Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.11.2018 року у справі №243/9561/2017

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 243/9526/17

провадження № 61-46413св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі»,

представник відповідача -Ластіна Юлія Станіславівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Дундар І. О., Будулуци М. С., Мірути О. А.,

від 19 вересня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у подальшому назву змінено на акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, скасування наказу про звільнення та зобов'язання видати новий наказ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов'янського районного суду Донецької області, у складі судді Проніна С. Г., від 25 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуюсь з рішенням суду першої інстанції, представник

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у частині оскарження рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, скасування наказу про звільнення та зобов'язання видати новий наказ повернуто позивачу.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у визначений судом строк заявник не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги. Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є заробітною платою і відповідно до положень Закону України «Про судовий збір», у редакції на час подання апеляційної скарги, позивач, яка заявляє позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, не звільнена від сплати судового збору.

Короткий зміст касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги у частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки передбачена частиною пятою статті 235 КЗпП України, входить до структури заробітної плати, а тому на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати або затримки у видачі трудової книжки, у тому числі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.Зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду України

від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16, оскільки у вказаній справі були заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які відрізняються від позовних вимог, які були предметом розгляду у справі, яка переглядається.

В іншій частині ухвала суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому касаційному перегляду не підлягає в силу статті 400 ЦПК України.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» просить залишити касаційну скаргу представника

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що оскаржена ухвала постановлена у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

18 березня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області

від 25 липня 2018 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з указаним судовим рішення представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2018 року апеляційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишена без руху у зв'язку з ненаданням адвокатом ОСОБА_5 документів на підтвердження його повноважень як представника позивача та несплатою судового збору у розмірі 1 920,00 грн за розгляд апеляційної скарги у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, скасування наказу про звільнення, зобов'язання видати новий наказ. ОСОБА_4 було надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

04 вересня 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до суду апеляційної інстанції ордер від 03 вересня 2018 року серії ДН № 033348 та пояснення, в яких зазначав про незаконність вимог апеляційного суду щодо сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на судове рішення у частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, посилаючись на те, що середній заробіток за затримку видачі трудової книжки є заробітною платою і відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за розгляд позовних вимог про стягнення заробітної плати.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у частині оскарження рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, скасування наказу про звільнення та зобов'язання видати новий наказ повернуто позивачу.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції Про захист заробітної плати № 95 термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233

КЗпП України Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки видачі трудової книжки за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо своєчасного отримання трудової книжки при звільненні.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та за затримку видачі трудової книжки не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою затримку видачі трудової книжки під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 січня 2019 року у справі

№ 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно із частиною п'ятою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Отже, апеляційний суд, вірно застосувавши наведені вище норми матеріального і процесуального права, дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги заявнику, оскільки ОСОБА_4 у встановлений строк її недоліків у частині сплати судового збору не усунула.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення апеляційної скарги.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Донецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення Слов'янського районного суду Донецької області від 25 липня 2018 року залишено без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта