Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.07.2023 року у справі №185/1177/21
Постанова КЦС ВП від 19.07.2023 року у справі №185/1177/21

Постанова

Іменем України

19 липня 2023 року

м. Київ

справа № 185/1177/21

провадження № 61-1130св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Биліни Т. І., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2021 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до банку, у зв`язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06 грудня 2018 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

Зазначало, що у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов кредитного договору з 30 листопада 2020 року до 03 грудня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 104 157,39 грн.

Уточнивши позовні вимоги, АТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 грудня 2018 року в розмірі 100 761,41 грн та судові витрати в розмірі 2 270,00 грн.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ «Універсал Банк» про визнання договору неукладеним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 06 грудня 2018 року між сторонами не було укладено жодної кредитної угоди. В анкеті-заяві, підписаній ним не зазначено, з якими саме умовами та правилами банківських послуг він ознайомлений, яка повна назва документу, де розміщені ці правила.

Зазначав, що згідно з його розрахунків позивачем неправомірно нараховано 37 608,68 грн, що складаються з: 32 288,18 грн - нараховані відсотки; 5 350,50 грн - комісія.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати договір про надання банківських послуг «Monobank» від 06 грудня 2018 року неукладеним; стягнути з АТ «Унівесал Банк» на користь ОСОБА_1 суму комісії та відсотків на загальну суму 37 608,68 грн, з яких відсотки - 32 288,18 грн, комісія - 5 350,50 грн.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» прийнято до спільного розгляду з позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року у складі судді Перекопського М. М. позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 грудня 2018 року у розмірі 18 473,23 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Універсал Банк» районний суд вважав, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню фактично отримана сума кредитних коштів у розмірі 18 473,23 грн, оскільки банком не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг. Суд вважав, що відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком тарифи та умови і правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Отже, банком не доведено узгоджений між сторонами розмір відсотків, пені та штрафів.

Суд врахував вимоги частини другої статті 530 ЦК України та те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, відтак вважав, що АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року в частині позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

Позов АТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 грудня 2018 року станом на 03 грудня 2020 року у розмірі 104 157,39 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору неукладеним - без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем за первісним позовом надано докази, які свідчать про користування ОСОБА_1 кредитними коштами. Зазначена обставина відповідачем не спростовувалась.

Апеляційний суд взяв до уваги розрахунок заборгованості, відповідно до якого ОСОБА_1 користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість, що у свою чергу свідчить про отримання останнім кредитної картки з кредитним лімітом у розмірі 50 000,00 грн з подальшим його збільшенням.

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає заборгованість по тілу кредиту за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 грудня 2018 року, яка станом на 03 грудня 2020 року складає 104 157,39 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження ОСОБА_1 про відсутність ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, відсутність повідомлення про сукупну вартість кредиту, умови кредитування є безпідставними та спростовані накладеним у застосунку «Monobank» ОСОБА_1 електронним цифровим підписом про згоду з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (без накладення якого проведення будь-яких операцій є неможливим, в тому числі отримання кредиту). Отже, суд визнав зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року, ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, у жовтні 2022 року звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у встановлений ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року строк на усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження майнового стану або проведення сплати судового збору з наданням відповідного документа, що підтверджує сплату.

При цьому суд зазначив, що відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху» від 04 листопада 2022 року по справі № 185/1177/21 доставлено на електронну адресу ОСОБА_2 , зазначену нею в апеляційній скарзі від 07 листопада 2022 року.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року скасувати на направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що вона ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 04 листопада 2022 року вона не отримувала ні під розписку, ні поштовим відправленням. При цьому в апеляційній скарзі нею зазначено про відсутність офіційної електронної адреси, вона має лише особисту електронну пошту.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує те, що апеляційний суд помилково повернув їй апеляційну скаргу, оскільки ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху вона не отримувала. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення їй ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху на офіційну електронну адресу, зареєстровану в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та доставлення вказаної ухвалу до її електронного кабінету. Вважає, що позбавлення права на апеляційне оскарження судового рішення є порушенням права на справедливий суд та обмеження доступу до правосуддя.

Щодо відзиву на касаційну скаргу

27 березня 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 травня 2013 року відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаним та повернуто заявнику.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 грудня 2018 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.

У пункту 2 зазначеної анкети-заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови, а також містять усі істотні умови договору (том 1, а. с.135).

Згідно з розрахунку заборгованості, наданого представником банку, станом на 03 грудня 2020 року, розмір заборгованості за договором б/н від 06 грудня 2018 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та клієнтом - ОСОБА_1 складає 104 157,39 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року надіслано 07 листопада 2022 року ОСОБА_2 на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зазначена у поданій ОСОБА_2 апеляційній скарзі.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху» від 04 листопада 2022 року по справі № 185/1177/21 доставлено на електронну адресу ОСОБА_2 зазначену нею в апеляційній скарзі 07 листопада 2022 року 10:07:42 (том 3, а. с. 59).

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції керувався положеннями статей 185 357 ЦПК України та невиконанням ОСОБА_2 ували про залишення апеляційної скарги без руху від 04 листопада 2022 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Здійснивши достатні заходи для вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, передбачені нормами ЦПК України, а саме надіславши її на електронну адресу заявниці, яку вона вказала в апеляційній скарзі, встановивши, що ОСОБА_2 не усунуто недоліки апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції обґрунтованого визнав її неподаною та повернув скаржнику.

Посилання заявниці на те, що суд не вчинив усіх дій для вручення їй копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не відповідає обставинам справи.

При цьому Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Отже, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права, спростовуються матеріалами справи й не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, вважаючи, що апеляційний суд здійснив достатні дії, передбачені ЦПК України, для вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Крім того, колегія суддів враховує, що визнання неподаною та повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення, за умови подання належно обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (частина сьома статті 185 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта