Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 556/1721/17

провадження № 61-47716св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4- ОСОБА_5 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області, у складі судді

Котик Л. О., від 30 липня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В.,

Гордійчук С. О., від 15 листопада 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15 червня 2016 року між

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір позики

на суму 170 тис. грн терміном до 18 червня 2016 року, який викладений сторонами у формі розписки. У договорі встановлено відповідальність відповідача у випадку несвоєчасного повернення позики, а саме: у випадку несвоєчасного повернення грошових коштів відповідач зобов'язаний сплатити додатково 34 тис. грн. Зазначав, що відповідач не повернув позивачу грошові кошти, отримані у позику.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області

від 30 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розписка, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, не містить відомостей про позикодавця і умови договору. Позивачем не доведено факт укладення договору позики.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Надана позивачем копія розписки не підтверджує факт укладення між сторонами договору позики, оскільки у ній не зазначено позикодавця та особу, яка передала відповідачу грошові кошти у позику. Розписка підписана

ОСОБА_9, який не є учасником справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову з підстав недоведеності факту укладання договору позики, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що факт написання розписки не було спростовано відповідачем. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що особа, яка має боргову розписку, в якій відсутні дані про позикодавця, може вважатись позикодавцем при відсутності належних та допустимих доказів, які спростовують зміст боргового документа, або за наявності доказів неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє. Наявність оригіналу розписки кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання. Судом першої було порушено норми процесуального права щодо виклику свідків.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

09 січня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_4 надав до суду копію розписки ОСОБА_6 від 15 червня 2016 року, відповідно до якої останній взяв у борг 170 тис. грн та гарантує їх повернення до 18 червня 2016 року. Якщо кошти не будуть повернуті, то сума буде складати 34 тис. грн.

На копії розписки відображений підпис ОСОБА_6 та ОСОБА_9

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена у частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

При цьому, наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.

Суди встановили, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію розписки. Оригінал розписки ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутній. У тексті розписки не вказано особу позикодавця, розписка підписана ОСОБА_9, який не є учасником справи. Текст розписки містить виправлення та суперечливі дані про суму, яка отримана

(170 тис. грн), та яка підлягала поверненню у випадку прострочення

(34 тис. грн).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Врахувавши те, що на обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів їх переконливість, а також не довів наявності обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, не довів факту укладення договору позики, не пояснив відсутність оригіналу розписки, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшли вірного висновку про недоведеність позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 липня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта