Історія справи

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 1316/4225/12

провадження № 61-15648св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року у складі колегії суддів:Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

В травні 2020 року Акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райфайзен Банк Аваль», Банк) звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів

№ 1316/4225/12, виданих 06 квітня 2020 року на виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2012 року

у справі № 1316/4225/12 за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2020 рокув задоволенні заяви АТ «Райфайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що в період з моменту ухвалення рішення Апеляційним судом Львівської області 26 грудня 2016 року та до моменту надіслання справи 07 березня 2017 року судом першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і під час перебування вказаної справи в суді касаційної інстанції АТ «Райфайзен Банк Аваль» не зверталось протягом більше ніж трьох років після набрання рішенням законної сили із заявою про видачу виконавчих листів. Судом не встановлена поважність причин пропуску строків як звернення із заявою про видачу виконавчих листів.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу суду першої інстанції.

Апеляційний суд виходив із того, що частина перша статті 353 ЦПК України не передбачає можливості оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів. Законом передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку, при цьому, у разі оскарження ухвали суду першої інстанції, яка не передбачена переліком, для апеляційного суду також діє імперативна норма, яка передбачає повернення апеляційної скарги. В переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, відсутня ухвала про відмову в поновленні пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів.

Аргументи учасників справи

У вересні 2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль»подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок суду про те, що частина перша статті 353 ЦПК України не передбачає можливості оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів суперечить пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України, яка зазначає те, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Стаття 362 ЦПК України не містить зазначених в оскарженій ухвалі суду підстав закриття провадження у справі.

Окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції, зазначені в статті 293 ЦПК України відповідно до буквального змісту кожного із пунктів. Зокрема, підлягає оскарженню ухвала про відмову поновити пропущений процесуальний строк, а не про його поновлення.

Суд апеляційної інстанції не застосував вказані норми законодавства до спірних правовідносин, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження,

а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження

в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним

і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України)

Відповідно до пункту 24 частини першої 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання про те, які ухвали підлягають оскарженню в апеляційному порядку без рішення суду неодноразово вирішувалися Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зокрема:

1) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 296/2944/16-ц (провадження № 61-6555сво18) зазначено, що «у статтях 175 293 ЦПК України у редакції 2004 року не міститься прямої заборони оскарження

в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні мирової угоди, у пункті 8 частини першої статті 293 цього Кодексу передбачено право оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання мирової угоди за клопотанням сторін. У зв`язку з наведеним висновок суду апеляційної інстанції про те, що така ухвала суду не може бути оскаржена

в апеляційному порядку, не відповідає як принципу верховенства права Конституції України, так і нормам процесуального права і зазначеним вище Рішенням Конституційного Суду України»;

2) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 1909/3089/2012 (провадження № 61-11723сво20) вказано, що «аналіз правових позицій Конституційного Суду України, висловлених у рішеннях: від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року у справі № 12-рп/2010, від

08 липня 2010 року у справі № 18-рп/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, від 22 квітня 2014 року у справі № 4-рп/2014, свідчить, що при тлумаченні пунктів 2, 10, 12, 18, 28 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції Закону № 1618-IV від 18 березня 2004 року), суд враховував такі обставини: (а) зміст (особливість) процесуального рішення, що оскаржується; (б) стадію цивільного судочинства, що обумовлює процесуальну можливість особи поновити свої права виключно шляхом оскарження відповідної ухвали. У статті 353 ЦПК України не міститься прямої заборони оскарження

в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Положення пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 352 ЦПК України необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити

в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, так і про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Крім того, тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Згідно з частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Зазначене положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Однак, особливість ухвали про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає у тому, що вона постановляється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо».

4) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21) зроблено висновок, що «тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження

в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Ухвала про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії укладення мирової угоди, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення».

Особливість ухвали суду першої інстанції про відмову поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконанняполягає у тому, що вона постановляється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її разом зрішення суду неможливо.

Тому положення пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і про відмову поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок,що ухвала суду про відмову поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 402 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року скасувати.

Справу № 1316/4225/12 передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук