Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.03.2018 року у справі №522/5239/17

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 522/5239/17-ц

провадження № 61-11418св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача- ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Марфін Банк»,

представник відповідача- ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2017 року в складі судді Кравчук Т. С. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області

від 05 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараш А. А., Погорєлової С. О.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (далі - ПАТ «Марфін Банк») про припинення поруки.

Позовна заява мотивована тим, що 05 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (далі - ВАТ «Морський транспортний банк»), правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», та

ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 00399/FO, який 01 жовтня

2008 року та 06 квітня 2010 року було доповнено додатковими угодами № № 1, 2, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 310 525,83 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України еквівалентно 1 568 155,44 грн для придбання квартири та сплати страхових платежів, зі сплатою 11,9 % річних, строком до 03 березня

2028 року. На забезпечення виконання вказаного договору 05 березня 2008 року були укладені договори поруки між банком та ОСОБА_2 № 03801-СО, банком та ОСОБА_7 № 03802-СО, банком та ОСОБА_8 № 03803-СО, які були доповнені додатковими угодами від 06 квітня 2010 року та відповідно до умов яких кожен поручитель несе солідарну відповідальність у повному обсязі за невиконання умов кредитного договору. Рішенням Приморського районного суду

м. Одеси від 11 лютого 2014 року у справі № 2/1522/9232/11 позов ПАТ «Марфін Банк» було задоволено та стягнуто на його користь з ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 05 березня 2008 року № 00399/FO, станом на 29 червня 2011 року, у розмірі 2 332 387,30 грн та 70 396,69 грн. 31 березня 2014 року було відкрито виконавче провадження. У грудні 2016 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за процентами за період з 16 листопада 2013 року по 15 листопада 2016 року. Позивач вважала, що оскільки банк у період з 30 червня 2011 року по

15 листопада 2013 року, не заявляв вимог до неї як поручителя, то порука на підставі статті 559 ЦК України є припиненою.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила визнати припиненим, укладений між нею та ПАТ «Марфін Банк» договір поруки від 05 березня 2008 року № 03801-СО з додатковою угодою від 06 квітня 2010 року № 1.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня

2017 року, позов задоволено.

Визнано договір поруки від 05 березня 2008 року № 03801-СО з додатковою угодою від 06 квітня 2010 року № 1, укладений між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_2, припиненим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що банк після дострокового стягнення рішенням суду заборгованості за кредитом протягом шести місяців не пред'являв вимоги до поручителя, а тому у відповідності до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України порука є припиненою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 рокуПАТ «Марфін Банк» подалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року до Верховного Суду передано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року вказану цивільну справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Разом з тим, заявник посилався на те, що частина четверта статті 559 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується, оскільки наявне судове рішення про задоволення вимог кредитора, у тому числі до поручителя, що підтверджує своєчасне пред'явлення вимог до нього.

Відзив відповідача на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 05 березня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 00399/FO, який 01 жовтня 2008 року та 06 квітня 2010 року було доповнено додатковими угодами № № 1, 2, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі

310 525,83 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України еквівалентно 1 568 155,44 грн зі сплатою 11,9 % річних, строком до 03 березня

2028 року, для придбання квартири № 3, розташованої у будинку № 16 по

вул. Князівська у м. Одесі, вартістю 275 360,00 доларів США та сплати страхових платежів у порядку, передбаченому кредитним договором.

На забезпечення виконання вказаного договору 05 березня 2008 року були укладені договори поруки між банком та ОСОБА_2 № 03801-СО, банком та ОСОБА_7 № 03802-СО, банком та ОСОБА_8 № 03803-СО, які були доповнені додатковими угодами від 06 квітня 2010 року.

Відповідно до пункту 1.2 вказаних договорів поруки поручитель відповідає перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що й позичальник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2014 року у справі № 2/1522/9232/11 позов ПАТ «Марфін Банк» було задоволено та стягнуто на його користь з ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 05 березня 2008 року

№ 00399/FO, станом на 29 червня 2011 року, у розмірі 2 332 387,30 грн та

70 396,69 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 251 193,04 доларів США (2 002 762,11 грн), за відсотками за користування кредитом - 41 312,68 доларів США (329 625,19 грн), штраф - 12 253,43 грн, пеня за несплату основного боргу -

17 793,82 грн, пеня за несплату процентів - 40 349,44 грн.

У грудні 2016 року ПАТ «Марфін Банк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за користування кредитом у розмірі 91 004,45 доларів США за період з 16 листопада 2013 року по 15 листопада 2016 року за кредитним договором від 05 березня 2008 року № 00399/FO та договорами поруки

від 05 березня 2008 року № № 03801-СО, 03802-СО, 03803-СО.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачене законом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що порука припинена на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки банк після дострокового стягнення рішенням суду заборгованості за кредитним договором як з боржника, так і поручителя (11 лютого 2014 року) не пред'явив вимоги до поручителя у строк протягом шести місяців.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що спір по суті судами вирішено правильно і законно, а рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Щодо зупинення виконання рішення

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою судді Верховного Суду від 02 березня 2018 року зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 409, 413, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило