Постанова

Іменем України

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 6-5019/11

провадження № 61-22619св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня

2017 року, у складі судді Ченцової С. М., та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року, у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулось до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

У заяві зазначало, що 29 грудня 2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») видано виконавчий лист, на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 15 лютого 2010 року, про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі: за кредитом - 51 453,12 грн, по відсотках - 3 060,49 грн, пеня - 3 982,89 грн, та третейський збір у сумі 10 грн.

26 вересня 2016 року між та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір факторингу, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № SME0018411 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Заявник просив змінити стягувача ПАТ «Альфа-Банк» у виконавчому провадженні на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», посилаючись на ту обставину, що в зв'язку з відступленням права вимоги відбулось вибуття кредитора у зобов'язанні, що є підставою для зміни стягувача у виконавчому провадженні.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року, заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження - ПАТ «Альфа-Банк» на правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у справі

№ 6-5019/11.

Ухвала місцевого суду, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав, відбувається також і перехід права бути стороною виконавчого провадження, шляхом звернення до суду з заявою про заміну стягувача.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, та постановити нове, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зміст доводів касаційної скарги, що аналогічні аргументам апеляційної скарги, зводиться до того, що правонаступництво можливе лише з моменту відкриття виконавчого провадження. При цьому судами було залишено поза увагою ту обставину, що виконавчі провадження відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відсутні, що позбавляє можливості суд змінити сторону у виконавчому провадженні.

Касаційна скарга також містить посилання на ту обставину, що заявником не було надано належних та допустимих доказів того, що за укладеним договором факторингу до нього перейшла саме заборгованість ОСОБА_4, яка утворилась станом на 15 лютого 2010 року.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»вказує на необґрунтованість та безпідставність її доводів. У зв'язку з цим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Касаційна скарга ОСОБА_4.) не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено, що на підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2011 року ПАТ «Альфа-Банк» отримав виконавчий документ на виконання рішення третейського суду від 15 лютого 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором.

26 вересня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу, за умовами якого до фактора (ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») перейшли права вимоги за кредитами, в тому числі і щодо боржників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи місцевим судом), та частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

З урахуванням наведеного, та виходячи, зокрема, з положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, зміна кредитора у зобов'язанні може відбуватись у випадку передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до приписів статей 1077, 1078 ЦК України, предметом договору факторингу є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У зв'язку із заміною стягувача відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним стягувечем проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи місцевим судом) за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, до якої від попереднього кредитора перейшли всі права та обов'язки в зобов'язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи місцевим судом) мала імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за будь-яких інших обставин.

У зв'язку з наведеним, доводи касаційної скарги щодо необхідності існування відкритого виконавчого провадження, як виключної підстави для можливості зміни стягувача, колегією суддів не приймається.

При ухваленні оскаржуваних рішень судами досліджено наявні у матеріалах справи документи: договір факторингу від 26 вересня 2016 року, акт прийому-передачі права вимоги, витяг з реєстру божників до договору факторингу. На підставі даних доказів, що були належним чином оцінені, судами попередніх інстанцій встановлено доведеність факту передачі заявнику права вимоги за кредитним договором № SME0018411

від 06 жовтня 2008 року.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо відсутності належних та допустимих доказів того, що за укладеним договором факторингу до заявника перейшла саме заборгованість ОСОБА_4 за укладеним між нею та ПАТ «Альфа-Банк» кредитним договором.

Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження в результаті переходу прав та обов'язків стягувача до іншої особи у зв'язку з укладеним договором факторингу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня

2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області

від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В.В. Пророк

І.М. Фаловська