Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.03.2019 року у справі №759/544/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 759/544/17

провадження № 61-29585 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - дочірнє підприємство "Рітейл Іст",

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року в складі судді Сенька М. Ф. та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року в складі суддів Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до дочірнього підприємства "Рітейл Іст", у якому просила скасувати наказ від 23 листопада 2016 року № 256, виданий відповідачем про звільнення її з посада директора оптово-роздрібного магазину "Фуршет", поновити її на займаній посаді, стягнути з відповідача на її користь 32 441,61 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09 грудня 2016 року по 07 квітня 2017 року та 2000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що звільнення її з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України здійснене з порушенням чинного трудового законодавства, оскільки позивач відкликала дану заяву.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача здійснене роботодавцем із дотриманням вимог законодавства, оскільки можливість відкликання заяви про звільнення за власним бажанням не передбачене в разі призначення на дану посаду особи в порядку переведення з іншого підприємства, установи чи організації.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження та відкрито провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу 13 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року дана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Указує, що до закінчення передбаченого законом строку попередження ОСОБА_1 відкликала свою заяву про звільнення за власним бажанням.

Заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала в системі магазинів "Фуршет" із 01 лютого 2011 року.

Наказом ДП "Рітейл Іст" від 01 серпня 2014 року № 207-к вона була прийнята за переведенням з 01 серпня 2014 року в ДП "Рітейл Іст" на посаду директора оптово-роздрібного магазину "Фуршет" (м. Київ, вул. Антоновича, 165) за трудовим договором на невизначений строк.

Наказом роботодавця від 19 жовтня 2015 року №173-к ОСОБА_1 із 20 жовтня 2015 року переведена на посаду директора оптово-роздрібного магазину "Фуршет" (м.

Київ, вул. Героїв Космоса, 4).

Наказами ДП "Рітейл Іст" від 08 листопада 2016 року № 244-к і № 245-к ОСОБА_1 надана щорічна відпустка з 09 листопада 2016 року тривалістю 24 календарні дні та частина основної відпустки з 02 грудня 2016 року тривалістю 8 календарних днів.

08 листопада 2016 року позивач звернулася до роботодавця з заявою про звільнення з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням із 09 грудня 2016 року.

Наказом ДП "Рітейл Іст" від 23 листопада 2016 року № 256-к ОСОБА_1 із 09 грудня 2016 року звільнена з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та 09 грудня 2016 року вона ознайомлена з наказом про звільнення й отримала трудову книжку.

Відповідно до наказу роботодавця від 22 листопада 2016 року №255-к із 10 грудня 2016 року на посаду директора оптово-роздрібного магазину "Фуршет" (м. Київ, вул. Героїв Космоса, 4) прийнята ОСОБА_2

29 листопада 2016 року на поштову адресу ДП "Рітейл Іст" надійшла заява ОСОБА_1 від 21 листопада 2016 року про анулювання її заяви про звільнення за власним бажанням.

Роботодавець відмовив у задоволенні даної заяви в зв'язку з тим, що станом на 22 листопада 2016 року на посаду, яку обіймала позивач, була прийнята в порядку переведення інша особа.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Частиною 1 статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до частини 2 статті 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник, або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.

Установивши, що ОСОБА_1 повідомила роботодавця про відкликання заяви про звільнення з роботи 29 листопада 2016 року після закінчення строку попередження та прийняття наказу про її звільнення та наказу про прийняття на роботу іншого працівника за переведенням, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що звільнення позивача здійснене роботодавцем із дотриманням положень частини 2 статті 38 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами обставинами та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук