Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.07.2019 року у справі №583/2695/18

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 583/2695/18

провадження № 61-12905св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Собина Павло Миколайович,

відповідач -Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собина Павло Миколайович, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2019 року у складі судді Сидоренка Р. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта») про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 03 квітня 2008 року працювала

в НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта». Зауважень до роботи та претензій з боку керівництва з боку роботодавця до неї не було.

06 липня 2018 року наказом виконуючого обов`язки начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» Наслєднікова С. В. за № 626-к/тм до неї застосовано стягнення у вигляді звільнення за порушення трудової дисципліни, а саме: за невиконання трудових обов`язків відповідно до пункту 2.34 посадової інструкції адміністратора спортивно-житлового комплексу НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта». Їй було надано для ознайомлення наказ № 172 про припинення трудового договору (контракту), в якому вказано, що підставою для припинення трудових відносин є прогул (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня і без поважних причин), згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України та наказом від 06 липня 2018 року № 626к/тм застосовано заходи стягнення за порушення трудової дисципліни. У цьому наказі вказано, що вона була відсутня на робочому місці без поважних причин 02, 04, 06, 08, 10, 12, 14 лютого

2018 року, чим грубо порушила трудову дисципліну та правила внутрішнього трудового розпорядку НГВУ «Охтирканафтогаз», в результаті чого здійснила прогул без поважних причин, про що 14 червня 2018 року складено акт про відсутність працівника на робочому місці.

Зазначала, що 02 лютого 2018 року вона звернулася на амбулаторний прийом до лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_2 , так як не могла приступити до роботи для виконання своїх обов`язків через больовий стан правого коліна. Лікарем встановлений діагноз: «гострий препателярний бурсит з правого боку, больовий синдром». Був відкритий лікарняний лист

№ 540637. З 02 по 06 лютого 2018 року лікар призначив лікування, рекомендував провести пункцію правого колінного суглоба та зробив їй вказану процедуру.

Зазначала, що через мережу Інтернет по відеозв`язку спілкувалася із родичкою, яка проживає за межами України, яка запросила її приїхати до Чеської Республіки для консультації із тамтешнім лікарем з приводу захворювання. Розуміючи, що їй відкрито лікарняний лист, вона погодилась поїхати в Чеську Республіку для консультації щодо захворювання. Вважала, що мала законне право на пересування по Україні та за її межами, так як була звільнена від роботи. За кордоном був підтверджений встановлений в Україні діагноз.

06 лютого 2018 року її сестра з`явилася на амбулаторний прийом до лікаря ОСОБА_2 та повідомила, що вона лікується та їй важко пересуватися, просила подовжити дію лікарняного листа. 06 лютого та 09 лютого

2018 року через відеозв`язок по мобільному телефону вона консультувалась із лікарем з приводу хвороби. Лікарняний був продовжений до 14 лютого 2018 року, та вже цієї дати вона особисто прибула до лікаря на прийом. Так як припухлість та почервоніння пройшли, коліно вже не так турбувало, лікарняний був закритий. Вказаний лікарняний лист вона здала за місцем роботи відповідно до вимог закону. Пізніше дізналася, що листом Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції фонду

у Сумській області від 08 червня 2018 року № 927/15-02 листок непрацездатності серії АДЕ № 540637 від 02 лютого 2018 року визнаний таким, що виданий необґрунтовано.

Вважала, що неналежне виконання лікарем обов`язків з обстеження хворого і ведення документації не дає підстав для висновку, що виданий повноважним лікарем листок непрацездатності не підтверджує її тимчасову непрацездатність у період з 02 по 14 лютого 2018 року. При винесенні оскаржуваного наказу про звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України відповідач не надав доказів, що вона імітувала хворобу.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язки начальника управління НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» Наслєднікова С. В. від 06 липня

2018 року № 626-к/тм про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни, а саме: невиконання власних трудових обов`язків відповідно до пункту 2.34 посадової інструкції, та наказ

про припинення трудового договору від 06 липня 2018 року № 172; поновити її на посаді адміністратора спортивно-житлового комплексу НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта»; стягнути з НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня

2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ураховуючи висновки Управління виконавчої дирекції у Сумській області Фонду соціального страхування України про необґрунтованість видачі листка непрацездатності серії АДЕ № 540637 від 02 лютого 2018 року про перебування позивача на амбулаторному лікуванні у Комунальному закладі «Охтирська центральна районна лікарня» у період з 02 по 14 лютого 2018 року, дійшов висновку про те, що непрацездатність позивача у період, який відповідачем був визнаний прогулом без поважних причин, позивачем належними та допустимими доказами не була доведена, а отже, відповідачем при застосуванні до позивача такого адміністративного стягнення як звільнення дотримані вимоги трудового законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт хвороби позивача, тобто її тимчасової непрацездатності у період з 02 по 14 лютого 2018 року, не знайшов своє підтвердження, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 02, 04, 06, 08, 10, 12 та

14 лютого 2018 року з поважних причин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Собина П. М., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 23 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції посилаючись на кримінальне провадження № 12019200060000005, не взяв до уваги покази обвинуваченого лікаря ОСОБА_2 , який визнав

свою вину в тому, що без особистої присутності ОСОБА_1 продовжив лікарняний лист, керуючись лише оглядом хворої за допомогою відеозв`язку, при цьому лікар ОСОБА_2 стверджував про

правильність встановленого діагнозу та про наявність больового синдрому у ОСОБА_1 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Із 03 квітня 2008 року ОСОБА_1 працювала у структурі

НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта», наказом від 04 липня 2012 року № 92 була переведена адміністратором спортивно-житлового комплексу НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (а.с. 8-9 т. 1).

02 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулась на амбулаторний прийом до лікаря ортопеда-травматолога Комунального закладі «Охтирська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 зі скаргою на запалення колінного суглоба.

Того ж дня ОСОБА_1 відкрито листок тимчасової непрацездатності серії АДЕ № 540637, відповідно до якого причина непрацездатності позивача - загальне захворювання, режим лікування - амбулаторний,

звільнено хвору від роботи на період з 02 по 06 лютого 2018 року,

з 06 по 09 лютого 2018 року та з 09 по 14 лютого 2018 року. Стати до роботи ОСОБА_1 призначено 15 лютого 2018 року (а.с. 12 т. 1).

За зверненням виконуючого обов`язки начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» Наслєднікова С. В. Управлінням виконавчої дирекції

у Сумській області Фонду соціального страхування України проведено позапланову перевірку обґрунтованості видачі листка непрацездатності

№ 540637 застрахованій особі ОСОБА_1 в Комунальному закладі «Охтирська центральна районна лікарня», за наслідками якої складено довідку від 06 червня 2018 року про те, що листок непрацездатності

серії АДЕ № 540637 був виданий необґрунтовано (а.с. 83, 183-186 т. 1).

Актом від 14 червня 2018 року працівниками НГВУ «Охтирканафтогаз»

ПАТ «Укрнафта» у складі трьох осіб засвідчено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у період часу з 02 по 14 лютого 2018 року (а.с. 86 т. 1).

У наданому на адресу керівництва НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» письмовому поясненні від 22 червня 2018 року ОСОБА_1 зазначила про те, що у період з 02 по 14 лютого 2018 року вона перебувала на лікарняному (а.с. 82 т. 1).

Наказом виконуючого обов`язки начальника НГВУ «Охтирканафтогаз»

ПАТ «Укрнафта» Наслєднікова С. В. від 25 червня 2018 року № 573-к/тм робочі дні 02, 04, 06, 08, 10, 12 та 14 лютого 2018 року визнано прогулами та зобов`язано директора спортивно-житлового комплексу ОСОБА_3 внести до табелю обліку використання робочого часу за лютий 2018 року інформацію щодо прогулів ОСОБА_1 (а.с. 87 т. 1).

04 липня 2018 року відбулось засідання первинної профспілкової організації НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта», за наслідками якого надано згоду на розірвання трудового договору з адміністратором спортивно-житлового комплексу ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (а.с. 88-89 т. 1).

Наказом виконуючого обов`язки начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» Наслєднікова С. В. від 06 липня 2018 року № 626-к/тм

до ОСОБА_1 було застосовано стягнення у вигляді звільнення за порушення трудової дисципліни, а саме: за невиконання трудових обов`язків відповідно до пункту 2.34 посадової інструкції адміністратора спортивно-житлового комплексу (а.с. 90 т. 1).

Наказом виконуючого обов`язки начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» Наслєднікова С. В. від 06 липня 2018 року № 172 про припинення трудового договору (контракту) звільнено ОСОБА_1

з посади адміністратора спортивно-житлового комплексу НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» згідно із пунктом 4 статті 40 КЗпП України, підстава: наказ від 06 липня 2018 року № 626-к/тм «Про застосування заходів стягнення за порушення трудової дисципліни».

Обставини звернення ОСОБА_1 02 лютого 2018 року до лікарні

з болем у коліні також встановлені у кримінальній справі № 583/1368/19 за звинуваченням ОСОБА_2 за частиною першою статті 366 КК України та у цивільній справі № 583/2918/18 за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2019 року, яка набрала законної сили, у межах кримінального провадження № 12019200060000005 та рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2018 року, яке залишне без змін постановою Сумського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі

№ 583/2918/18, встановлено, що згідно з журналом амбулаторного прийому лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_2 02 лютого 2018 року до нього на амбулаторний прийом звернулась ОСОБА_1 за медичною допомогою, яка скаржилася на біль у правому підколінні та після об`єктивного огляду хворої їй встановлений діагноз: гострий препателярний бурсит справа, больовий синдром.

Вказаним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області

від 12 грудня 2018 року встановлено, що лікарем ОСОБА_2 вносились записи в журнал реєстрації амбулаторних хворих, згідно з якими хвора ОСОБА_1 з`являлась на амбулаторний прийом 06, 09 та

14 лютого 2018 року. Крім того, у журналі реєстрації маніпуляцій ортопедичного кабінету було вчинено запис про те, що ОСОБА_1 проводили пункцію правого колінного суглоба 06 та 09 лютого 2018 року,

а також вводили внутрішньосуглобово флостерон. У журналі запису рентгенологічних досліджень вчинено запис про те, що ОСОБА_1 проведено флюорографічне обстеження легенів від 08 лютого 2018 року

№ 69, а в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 наявні результати обстеження за період з 02 по 12 лютого 2018 року,

за результатами рентгенологічного обстеження правого колінного суглоба від 02 лютого 2018 року мається висновок: патологічних змін немає.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2019 року встановлено, що лікар ОСОБА_2 визнав свою вину

у складанні завідомо неправдивих офіційних документів, а саме: записів

в амбулаторній картці ОСОБА_1 та листка непрацездатності

від 02 лютого 2018 року серії АДЕ № 540637 про перебування

ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні у Комунальному закладі «Охтирська центральна районна лікарня» у період з 02 по 14 лютого

2018 року з первинним та заключним діагнозом «гострий препателярний бурсит з права, больовий синдром».

Крім того, судовими рішеннями у вказаних вище кримінальній та цивільній справах встановлено, що ОСОБА_1 в період перебування на лікарняному із 04 по 13 лютого 2018 року знаходилась за межами території України (а.с. 12 т.1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собина П. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

За правилами статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу

(в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 статті 40 КЗпП України).

Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так

і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив судам, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку

з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців

з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати

від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Судом встановлено, що з 03 квітня 2008 року ОСОБА_1 працювала

в НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта».

У письмовому поясненні роботодавцю від 22 червня 2018 року

ОСОБА_1 зазначила про те, що у період з 02 по 14 лютого 2018 року вона перебувала на лікарняному (а.с. 82 т. 1).

За наслідками проведеної перевірки Управлінням виконавчої дирекції Фонду у Сумській області листок непрацездатності серії

АДЕ № 540637 від 02 лютого 2018 року за період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 з 02 по 14 лютого 2018 року визнано таким, що видано необґрунтовано, проте питання підтвердження тимчасової непрацездатності позивача, тобто факт її захворювання, зазначеною перевіркою не вирішувалось.

При цьому відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2

і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згода на звільнення має чинність тільки за умови, що вона дана з підстав, зазначених власником у поданні з проханням дати згоду на звільнення. Якщо ж виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду

з іншої підстави, ніж запитував власник, згода не буде мати чинності.

04 липня 2018 року первинною профспілковою організацією

НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» надано згоду на розірвання трудового договору з адміністратором спортивно-житлового комплексу ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (а.с. 88-89 т. 1).

06 липня 2018 року наказом виконуючого обов`язки начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» Наслєднікова С. В. № 626-к/тм до

ОСОБА_1 застосовано стягнення у вигляді звільнення за порушення трудової дисципліни, а саме: за невиконання трудових обов`язків відповідно до пункту 2.34 посадової інструкції адміністратора спортивно-житлового комплексу (а.с. 90 т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій посилалися на те, що обставини амбулаторного лікування ОСОБА_1 , які були засвідчені в її медичній документації - картці амбулаторного хворого, не заслуговують на увагу, оскільки у період з 04 по 13 лютого 2018 року позивач перебувала за межами України. Крім того, ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області

від 10 квітня 2019 року встановлено вину лікаря ОСОБА_2 у складенні завідомо неправдивих офіційних документів - записів в амбулаторній картці ОСОБА_1 та в листку непрацездатності серії АДЕ № 540637

від 02 лютого 2018 року, тобто викладені в медичній документації обставини лікування позивача у період з 02 по 14 лютого 2018 року за раніше встановленим діагнозом, як і сам діагноз - не підтверджені.

Водночас, судами зазначено, що обставини перебування позивача у період

з 04 по 13 лютого 2018 року за кордоном не свідчать про відсутність

у позивача тимчасової непрацездатності та можуть в свою чергу свідчити лише про недотримання нею певного режиму лікування, встановленого лікарем. Притягнення лікаря до відповідальності та визнання листка непрацездатності необґрунтовано виданим свідчить лише про порушення лікувальним закладом порядку проведення експертизи тимчасової непрацездатності та не може спростовувати чи підтверджувати факт хвороби позивача.

При цьому судами зазначено, що доказів лікування за кордоном

ОСОБА_1 не надала.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що факт хвороби позивача, тобто її тимчасової непрацездатності у період з 02 по 14 лютого 2018 року, не знайшов свого підтвердження, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 02, 04, 06, 08, 10, 12 та

14 лютого 2018 року з поважних причин.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собина Павло Миколайович, залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 травня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк