 та інших майже за тотожних за змістом норм процесуального права містяться протилежні висновки щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду під час підготовчого засідання, від яких колегія суддів вважала за необхідне відступити.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2021 року справа повернута на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Так, у вказаній ухвалі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказані в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2021 року висновки щодо застосування норм процесуального права при залишенні позову без розгляду залежно від стадії судового розгляду регулюються різними процесуальними кодексами (ЦПК України та ГПК України), що не тільки виключає можливість визнання таких правовідносин подібними, але і спростовує наведені колегією суддів Касаційного цивільного суду твердження щодо необхідності та можливості відповідної уніфікації вказаних висновків різних судів щодо застосування різних норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання заявника на висновки, які містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не можуть бути враховані під час розгляду вказаної справи, оскільки такі висновки не можуть вважати релевантними під час застосування норм ЦПК України для вказаних правовідносин.

За вказаних обставин колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (провадження № 61?14373св19), від 11 березня 2020 року у справі

№ 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Також висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №558/9/18 (провадження №61-13892св20) та від 24 квітня

2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ганусяка Олега Ігоровича залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян