Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.06.2018 року у справі №520/1436/17

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 520/1436/17

провадження № 61-32266св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 08 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з

06 листопада 1998 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. На час звернення до суду з цим позовом, в Київському районному суді міста Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.

За час перебування у шлюбі, у сторін народилися діти: донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом із матір?ю та знаходяться на її утриманні.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

ОСОБА_4, з урахування уточнень просила: стягувати з ОСОБА_5 аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, та ОСОБА_8, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до досягнення ОСОБА_6 повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 та до досягнення ОСОБА_8 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 Стягувати з ОСОБА_5, на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6, яка продовжує навчання у Одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу в розмірі 1/4 частини з усіх його доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати досягнення ОСОБА_6, повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_6 двадцятитрьохрічного віку - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 20 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_8 у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову - 06 лютого 2017 року, і до досягнення ОСОБА_8 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_6, у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову - 06 лютого 2017 року, і до досягнення ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_6, яка продовжує навчання у Одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу у розмірі 1/8 частини з усіх його доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати досягнення ОСОБА_6 повноліття, з 30 квітня 2017 року до

ІНФОРМАЦІЯ_6

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі

640,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обов'язком батьків утримувати дітей. При цьому врахував, що відповідач працює фізичною особою підприємцем, має постійний дохід та визначив розмір аліментів на кожну дитину в розмірі 1/8 частини його доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Також суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/8 частини доходів відповідача на утримання доньки, яка продовжує навчання в Одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу, період навчання встановлено з

01 вересня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_6

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_8 у розмірі 2 000,00 грн щомісячно, починаючи з дати подання позову - 06 лютого 2017 року і до досягнення ОСОБА_8 повноліття, тобто до

ІНФОРМАЦІЯ_4

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_6 у розмірі 2 000,00 грн щомісячно, починаючи з дати подання позову - 06 лютого 2017 року і до досягнення ОСОБА_6 повноліття, тобто до

ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_6, яка продовжує навчання у Одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з дати досягнення ОСОБА_6 повноліття, - з ІНФОРМАЦІЯ_5, на період навчання але не більше ніж до 23 років тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі

640,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано обов'язком батьків утримувати дітей. При цьому врахував, що відповідач працює фізичною особою підприємцем, має постійний дохід та визначив розмір аліментів на кожну дитину в розмірі 2 000,00 грн щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_6, яка продовжує навчання у Одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з дати досягнення ОСОБА_6 повноліття, - з 30 квітня

2017 року, на період навчання але не більше ніж до 23 років тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7

28 серпня 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 08 серпня 2017 року та залишити в силі рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 березня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 отримує досить великі доходи, є особою працездатного віку, має постійне місце робот. Інших дітей, непрацездатних дружини та батьків на утриманні не має, у зв?язку з чим має можливість утримувати своїх дітей на достатньому рівні життя та повинен разом з позивачем створювати умови, необхідні для всебічного розвитку дітей.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга разом з матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК Українипередбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статі 182 СК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першою статті 184 СК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (стаття 199 СК України).

Стаття 200 СК України передбачає, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та визначення розміру аліментів на неповнолітніх дітей в розмірі по 2 000,00 грн на кожного, та визначення розміру аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, в розмірі 1 000,00 грн. При цьому судом апеляційної інстанції враховано те, що відповідач працює та має стабільний дохід, стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина.

Суд апеляційної інстанції в повному обсязі з'ясував обставини, на які посилалася позивачка, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та дав належну оцінку.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 08 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська