Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.08.2018 року у справі №695/2808/14ц
Ухвала ККС ВП від 28.01.2018 року у справі №695/2808/14ц

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 695/2808/14-ц

провадження № 61-187св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа без самостійних вимог - головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Нечипоренко В. В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 13 травня 2016 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Демченка В. А., Подороги В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 07 червня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який було зареєстровано у відділі реєстрації актів громадянського стану Золотоніського МУЮ та який розірвано рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2010 року.

За час перебування у шлюбі, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_5, яка після розірвання шлюбу залишилась проживати разом з ОСОБА_1

У зв'язку із тим, що ОСОБА_2 протягом подружнього життя не виконував своїх обов'язків з утримання доньки в добровільному порядку,

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину та рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 24 жовтня 2006 року до досягнення донькою повноліття.

16 листопада 2006 року судом видано виконавчий лист № 2-1467/2006, а

22 листопада 2006 року за постановою державного виконавця ДВС у

місті Золотоноша та Золотоніському районі відкрито виконавче провадження.

Дочка хворіє, у 2012 році перенесла операцію внаслідок чого позивачка вимушена постійно витрачати кошти на медичні обстеження та огляди, придбання медичних лікарських препаратів, оздоровлення, санаторно-курортне та клінічне лікування дитини.

Однак, не дивлячись на викладені обставини та проблеми зі здоров?ям дитини, ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню доньку сплачував не регулярно. Заборгованість відповідача утворилася з вересня 2008 року та на час звернення до суду з даними позовними вимогами залишається не погашеною, та розмір неустойки у зв?язку з несплатою аліментів становить 216 334,44 грн.

09 лютого 2016 року Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області вирішив позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 116 867,03 грн неустойки за несвоєчасну сплату аліментів на доньку ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 2 163,34 грн судового збору за подання позову та

121,80 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову залишено в силі до виконання зобов?язань.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з вини відповідача утворилася заборгованість зі сплати аліментів, на час ухвалення рішення залишається непогашеною, тому позивачка має право на захист свого порушеного права шляхом пред'явлення позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Стягуючи розмір неустойки, суд першої інстанції керувався наявними в матеріалах справи розрахунками та розраховував пеню за формулою: сума заборгованості помножена на ставку пені, у відсотках за день прострочення помножено на кількість днів прострочення. Також, у відповідності до статті 88 ЦПК України стягнув суму судового збору, сплаченого позивачкою при розгляді справи.

13 травня 2016 року апеляційний суд Черкаської області вирішив рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 лютого

2016 року скасувати та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 938,05 грн неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з вересня

2008 року по серпень 2015 року включно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі

493,80 грн, понесених нею під час розгляду справи.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від

09 лютого 2016 року в частині вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову до виконання зобов?язань залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з вини відповідача утворилася заборгованість зі сплати аліментів. Позивачка має право на захист свого порушеного права шляхом пред'явлення позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, який розраховується за формулою: заборгованість по аліментах за місяць помножена на 1 % пені та помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальну сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 13 травня

2016 року та залишити в силі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 лютого 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції виконано всі вимоги ЦПК України, справу вирішено згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також застосовані норми витлумачені судом правильно. Судом апеляційної інстанції під час ухвалення рішення порушено не лише норми СК України та ЦК України, а і норми ЦПК України на основі одностороннього та неповного з?ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних істотних обставин справи. Остання правова позиція Верховного Суду України, яку застосував суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, викладена в постанові від 25 листопада 2015 року справа № 6-2022цс15 зводить нанівець мету з якою взагалі законом передбачена пеня, як засіб спонукання до належного виконання обов?язків. При цьому права дитини на матеріальне утримання її батьками до повноліття порушуються. А тому суд апеляційної інстанції повинен був відступити від правової позиції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року цивільну справу

№ 695/2808/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Золотоніського міського управління юстиції Нечипоренко В. В., про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2017 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2018 року зупинено касаційне провадження у справі № 695/2808/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Золотоніського міського управління юстиції Нечипоренко В. В., про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 13 травня 2016 року, до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 572/1762/15-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року поновлено касаційне провадження у справі № 695/2808/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Золотоніського міського управління юстиції Нечипоренко В. В., про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 13 травня 2016 року.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 24 жовтня 2006 року і до досягнення донькою повноліття.

На виконання зазначеного судового рішення 16 листопада 2006 року видано виконавчий лист, згідно якого 22 листопада 2006 року постановою державного виконавця Стороженка Ю. О. державної виконавчої служби у місті Золотоноша та Золотоніському районі відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2006 року.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від

07 жовтня 2010 року шлюб між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. розірвано. Після розірвання шлюбу, відповідачці ОСОБА_1. залишено дошлюбне прізвище ОСОБА_1.

Також, судом встановлено і сторони та їх представники не заперечували тієї обставини, що ОСОБА_2 допустив заборгованість по сплаті щомісячних сум аліментів.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець обчислює розмір зі сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.

Згідно довідки від 05 травня 2014 року № 381, виданої відділом ДВС Золотоніського МУЮ, розраховано заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на дитину, яка станом на 01 травня 2014 року становить

19 997,80 грн.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 мотивувала свої вимоги тим, що відповідач допустив порушення у вигляді прострочення сплати аліментів, має заборгованість зі сплати аліментів, а тому законом передбачено, що вона має право на стягнення неустойки за вказане прострочення. Суду першої інстанції надала розрахунок, відповідно до якого сума пені становить 216 334,44 грн, які й просила стягнути на свою користь за період з вересня 2008 року по квітень 2014 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 надала суду пояснення та новий розрахунок відповідно до якого сума пені становить

166 867,03 грн, які вона просила стягнути з вересня 2008 року та по час подання нового розрахунку - грудень 2015 року.

Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 14-37цс18.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 4 938,08 грн виходячи із наступного розрахунку: заборгованість по аліментах за місяць помножена на 1 % пені та помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальну сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм СК України є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

За таких обставин рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим у справі обставинам.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення , а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило