Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.07.2023 року у справі №753/18555/19
Постанова КЦС ВП від 19.07.2023 року у справі №753/18555/19

Постанова

Іменем України

19 липня 2023 року

м. Київ

справа № 753/18555/19

провадження № 61-4246св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мустіпан Ольга Володимирівна, на постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що він був власником автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Touareg», номерний знак НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Йому стало відомо, що 06 січня 2017 року працівниками сервісного центру у м. Києві було здійснено перереєстрацію вказаного транспортного засобу за договором купівлі-продажу на нового власника - ОСОБА_2 . Так, 06 січня 2017 року невідомою особою, начебто від його імені, було укладено договір комісії № 6200/17/000807, згідно з яким він нібито доручив Товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Прогрес Автотрейд Київ» за винагороду здійснити продаж автомобіля. Також від його імені був підписаний акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини від 06 січня 2017 року, акт приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Але, вказував, що всі вищеперелічені документи він не підписував.

По даному факту було відкрито кримінальне провадження № 12017100010002409 від 28 березня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 289 КК України. У межах кримінального провадження встановлено, що перша перереєстрація автомобіля відбувалась за довіреністю від 22 липня 2016 року, якою нібито-то він уповноважив ОСОБА_4 продати його автомобіль. Але, протоколом допиту свідка від 10 квітня 2019 року ОСОБА_4 встановлено, що у той період у нього взагалі був втрачений паспорт, а також, що ніяких довіреностей він йому не надавав.

Вказував, що автомобіль вибув з володіння поза його волею, він не надав згоди на відчуження автомобіля та не підписував жодних договорів на його відчуження, він не вчиняв дій по відчуженню автомобіля та не мав такого наміру, продаж автомобіля було здійснено вже після заволодіння ним невідомою особою, ніяких повноважень на продаж він не надавав. Згідно з висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 13 вересня 2018 року № 5153/5154/18-32 встановлено, що підписи від його імені на вищевказаних документах виконані не ним, а іншою особою. А довіреність на ім`я ОСОБА_4 відповідно до витягу з Єдиного реєстру довіреностей не видавалась та не була посвідчена жодним з нотаріусів.

Йому стало відомо, що на час звернення до суду з позовом спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3 .

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 06 січня 2017 року № 6200/17/000807, що був укладений між ТОВ «Прогрес Автотрейд Київ» та ОСОБА_2 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Touareg», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 ; визнати свідоцтво про реєстрацію CXM538537 про реєстрацію автомобіля на ОСОБА_3 недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6200/17/000807 від 06 січня 2017 року, що був укладений між ТОВ «Прогрес Автотрейд Київ» та ОСОБА_2 недійсним.

Виребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 .

Визнано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 про реєстрацію автомобіля на ОСОБА_3 недійсним.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що будь-яких намірів та дій щодо відчуження спірного автомобіля ОСОБА_1 не здійснював, вказане майно вибуло з його володіння поза його волею внаслідок підроблення підпису в договорі комісії від 06 січня 2017 року, що підтверджується висновком від 13 вересня 2018 року, складеним за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи. Згодом спірний автомобіль був відчужений особою, яка не мала права ним розпоряджатися без відома позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року скасовано, і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що при зверненні до суду з віндикаційним позовом відповідно до положень статей 387 388 ЦК України про витребування майна, оспорювання правочинів щодо цього майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

При цьому, судом було встановлено, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_1 за його волею, що унеможливлює витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі названих правових норм. При цьому, у нього є можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула йому річ. Власник майна має право звернутися з відповідним позовом до особи, якій добровільно передав транспортний засіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мустіпан О. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що позивач добровільно передав автомобіль та він не вибував з власності поза його волею, є помилковим, оскільки судами було встановлено, що ОСОБА_1 не підписував жодного документа щодо відчуження спірного автомобіля, які були підроблені.

Вважає, що судом першої інстанції було забезпечено повний та всебічний розгляд справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення по суті спору, яке скасовано апеляційним судом помилково. Суд правильно зазначив, що воля ОСОБА_1 не була направлена на вибуття спірного автомобіля з його власності.

Відзиви на касаційну скаргу відповідачі до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року відкрито провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.

26 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності з 18 лютого 2016 року належав автомобіль марки «Volkswagen», модель «Touareg», номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

22 липня 2016 року від імені ОСОБА_1 надано нотаріальну довіреність серія ВРТ 68921, посвідчену приватним нотаріусом Король А. В. та зареєстровану у реєстрі під № 3324, якою він начеб-то уповноважив ОСОБА_4 розпоряджатись автомобілем, серед іншого продати автомобіль марки «Volkswagen», модель «Touareg», номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з договором комісії від 06 січня 2017 року № 6200/17/000807, ТОВ «Прогрес Автотрейд Київ», надалі комісіонер, в особі директора Антонцева М. О., та ОСОБА_1 , надалі комітент, укладено договір, згідно з яким комісіонер зобов`язується за винагороду здійснити за рахунок комітента від свого імені продаж продукції, переданої на комісію - автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Touareg», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 , за ціною 49 000 грн. Договір набув чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 29 березня 2017 року.

06 січня 2017 року з участю комісіонера та членів комісії: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та комітента було складено та підписано акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 6200/17/000807. Сума коштів для виплати комітенту за автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Touareg», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_3 становить 49 000 грн.

06 січня 2017 року від імені ОСОБА_1 був підписаний також акт приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером за № 6200/17/000807.

06 січня 2017 року між ТОВ «Прогрес Автотрейд Київ» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 6200/17/000807 автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Touareg», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з аналітичного пошуку транспортних засобів з Національної інформаційної системи судом встановлено, що щодо спірного автомобіля було поведено ряд перереєстрацій права власності та зміна власників на вказане авто, а саме: 06 січня 2017 року у сервісному центрі м. Києва проведено перереєстрацію автомобіля за договором купівлі-продажу на нового власника - ОСОБА_2 ; 17 січня 2017 року у сервісному центрі м. Києва проведено вторинну перереєстрацію автомобіля на нового власника - ОСОБА_7 ; 06 липня 2017 року у сервісному центрі м. Києва проведено перереєстрацію автомобіля на нового власника - ОСОБА_3 .

На підставі заяви ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 слідчим відділом Голосіївського управління поліції головного управління Національної поліції у м. Києві розпочато кримінальне провадження від 28 березня 2017 року № 12017100010002409 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289, статтею 358 КК України.

З пояснень ОСОБА_1 та копій матеріалів кримінального провадження судом також встановлено, що у лютому-березні 2016 року, як зазначив він у своїх показах на допиті в якості потерпілого у тому ж кримінальному провадженні, спірний автомобіль його знайомим ОСОБА_8 , який мав довіреність від позивача, було передано ОСОБА_9 у зв`язку зі спільними домовленостями про купівлю автомобіля, який тривалий час користувався ним та запропонував викупити, виплачувати кошти частинами. Проте, ОСОБА_10 після чергових обіцянок ні автомобіля ні коштів за його викуп не повернув та зник.

З огляду на лист Слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління (далі - УП ГУ) Національної поліції у м. Києві 15 листопада 2017 року у ТОВ «Прогрес Автотрейд Київ» на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва про тимчасовий доступ до документів слідчим Головного управління Національної поліції в м. Києві було вилучено документи на підставі яких відбувалась передача ОСОБА_1 автомобіля, де було виявлено та вилучено довіреність серії ВРТ 689216, в якій ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 розпоряджатися вказаним транспортним засобом. У подальшому було виявлено та вилучено договір комісії від 06 січня 2017 року № 6200/17/000807, у графі «реквізити сторін» вказано « ОСОБА_1 », а не особа, вказана у довіреності. Вказані документи були підписані не ОСОБА_1 , а довіреність серії ВРТ 689216 відповідно до витягу з Єдиного реєстру довіреностей не видавалась та не була посвідчена жодним з нотаріусів.

У ході досудового розслідування, слідчим Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві призначено судово-почеркознавчу експертизу почерку та підпису, зроблені від імені ОСОБА_1 в документах, які стали підставою для перереєстрації автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Touareg», номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 13 вересня 2018 року № 5153/5154/18-32 експертами встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі «передав» у акті приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером від 06 січня 2017 року № 6200/17/000807; у графі «комітент (довірена особа) ОСОБА_1 » у акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 6200/17/000807 від 06 січня 2017 року; у графі «місцезнаходження та реквізити сторін ОСОБА_1 » у договорі комісії № 6200/17/000807 від 06 січня 2017 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мустіпан О. В., посилається на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мустіпан О. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанцїй ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловик проти України, № 15123/03, § 45, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), 06 грудня 2007 року).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED проти України, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Вирішуючи спори про витребування майна з чужого незаконного володіння судам слід встановити чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння, оскільки саме наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача, якому воно було передано за відплатним договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_1 з його волі суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ця обставина виключає можливість витребування майна шляхом віндикації, на підставі статті 388 ЦК України.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій та не проявляв волевиявлення на відчуження спірного автомобіля.

Так, апеляційним судом було встановлено, що з волі ОСОБА_1 спірний автомобіль було передано ОСОБА_9 (фактично ОСОБА_8 , який мав довіреність від ОСОБА_1 ) та між ними існувала домовленість про купівлю останнім його з виплатою коштів частинами. Проте, ОСОБА_10 не виконав свого обов`язку, ні коштів, ні автомобіля не повернув.

Тобто, саме ОСОБА_1 розпорядився належним йому автомобілем і прийняв рішення про передачу автомобіля у користування і володіння іншій особі без оформлення відповідного договору купівлі-продажу, тобто взяв на себе усі ризики щодо можливості неповернення автомобіля ОСОБА_11 у його володіння.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що власник, який неналежно поставився до вибору особи, якій він передав річ, у даній справі автомобіль, у володіння та користування, позбавляється права вимагати повернення речейвід добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ. ОСОБА_1 має право звернутися з відповідним позовом до особи, якій він добровільно передав транспортний засіб.

У випадку коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно.

Апеляційний суд врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19 (провадження № 61-19405св20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про непідписання ОСОБА_1 жодних документів щодо відчуження автомобіля, оскільки такі у цій справі не мають правового значення.

Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мустіпан Ольга Володимирівна, - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта