Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.03.2019 року у справі №642/3533/16ц

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 642/3533/16-ц

провадження № 61-32072св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н.О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),

відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),

третя особа - Друга харківська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 14 березня 2017 року у складі судді Шрамко Л. Л. та рішення апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позов мотивовано тим, що у серпні 1983 року її батько - ОСОБА_4, придбав 34/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі договору, який не був нотаріально посвідчений.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 07 квітня 1986 року даний правочин визнано чинним, та за ним визнано право власності на вказану частину нерухомого майна, однак, ОСОБА_4 на підставі цього рішення право власності у встановленому порядку не зареєстрував.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, та після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з вказаних частин будинку з надвірними будівлями. Вона, як донька померлого, є спадкоємцем першої черги після смерті батька, та своєчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, у зв'язку з тим, що право власності за ОСОБА_4 не зареєстровано, вона не має можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину.

Посилаючись на вище викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, просила суд визнати за нею права власності на 34/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

У вересні 2016 року ОСОБА_2 позов визнала частково, та звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості спадкування та визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування.

Зустрічний позов мотивовано тим, що протягом 27 років, починаючи з жовтня 1987 року, по день смерті ОСОБА_4 перебувала з останнім у фактичних шлюбних стосунках, проживала з ним однією сім'єю, та за свій кошт здійснила його поховання у віці 78 років. Вона проживала у належному ОСОБА_4 спірному будинку, де з 1998 року до теперішнього часу зареєстрована. За час спільного проживання вони зробили капітальний ремонт будинку. Останні 5-7 років ОСОБА_4 тяжко хворів, а за 2 роки до смерті осліп, однак вона турбувалась про нього, доглядала. За весь час позивачка, донька ОСОБА_4, жодного разу не приїжджала до батька, не була присутня і на похороні.

Зважаючи на викладене, просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 з жовтня 1987 року по час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити черговість одержання права на спадкування після його смерті, надати їй, як спадкоємцю четвертої черги, право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги позивачкою за основним позовом ОСОБА_1, та визнати за нею - ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 17/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_1 як за спадкоємицею першої черги право власності на 17/100 частин вказаного житлового будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 14 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 17/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Вирішено встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з жовтня 1987 року по час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1. Змінено черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Надано спадкоємцю четвертої черги ОСОБА_2 право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_1 Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 17/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених судових витрат 156,30 грн.

Рішення районного суду мотивовано тим, що суду надано належні та допустимі докази на підтвердження підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, для зміни черговості спадкування після смерті ОСОБА_5, які надають ОСОБА_2 - спадкоємиці четвертої черги право спадкувати разом із ОСОБА_1 - спадкоємиці першої черги. Суд дійшов висновку про визнання за сторонами права власності на спадкове майно - житловий будинок по 17/100 його частини кожній.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року рішення Ленінського районного суду від 14 березня 2017 року змінено в частині визначення розміру часток у праві власності на житловий будинок та період за який встановлено факт проживання однією сім'єю.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 68/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 01 січня 2004 року по час смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 34/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність, передбачених законом підстав для зміни черговості спадкування для ОСОБА_2

При цьому суд визнав факт постійного проживання ОСОБА_2 однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_4, змінивши рішення суду першої інстанції в частині періоду проживання з 01 січня 2004 року по час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1, вказавши, що встановлення факту спільного проживання має для ОСОБА_2 юридичне значення.

Змінюючи частки, які належать спадкоємцям після смерті ОСОБА_4, апеляційний суд виходив із того, що крім сторін у справі, спадкоємцем за правом представлення (стаття 1266 ЦК України) є також онук спадкодавця - ОСОБА_6, який є сином ОСОБА_7 - сина спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто до смерті ОСОБА_4

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 14 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд не встановив усі обставини у справі від яких залежить правильне вирішення спору, судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Висновки суду про те, що ОСОБА_2 відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України має право на зміну черговості спадкування ґрунтується на припущеннях.

У серпні 2017 року ОСОБА_2 подала до суду заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 в яких зазначила про те, що рішення суду першої інстанції в частині, що не змінена рішенням апеляційного суду та рішення суду апеляційної інстанції законні та обґрунтовані, підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4

Спадковим майном є 34/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями по вулиці Соколова, 12 в місті Харкові (після перейменування - вулиця Соколовська).

Рішенням Ленінського районного народного суду міста Харкова від 17 квітня 1986 року позов ОСОБА_4 задоволено, визнано дійсною угоду між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, надавши їй силу договору купівлі-продажу, та за ОСОБА_4 визнано право власності на 34/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 не зареєстрував право власності на вказану частину нерухомого майна у встановленому законом порядку.

Згідно з довідкою КП «Харківське міське БТІ» від 28 березня 2016 року № 2000668 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_8 - 34/100 частини, та ОСОБА_9 - 132/200 частини.

22 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Другої харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

13 травня 2015 року ОСОБА_6 подав до Другої харківської державної нотаріальної контори заяву, в якій зазначив, що він є спадкоємцем після смерті діда - ОСОБА_4, оскільки син останнього, його батько - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто раніше діда, однак від спадщини він відмовився на користь дочки померлого - ОСОБА_1

Крім того, 13 травня 2015 року ОСОБА_1 - дочка ОСОБА_4 звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Листом від 27 травня 2016 року № 914/01-16 державний нотаріус Другої харківської державної нотаріальної контори повідомила ОСОБА_1 про те, що право власності за спадкодавцем ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно не зареєстровано, тому не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину та роз'яснено право на звернення до суду про визнання права власності на нерухоме майно.

Суди також встановили, що ОСОБА_2 з 14 лютого 1998 року постійно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 як цивільна дружина померлого.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 23 листопада 2014 року № 650, яке видано сімейним лікарем КЗОЗ ХМП № 24 Петренко В. П., зазначено, що причиною смерті ОСОБА_4 став атеросклеротичний кардіосклероз. На підставі огляду трупа, записів лікаря в медичній документації, попереднього нагляду за хворим зазначені такі хвороби, які призвели до смерті: серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба 2 ступеню, атеросклеротичний кардіосклероз. Приблизний час між початком захворювання та смертю - 15 років. Вказана довідка видана дружині померлого - ОСОБА_2

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть та отримання допомоги на поховання після смерті ОСОБА_12 допомогу на поховання отримала ОСОБА_2

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 14 лютого 1998 року постійно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 як цивільна дружина спадкодавця ОСОБА_4

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦКУкраїни.

Разом з тим, ОСОБА_2 як спадкоємець четвертої черги спадкування просила суд змінити черговість спадкування і визнати за нею право на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 через тяжку хворобу тривалий час перебував у безпорадному стані та потребував матеріального забезпечення і стороннього догляду, які вона йому надавала.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб'єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1259 ЦК України і вказано, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до частини другої статті 59 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний суд без встановлення фактичних обставин, не з'ясувавши обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, дійшов передчасного висновку про визнання за нею права власності на спадкове майно.

Оскільки судом не встановлено фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення апеляційного суду не відповідає закону, а тому відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило