Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.09.2018 року у справі №446/212/14

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 446/212/14-ц

провадження № 61-4736св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»,

представник позивача - Яцинич Ярина Ярославівна,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Крайник Н. П., Берези В. І.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву мотивовано тим, що 17 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», надалі перейменованого ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_2 укладено договір банківського рахунку НОМЕР_1 , за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на строк дії картки та зобов'язався у порядку та умовах, визначених цим договором, повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.

01 червня 2007 року ОСОБА_2 подав до ВАТ «Кредобанк» заяву про встановлення йому кредитного ліміту на його банківський рахунок у розмірі 11 000 грн.

05 червня 2007 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір до договору банківського рахунку (карткового рахунку) від 17 листопада 2006 року НОМЕР_1, за умовами якого кредитний ліміт по цьому договору для клієнта було встановлено у розмірі 11 000 грн на весь строк дії платіжної картки, але не довше строку перебування клієнта у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «1-2-3- Кредит».

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, станом на 01 липня 2014 року, виникла заборгованість у розмірі 28 689 грн 71 коп.

Уточнивши позовні вимоги ПАТ «Кредобанк», просило стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість у розмірі 28 689 грн 71 коп.

Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 19 березня 2015 року у складі судді Самсіна М. Л. позов ПАТ «Кредобанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредобанк» загальну суму заборгованості в розмірі 28 689 грн 71 коп., з якої: 10 937 грн 16 коп. - неповернута сума кредиту, 9 527 грн 48 коп. - прострочені відсотки, 8 225 грн 07 коп. - пеня, нарахована за період з 02 липня 2013 року по 01 липня 2014 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до пункту 8.2. договору банківського рахунку від 17 листопада 2006 року передбачено, що якщо за 30 діб до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить в письмовій формі про припинення його дії, строк дії договору пролонгується та вважається продовжений на той же строк і на тих же умовах.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 19 березня 2015 року скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Кредобанк» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що строк дії картки, виданої ОСОБА_2, закінчився у серпні 2010 року, а з позовом до суду ПАТ «Кредобанк» звернулося 31 грудня 2013 року, тобто позивач пропустив передбачений статтею 257 ЦК України строк позовної давності.

У травні 2016 року ПАТ «Кредобанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що умовами кредитного договору сторони погодили, що такий договір діє до повного виконання ними своїх зобов'язань, а тому судами передчасно застосовано строк позовної давності, оскільки зобов'язання відповідача за кредитним договором є невиконаними й, відповідно, строк дії договору не є припиненим.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.

У вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2, в якому він просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно прийнято при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

01 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 17 листопада 2006 року між ВАТ «Кредобанк», надалі перейменованого у ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_2 укладено договір банківського рахунку НОМЕР_1, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на строк дії картки та зобов'язався у порядку та умовах, визначених цим договором повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.

01 червня 2007 року ОСОБА_2 подав до ВАТ «Кредобанк» заяву про встановлення йому кредитного ліміту на його банківський рахунок у розмірі 11 000 грн (а. с. 58).

05 червня 2007 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір до договору банківського рахунку (карткового рахунку) від 17 листопада 2006 року НОМЕР_1, за умовами якого кредитний ліміт по цьому договору для клієнта було встановлено у розмірі 11 000 грн на весь строк дії платіжної картки, але не довше строку перебування клієнта у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «1-2-3- Кредит» (далі - ТОВ «1-2-3- Кредит») (а. с. 6, 7).

Згідно з витягом із трудової книжки ОСОБА_2, 17 грудня 2007 року його було звільнено з посади регіонального начальника департаменту безпеки ТОВ «1-2-3- Кредит» у зв'язку з переведенням на ТОВ «Ультімо» (а. с. 32, 33).

Відповідно до пункту 2.3. додаткового договору від 05 червня 2007 року, укладеного між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2, датою видачі кредиту вважається день списання клієнтом кредитного ліміту або його частини з карткового рахунку, вказаного у пункті 2.1. договору банківського рахунку від 17 листопада 2006 рокуНОМЕР_1.

Згідно з пунктом 3.1. зазначеного додаткового договору за користування кредитом клієнт сплачує банку процентну ставку, визначену тарифами банку.

Пунктом 4.1. вказаного додаткового договору визначено, що клієнт зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до кінця строку дії банківської платіжної картки, яка видана на підставі договору банківського рахунку (карткового рахунку) від 17 листопада 2006 року НОМЕР_1, але не пізніше наступного робочого дня, що передує дню звільнення з організації (припинення цивільно-правових договорів з організацією), виконати свої зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом і повернення отриманих кредитів.

Згідно з пунктом 4.3. зазначеного додаткового договору сплата кредиту, процентів, інших платежів за цим додатковим договором може здійснюватись третіми особами у випадках, передбачених законодавством або окремими договорами.

Відповідно до пункту 7.1. додатковий договір діє з дня його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, станом на 01 липня 2014 року, виникла заборгованість у розмірі 28 689 грн 71 коп., яка складається з: 10 937 грн 16 коп. - неповернута сума кредиту, 9 527 грн 48 коп. - прострочені відсотки, 8 225 грн 07 коп. - пеня, нарахована за період з 02 липня 2013 року по 01 липня 2014 року (а. с. 18-20).

26 серпня 2011 року на адресу відповідача було направлено письмову вимогу банку про дострокове повернення кредиту, процентів за користування ним та пені за прострочення виконання зобов'язання за договором в строк протягом 30 днів з моменту отримання відповідачем цієї вимоги, яку відповідач отримав 03 вересня 2011 року (а. с. 60-61).

04 грудня 2013 року на адресу відповідача знову було направлено письмову вимогу банку про дострокове повернення кредиту, процентів за користування ним та пені за прострочення виконання зобов'язання за договором в строк протягом 10 днів з моменту отримання відповідачем цієї вимоги, яку відповідач отримав 06 грудня 2013 року (а. с. 10-12).

23 грудня 2014 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заперечення, в яких заявив клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності (а. с. 29, 30).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 12 листопада 2014 року № 6-167цс14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Крім того, згідно наданої ПАТ «Кредобанк» сканкопії банківської картки Visa Electron, виданої на ім'я ОСОБА_2, строк її дії закінчується у серпні 2010 року, доказів звернення відповідача із заявою про випуск нової картки після закінчення строку попередньої чи оформлення нової банківської платіжної картки у зв'язку з пролонгацією договору позивачем не надано (а. с. 67).

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ПАТ «Кредобанк» пропустив передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, оскільки строк дії банківської картки Visa Electron закінчився у серпні 2010 року, а з позовом банк звернувся до суду лише 31 грудня 2013 року.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Кредобанк» про продовження дії кредитного договору через невиконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2016 року було зупинене виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року в частині стягнення судових витрат до закінчення касаційного провадження. Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, частиною третьою статті 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І.Гулько

С.Ф.Хопта

Ю.В.Черняк