Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.02.2020 року у справі №200/5931/17
Ухвала КЦС ВП від 13.03.2018 року у справі №200/5931/17

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 200/5931/17

провадження № 61-11566св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство «Рієлтіс Груп»,

представник позивача - Третьякова Юлія Вікторівна,

відповідачі: ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк»,

представники ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ЯрмолюкМаргарита Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року в складі судді Пономарь З. М.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2017 року позовні вимоги приватного підприємства «Ріелтіс Груп» (далі - ПП «Ріелтіс Груп») задоволено.

Скасовано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав заяв від 12 липня 2017 року № 23187043, яка зареєстрована на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2017 року, справа № 202/4613/17, та рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав заяв від 08 серпня 2017 року № 23591954, яка зареєстрована на підставі ухвали Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 04 серпня 2017 року, справа № 200/5931/17, а також скасовано заяву власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на підставі заяви від 21 вересня 2017 року № 24295230, яка зареєстрована на підставі заяви ОСОБА_7

Скасовано запис про державну реєстрацію іпотеки № 22094702 та скасовано запис про обтяження № 22094632, зареєстровані 30 серпня 2017 року державним реєстратором: приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Виноградовою В. Ю. на підставі договору іпотеки, посвідченого нею ж 30 серпня 2017 року за реєстровим № 21.

Скасовано запис про право власності № 22090486, зареєстрований 30 серпня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ № 1320849412101) за ОСОБА_7

Скасовано та закрито розділ № 1320849412101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

Зобов'язано внести зміни в розділ № 1219665812101 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо опису об'єкта та до права власності № 20725996 стосовно типу об'єкту, а саме зазначити: нежиле приміщення поз. 101-107, 111-114, 124-130, 132-135, 301-311, 313-319, 402-404, об'єкт житлової нерухомості: Ні; Опис: на першому поверсі нежитлові приміщення поз.101-107, 111-114, 124-130, 132-135, загальною площею 251,2 кв. м, на третьому поверсі поз. 301-311, 313-319, загальною площею 445,9 кв. м, у надбудові нежитлові приміщення поз. 402-404 загальною площею 37,4 кв. м у комплексі багатофункціонального призначення літ А-3; адреса: АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2017 року виправлено описку у рішенні суду Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2017 року, а саме у даті постановлення рішення: зазначено 25 вересня 2017 року замість 08 вересня 2017 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 17 жовтня 2017 року

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, яка ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року залишена без руху, оскільки апеляційна скарга подана після закінчення строків на апеляційне оскарження та у зв'язку з несплатою судового збору у повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2017 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що недоліки апеляційної скарги не усунуто, а саме: не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та не сплачено судовий збір у повному обсязі.

У лютому 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції та передати справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що позивач та його представник належним чином не були попереджені про дату та час слухання судового засідання та під час ухвалення рішення суду першої інстанції не були присутніми в судовому засіданні. Про оскаржуване рішення дізнався з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вже після реєстрації такого рішення та переходу права власності на спірне майно. Разом з тим, посилався на те, що судовий збір ним сплачено у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», а саме: 110 % від суми слаченого ПП «Ріелтіс-Груп» судового збору при звернені з позовом до суду першої інстанції (640,00 грн х

110 % = 704,00 грн).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 без руху, апеляційний суд зазначив про те, що ОСОБА_3 сплатив судовий збір не в повному обсязі, у зв'язку із чим йому необхідно доплатити судовий збір у розмірі 62 986,00 грн, проте не врахував наступного.

З матеріалів справи убачається, що ПП «Ріелтіс Груп» звернулося до суду першої інстанції з позовом про поновлення права власності - 03 серпня 2017 року.

Ціна позову - 5 790 000,00 грн (ринкова вартість нерухомого майна щодо якого заявник просить поновити право власності).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції) ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою 1,5 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»

№ 1801-VIІІ від 21 грудня 2016 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2017 року складає 1 600 грн.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, апеляційний суд, визначаючи розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вищевикладених вимог закону не врахував, у зв'язку з чим неправильно визначив суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання до суду апеляційної скарги.

Разом з тим, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження, установленого частиною другою статті 294 ЦПК України 2004 року. Заявник вимоги ухвали апеляційного суду від 15 листопада 2017 року в частині надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не виконав.

Звернувшись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_3 посилався на те, що вказаний строк не пропущено, оскільки ні він, ні його представник належним чином про дату та час слухання справи, призначеної на 25 вересня 2017 року, не були повідомлені, у зв'язку із чим не були присутні у судовому засіданні, а про оскаржуване рішення заявник дізнався з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вже після реєстрації такого рішення та переходу права власності на спірне майно.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_3 копії рішення суду від 25 вересня 2017 року.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до положень статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Таким чином, враховуючи те, що рішення суду першої інстанції від 25 вересня 2017 року було проголошено за відсутності у судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, а заявник з апеляційною скаргою звернувся 17 жовтня

2017 року, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що

ОСОБА_3 було пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, чимпорушив наведені вище норми права.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені ухвали постановлені з порушенням норм процесуального права у зв'язку із чим підлягають скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило