Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.09.2019 року у справі №308/11935/17

Постанова

Іменем України

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 308/11935/17

провадження № 61-17218св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру, яка підписана представником Дрюченком Олександром Сергійовичем, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Мацунич М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру (далі - ЗОКОД) про скасування наказу головного лікаря від 17 жовтня 2017 року № 279/к в частині пункту 1 та наказу від 24 листопада 2017 року № 330/к про застосування дисциплінарного стягнення.

Позов мотивований тим, що з 1987 року працює у даному медичному закладі, а з 01 квітня 2016 року займає посаду в. о. завідувача абдомінальним відділенням ЗОКОД.

Наказом головного лікаря ЗОКОД від 17 жовтня 2017 року № 279/к позивачу та трьом іншим особам оголошенодогану за халатне відношення до функціональних обов'язків та відсутність знань директивних документів.

Даний наказ вважає протиправним, безпідставним, прийнятим всупереч приписам трудового законодавства та таким, що порушує його права та інтереси. Так, у рапорті заступника головного лікаря ОСОБА_2, що став підставою для видачі наказу, зафіксовано порушення ведення журналів оперативних втручань (відсутність підписів оперуючого хірурга) у семи лікарів, однак догану оголошено лише чотирьом з них; у цьому рапорті зазначено, що вибіркова перевірка протоколів здійснювалася за період із 09 грудня 2016 року по 11 жовтня 2017 року, але не зазначено дати, в які були допущені виявлені порушення (дати вчинення проступку), а дисциплінарне стягнення, відповідно до частини другої статті 148 КзпП України не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Крім того, наказом головного лікаря ЗОКОД від 24 листопада 2017 року № 330/к позивачу оголошено догану за порушення вимог наказу МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження норм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення, що використовується в закладах охорони здоров'я незалежно від форм власності та підпорядкування".

Із змісту наказу головного лікаря ЗОКОД від 24 листопада 2017 року № 330/к, вбачається, що порушення вимог наказу МОЗ полягає у внесенні неправдивих даних в медичну картку стаціонарної хворої № 3937 ОСОБА_3, яка була госпіталізована в абдомінальне відділення без дозволу адміністрації (пацієнтка з іншої області).

Однак в чому саме полягає неправдивість даних, невідомо.

Позивач також зазначає, що в порушення вимог статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення у нього не відбирались жодні пояснення.

Вважає, що підстави для застосування відносно нього дисциплінарних стягнень відсутні.

Відповідач не дотримався вимог частини 3 статті 149 КЗпП України, зокрема, не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Із врахуванням наведеного просив:

скасувати наказ головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 17 жовтня 2017 року № 279/к в частині пункту 1 - оголошення догани ОСОБА_1;

скасувати наказ головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 24 листопада 2017 року № 330/к про оголошення догани ОСОБА_1.

Короткий зміст рішення першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 лютого 2019 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Роботодавець в особі головного лікаря мав право застосувати до позивача такий вид дисциплінарного стягнення як догана, у зв'язку з порушенням Наказу МОЗ від 14 лютого 2012 року № 110.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року апеляційну скаргу адвоката Колотухи І. О. в інтересах ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 лютого 2019 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 17 жовтня 2017 року № 279/к "Про догану" в частині пункту 1 "Оголосити догану ОСОБА_1 завідувачому абдомінальним відділенням", скасовано.

Скасовано наказ головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 24 листопада 2017 року № 330/к "Про догану".

Стягнуто із Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 395 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що jспорюваний наказ від 17 жовтня 2017 року №279/к не містить, ким саме вчинені порушення трудової дисципліни, якими самими конкретними діями ОСОБА_1 було допущено порушення трудової дисципліни, у чому саме проявилось порушення та не зазначено в чому саме полягає халатне відношення позивача до своїх обов'язків та в чому проявляється відсутність знань директивних документів, не вказано, у чому саме є провина позивача. Матеріали справи не містять і в наказі від 24 листопада 2017 року не зазначено, яку саме неправдиву інформацію внесено при заповненні медичної документації, чи ця неправдива інформація порушенням порядку заповнення медичної документації, не зазначено у чому полягає порушення вищевказаного наказу МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110, відсутні посилання на конкретні обставини вчинення порушення трудової дисципліни, не зазначено про настання негативних наслідків та підставу застосування такого дисциплінарного стягнення.

Позивач не був лікуючим лікарем ОСОБА_3, не мав повноважень заповнювати її медичну документацію і не може нести відповідальності за внесення в неї неправдивих відомостей, якщо такі мали місце.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У вересні 2019 року представник Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру - Дрюченко О. С. через засоби поштового зв'язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 лютого 2019 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції помилково встановлено, що у наказі від 17 жовтня 2017 року № 279/к не зазначено, ким саме вчинені порушення трудової дисципліни, якими саме конкретними діями ОСОБА_1 було допущене порушення трудової дисципліни, в чому саме проявилось порушення та не вказано в чому проявляється відсутність знань директивних документів, не вказано, в чому саме є провина позивача.

ОСОБА_1 притягнуто дисциплінарної відповідальності у повній відповідності до вимог чинного законодавства із дотриманням статті 148 КЗпП України, про що вірно зазначив суд першої інстанції досліджуючи матеріали справи та оригінал журналу оперативних втручань.

Судом апеляційної інстанції прийнято рішення з порушенням права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 ЄСПЛ.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що позивач не будучи лікуючим лікарем ОСОБА_3 не мав повноважень заповнювати її медичну документацію і відповідно не може нести відповідальність за внесення в неї неправдивих відомостей. Оспорювані накази порушують професійні права ОСОБА_1, вони не видані у відповідності до трудового законодавства, є передчасним та неналежним чином вмотивованими. Також, викликає обґрунтований сумнів легітимність мети видачі таких наказів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 308/11935/17 надійшли до Верховного Суду та 09 жовтня 2019 року передані судді-доповідачу.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судами встановлено, що наказом головного лікаря ЗОКОД - ОСОБА_5 виданий наказ № 279/к "Про догану", у якому оголошено ОСОБА_1 та трьом іншим лікарям догану за халатне відношення до функціональних обов'язків та відсутність знань директивних документів.

Підставою для застосування оспорюваного наказу є рапорт заступника головного лікаря з медичної частини ОСОБА_2 про повідомлення про порушення наказу МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження норм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення, що використовується у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування".

24 листопада 2017 року головним лікарем Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру ОСОБА_5. видано наказ № 330/к "Про догану", у якому оголошено ОСОБА_1 догану за порушення вимог наказу МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження норм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення, що використовується у закладах охорони здоров'я незалежно від форм власності" за внесення неправдивих даних у медичній картці стаціонарного хворого № 3973 ОСОБА_3, яка була госпіталізована в абдомінальне відділення без дозволу адміністрації (пацієнтка з іншої області).

У частині 1 статті 147 КЗпП України закріплено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно частини 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

На підставі статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) зроблено висновок, що "роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов'язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2018 року в справі № 761/6874/17 (провадження № 61-1452св18) зазначено, що "відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок, що "ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 148 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок".

Встановивши, що оспорюваний наказ від 17 жовтня 2017 року № 279/к не містить, ким саме вчинені порушення трудової дисципліни, якими самими конкретними діями ОСОБА_1 було допущено порушення трудової дисципліни, у чому саме проявилось порушення та не зазначено в чому саме полягає халатне відношення позивача до своїх обов'язків та в чому проявляється відсутність знань директивних документів, не вказано, у чому саме є провина позивача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 409 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру, яка підписана представником Дрюченком Олександром Сергійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 серпня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат