ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року

м. Київ

справа № 522/13124/21

провадження № 61-7925св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Одеська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду

м. Одеси у складі судді Домусчі Л. В. від 22 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., від 14 травня 2024 року, і виходив з наступного.

Основний зміст позовних вимог та заперечень щодо них

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою провстановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Одеська міська рада.

2. Свої вимоги заявник мотивував тим, що він з 2015 року зареєстрований та проживає на території України, за адресою: квартира

АДРЕСА_1 . Вищевказане підтверджується посвідкою на постійне проживання типу НОМЕР_1 від 20 грудня 2017 року, орган що видав: № 5101. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, 19 червня 2017 року ним отримано паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , орган що видав: № 5115. ОСОБА_1 вказував, що він та ОСОБА_2 є рідними братами.

3. Заявник посилався на те, що у червні 2021 року він звернувся до територіального підрозділу ГУ ДМС в Одеській області з клопотанням про отримання громадянства України. Однак, у результаті опрацювання вказаного клопотання представниками ДМС було роз`яснено, що йому необхідно надати рішення суду стосовно встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що він є рідним братом ОСОБА_2 .

4. Вказана вимога була обґрунтована тим, що у паспорті ОСОБА_2 у графі «Прізвище» зазначене його ім`я « ОСОБА_3 », а в свідоцтві про народження (документ виданий Ісламською Республікою Афганістан ) відсутнє прізвище. Крім цього, як у свідоцтві про народження ОСОБА_1 , так і у свідоцтві про народження ОСОБА_2 (документи видані Ісламською Республікою Афганістан) не вказані повні прізвища, ім`я та по батькові матері та батька. Така форма оформлення свідоцтва про народження є нормою для свідоцтв Ісламської Республіки Афганістан , що підтверджується довідкою посольства Ісламської Республіки Афганістан від 22 червня 2021 року № К790/1400.

5. Крім того, заявник вказував, що родинний зв`язок між ним та ОСОБА_2 підтверджується довідкою посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні, в якій зазначається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є повнорідними братами. Підставою отримання ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання слугували саме родинні зв`язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

6. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 , враховуючи той факт, він не має іншої змоги підтвердити факт родинних зв`язків з братом ОСОБА_2 , просив суд встановити юридичний факт, що громадянин України ОСОБА_2 є його повнорідним братом, з метою подальшого отримання громадянства України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня

2021 року, з урахуванням ухвали Приморського районного суду м. Одеси

від25 жовтня 2021 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_1 задоволено.

8. Встановлено факт, що громадянин України ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України: № НОМЕР_2 , орган, що видав: 5115, виданий 19 червня 2017 року), є повнорідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (посвідка на постійне проживання типу НОМЕР_1 від 20 грудня 2017 року, орган, що видав: 5101).

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлення заявленого факту є необхідним для виникнення у заявника права на отримання громадянства України. Враховуючи наявність беззаперечних доказів на підтвердження того, що громадянин України ОСОБА_2 є повнорідним братом ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні від 25 грудня 2014 року та не спростовано відповідачем належними доказами, суд першої інстанції вважав заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Одеського апеляційного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДМС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року - без змін.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви, оскільки заявник немає іншої змоги підтвердити факт родинних зв`язків із своїм братом ОСОБА_2 , тому він вимушений звернутись до суду. Встановлення факту, що громадянин України ОСОБА_2 є повнорідним братом ОСОБА_1 необхідно для подальшого отримання громадянства України ОСОБА_1 , тобто має юридичне значення. Судом встановлюється лише факт родинних відносин, а не належність заявника до певної національності чи набуття ним громадянства України.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

12. 24 травня 2024 року ГУ ДМС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 травня 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами

норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду

від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. У касаційній скарзі ГУ ДМС в Одеськійобласті зазначає, що заявник мав можливість звернутися з відповідною заявою до територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання та за результатом розгляду заяви отримати відповідне рішення. Крім того, родинний зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується довідкою посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні, в якій зазначається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є повнорідними братами. Підставою отримання ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання слугували саме родинні зв`язки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

15. Головне управління ДМС України в Одеській області вважає, що ОСОБА_1 не використав усі можливості для отримання статусу громадянина України, не звернувся з відповідною заявою до територіального підрозділу ДМС України та не отримав відповідне рішення за результатом розгляду заяви, отже звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту є передчасним.

16. Звертає увагу на те, що результатом встановлення факту родинних відносин заявника прямо впливає на набуття заявником громадянства України. Провадження за заявами з питань набуття громадянства входить до повноважень ДМС України та її територіальних підрозділів.

17. Враховуючи те, що ГУ ДМС в Одеськійобласті заперечує проти встановлення факту, що має юридичне значення, який просить встановити заявник, існує спір про право, а тому подана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/13124/21.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. Заявник ОСОБА_1 , громадянин Ісламської Республіки Афганістан ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2015 року зареєстрований та проживає на території України, за адресою: кв. АДРЕСА_1 . Вищевказане підтверджується посвідкою на постійне проживання типу

НОМЕР_1 від 20 грудня 2017 року, орган що видав № 5101.

20. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, та 19 червня 2017 року отримав паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , орган що видав: 5115.

21. ОСОБА_1 стверджує, що він є повнорідним братом ОСОБА_2 . Вказана вимога обґрунтована тим, що у паспорті ОСОБА_2 в графі «Прізвище» зазначене його ім`я « ОСОБА_3 », а в свідоцтві про народження (документ виданий Ісламською Республікою Афганістан ) відсутнє прізвище. Також, як у свідоцтві про народження ОСОБА_1 , так і у свідоцтві про народження ОСОБА_2 (документи видані Ісламською Республікою Афганістан) не вказані повні прізвища, ім`я та по батькове матері та батька.

22. За поясненнями заявника, вищевказана форма оформлення свідоцтва про народження є звичайною для аналогічних свідоцтв Ісламської Республіки Афганістан , що підтверджується довідкою від посольства Ісламської Республіки Афганістан від 22 червня 2021 року № К790/1400.

23. Свідоцтво про народження заявника та ОСОБА_2 містить однакові відомості щодо імені батька - ОСОБА_6 , імені діда - ОСОБА_7 ; місця народження - Афганістан, місто Кабул, район Карабах.

24. Місце проживання заявника та ОСОБА_2 зареєстровано за однією і тією ж адресою: кв. АДРЕСА_1 .

25. Крім цього, родинний зв`язок між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується довідкою посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні від 25 грудня 2014 року, в якій зазначається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є повнорідними братами.

26. Підставою отримання ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні слугували саме родинні зв`язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

28. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

29. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

31. У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

32. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

33. Також і у частині першій статті 13 зазначеного Кодексу визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

34. Частинами першою статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

35. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

36. Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

37. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

38. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про:

встановлення фактів, що мають юридичне значення.

39. Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

40. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

41. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

42. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

43. У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі

№ 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.

44. У постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) зазначено, що згідно з частиною шостою

статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

45. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

46. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

47. Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_1 стверджував, що він є повнорідним братом ОСОБА_2 , але цей факт не визнається органами ДМС України.

48. Заявник зазначав, що він немає можливості підтвердити факт родинних зв`язків із братом - ОСОБА_2 іншим шляхом, а метою встановлення факту є подальше набуття громадянства України.

49. У цій справі не вбачається спору про право.

50. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

51. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

52. Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що громадянин України ОСОБА_2 ,

є повнорідним братом заявника, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи та поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявник довів обставини, на які посилався.

53. Заявник та ОСОБА_2 зареєстровані за однією і тією ж адресою, родинний зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвами про народження, довідкою посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні від 25 грудня 2014 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є повнорідними братами.

54. Надавши оцінку вказаним обставинам, а також врахувавши, що заявник не має іншого шляху для того, щоб підтвердити на території України факт родинних зв`язків з ОСОБА_2 , суди дійшли правильного висновку про необхідність задоволення заяви.

55. Вирішуючи заявлені вимоги, суди врахували мету звернення заявника до суду із заявою - встановлення юридичного факту родинних відносин з братом ОСОБА_2 для подальшого вирішення питання про набуття громадянства України чи прийняття до громадянства України.

56. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд наголосив на відсутності спору про право, оскільки у цій справі випадку йдеться лише про факт родинних відносин між двома братами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не про набуття заявником громадянства Україничи прийняття до громадянства України.

57. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17, на які послалося ГУ ДМС в Одеській областіу касаційній скарзі.

58. Верховний Суд звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

59. Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

60. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

61. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

62. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення.

2. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович