Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2019 року у справі №205/1129/19

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 205/1129/19

провадження № 61-17037 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";

відповідач - ОСОБА_1;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у складі судді Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2019 року у складі судді Мовчан Д. В. у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком не надано належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно з яких можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу згідно з договором на відкриття і обслуговування платіжної картки.

Надані до суду банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять опису процедури та права банку щодо збільшення кредитного ліміту по платіжній картці. Будь-яких інших доказів, щоб доводили та обґрунтовували дії банку стосовно збільшення кредитного ліміту суду не надано. Надані суду Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальник, тому підстав для задоволення позову немає.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ КБ "ПриватБанк", 09 серпня 2019 року подало до апеляційного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2019 року відмовлено з підстав, передбачених частиною 1 статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що разом з позовом АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду заяву про отримання процесуальних документів в електронному вигляді із зазначенням відповідної електронної адреси. Тобто, користуючись своїми процесуальними правами, банк просив суд повідомляти його про результати розгляду даного позову шляхом направлення судових рішень на його електронну адресу.

25 червня 2019 року заочне рішення суду в електронному вигляді було надіслано АТ
КБ "ПриватБанк" на його електронну адресу та того ж числа воно було доставлено, що підтверджується довідкою суду про доставку електронного листа.

Ураховуючи подану банком заяву про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, довідка про доставку електронного листа є належним та допустимим доказом про отримання позивачем судового рішення в електронному вигляді, тобто строк на апеляційне оскарження рішення суду необхідно відраховувати саме з 25 червня 2019 року, а банк звернувся із апеляційною скаргою 09 серпня 2019 року, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 354 ЦПК України.

Інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження заявником зазначено не було. Відтак, зазначені банком доводи не можуть бути визнані поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 205/1129/19 з Ленінського районного суду м.

Дніпропетровська.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала свого функціонування, а банк не реєстрував офіційну електронну адресу, тому з урахуванням вимог статті 14 272 ЦПК України день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення.

Вважало помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що довідка суду про доставку електронного листа (не на офіційну електронну адресу учасника справи) може слугувати належним доказом вручення копії судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2019 року у складі судді Мовчан Д. В. у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ КБ "ПриватБанк", 09 серпня 2019 року подало до апеляційного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху з наданням строку для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії такої ухвали, а саме апелянту необхідно було надати заяву про поновлення строку із зазначенням інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху АТ КБ "ПриватБанк" подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, в якій заявник посилався на те, що повний текст заочного рішення суду було отримано поштою 11 липня 2019 року, тому апеляційна скарга подана у строк, визначений статтею 354 ЦПК України. Також в своїй заяві банк зазначав, що оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала свого функціонування та заявник не реєстрував офіційну електронну адресу, в такому випадку доказом вручення копії судового рішення може слугувати виключно відповідна відмітка на поштовому повідомленні.

Судом встановлено, що разом з позовом АТ КБ "Приватбанк звернулося до суду із заявою про отримання процесуальних документів в електронному вигляді із зазначенням відповідної електронної адреси, тобто користуючись своїми процесуальними правами банк просив суд повідомляти його про результати розгляду даного позову шляхом направлення судових рішень на його електрону адресу (а. с. 4).

25 червня 2019 року заочне рішення суду першої інстанції в електронному вигляді було надіслано АТ КБ "Приватбанк" на його електронну адресу та у той же день воно було доставлено, що підтверджується довідкою суду про доставку електронного листа (а. с. 90).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2019 року відмовлено, оскільки на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року заявником не зазначено поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що банк пропустив строк, передбачений частиною 1 статті 354 ЦПК України, а зазначені позивачем причини його пропуску є неповажними.

Однак із таким висновком апеляційного суду погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 358 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій

пункт 4 частини 1 статті 358 ЦПК України.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли пункт 4 частини 1 статті 358 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України).

Відповідно до частин 5 , 6 та 11 статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше

17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з підпунктом 15.1 пункту 15 частини першої Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

Справа, яка переглядається, була розглянута судом першої інстанції за матеріалами в паперовій формі.

Відповідно до пункту 15.14 пункту 15 частини першої Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.

Станом на день ухвалення заочного рішення судом першої інстанції (29 травня 2019 року)ЄСІТС не розпочала свого функціонування в порядку, визначеному Розділом XIII "Перехідні положення" ЦПК України.

Представник АТ КБ "ПриватБанк" не був присутнім в судовому засіданні

29 травня 2019 року, в якому було ухвалене рішення суду.

Вказані обставини свідчать, що в розумінні статті 272 ЦПК України днем вручення позивачу заочного рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції АТ КБ "ПриватБанк" отримано поштою 11 липня 2019 року, а до суду з апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" звернулося 09 серпня 2019 року, тобто протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

За таких обставин, позивач мав передбачене статтею 354 ЦПК України право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд в порушення статті 272, підпункту 15.1 пункту 15

частини першої Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України на наведене уваги не звернув, надав помилкову оцінку клопотанню про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, визначених у пункті 4 частини 1 статті 358 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

У статтях 127 357 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, № 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Таким чином, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, за відсутності у матеріалах справи даних про направлення ухвали суду першої інстанції позивачу та її отримання позивачем, дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 18 вересня 2019 року у справі № 520/899/18 (провадження № 61-10501св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 548/2296/18 (провадження № 61-15533св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 355/1280/17 (провадження № 61-41277св18), від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20 (провадження № К/9901/30419/20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року скасувати, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович