Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.02.2020 року у справі №405/6244/18

Постанова

Іменем України

12 січня 2021 року

м. Київ

справа № 405/6244/18

провадження № 61-966св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,

заінтересована особа - Кропивницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Голованя А.

М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що вона є матір'ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, з яким на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час оформлення спадщини з'ясувалось, що вона та син мають різні прізвища. При житті сина вона та син мали прізвище ОСОБА_4, а по батькові сина - ОСОБА_4. Після смерті першого чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, вона і син успадкували 21/50 частину будинку із належною частиною житлових будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1), та право безстрокового користування відповідної частини присадибної ділянки.

28 жовтня 1971 року до оформлення спадщини після смерті першого чоловіка вона уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила своє прізвище на ОСОБА_4. Другий чоловік усиновив її сина 05 листопада 1975 року і цього ж дня були проведені відповідні зміни в актовий запис про його народження, а саме: прізвище сина змінено із "ОСОБА_4" на "ОСОБА_4 ", по батькові з "ОСОБА_4" на "ОСОБА_4".

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, а син помер ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент смерті син проживав з нею, але не був зареєстрований за вищезазначеною адресою.

Через різність її прізвища та прізвища сина вона не може належним чином оформити документи, а тому, посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просила задовольнити заяву. Встановлення даного факту необхідно їй для реалізації своїх прав спадкоємця.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено юридичний факт, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, є матір'ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, які на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1).

Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом. Помилка в написанні прізвища сина сталась під час перекладу його прізвища з російської на українську мову. Факт батьківства суд першої інстанції встановив, оскільки це є підставою для оформлення спадщини після смерті сина.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_11 - особою, яка не брала участі у справі у суді першої інстанції.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року до участі у справі залучено спадкоємця ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, - ОСОБА_2.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_11 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 жовтня 2018 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційній суд виходив з того, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв його син ОСОБА_11 (особа, яка не брала участі у справі у суді першої інстанції, але оскаржила його рішення в апеляційному порядку), якому видано відповідне свідоцтво про прийняття спадщини.

У свою чергу ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_1, яка була матір'ю спадкодавця ОСОБА_4. Також згідно з ухвалою Ленінського районного суду м.

Кіровограда від 25 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі № 405/4689/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_11, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про скасування свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки судовою колегією апеляційного суду встановлено, що під час розгляду справи у порядку окремого провадження виник спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, то відповідно, на її переконання, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи щодо наявності інших спадкоємців, не врахував виникнення спору про право, що відповідно до вимог статей 294, 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з постановленням ухвали про залишення заяви без розгляду та роз'ясненням заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що:

- апеляційний суд не прийняв до уваги його відзив на апеляційну скаргу та клопотання про закриття апеляційного провадження, пункт 3 частини 1 статті 362 ЦПК України щодо необхідності закриття апеляційного провадження;

- станом на час відкриття спадщини був чинним Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР), норми якого не передбачали положень про неповнолітню особу, яка без подачі її батьками заяви нотаріусу про прийняття спадщини, вважалась такою, що прийняла спадщину (такі положення містяться в частині 4 статті 1268 Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 549 ЦК Української РСР (у відповідній редакції) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, відповідно те, що спадкодавець ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1), відповідно до вимог діючого на той час законодавства не визнається прийняттям спадщини, отже, рішення суду першої інстанції не впливає на права та обов'язки апелянта ОСОБА_11;

- рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту, що ОСОБА_1 є матір'ю померлого ОСОБА_4 також не випливає на права та обов'язки ОСОБА_11, так як померла ОСОБА_1 є його бабусею, про що йому достеменно відомо.

У березні 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, в якому, посилаючись на її безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 23 січня 2020 року про надання строку для усунення недоліків) поновлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи № 405/6244/18 із Ленінського районного суду м. Кіровограда та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року матеріали справи № 405/6244/18 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, поданої у січні 2020 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом першої інстанціївстановлено, що відповідно до паспорта громадянина України, виданого Ленінським РВ УМВС України в Кіровоградській області 14 серпня 2002 року, дані заявниці - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим міськ. бюро ЗАГС м.

Кіровограда 28 жовтня 1971 року, актовий запис № 2114, ОСОБА_14 змінила своє прізвище на ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_7 після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_14 та ОСОБА_4 (син заявниці і покійного ОСОБА_7) успадкували 21/50 частину будинку із належною частиною житлових будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1), та право безстрокового користування відповідної частини присадибної ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, яке видане 17 квітня 1972 року державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори Волошиною Л. Л., і зареєстроване в реєстрі за № 2-2061 та ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 18 квітня 1972 року за № 16349/87.

Син заявниці ОСОБА_4 усиновлений 05 листопада 1975 року ОСОБА_4 та 05 листопада 1975 року внесені зміни в актовий запис про його народження, а саме: його прізвище з "ОСОБА_4" змінено на "ОСОБА_4 ", по батькові з "ОСОБА_4" на "ОСОБА_4", що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень від 18 квітня 2018 року № 00019976079.

Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації АГС Кіровоградського міськвиконкому 02 серпня 1996 року, актовий запис № 2145, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Центральним відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського міськвиконкому 16 вересня 1997 року, актовий запис № 2114, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з довідкою голови квартального комітету № 2 Подільського району м.

Кропивницького від 25 липня 2018 року за вих. № 338 ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав, але не був зареєстрований разом з матір'ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 померла, про що 22 листопада 2018 року складено відповідний актовий запис № 2969 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1.

28 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Березовської О. В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1. Як вбачається з копії спадкової справи № 20/2018 до майна померлої ОСОБА_1, свідоцтво про право на спадщину за заповітом не видавалось.

15 квітня 2019 року до державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Кушніра В. П. звернувся ОСОБА_11, син померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, із заявою про прийняття спадщини. На підставі цієї заяви нотаріусом заведено спадкову справу № 210/2019 до майна померлого ОСОБА_4.

Згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі № 405/4689/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_11, третя особа - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про скасування свідоцтва про право на спадщину.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

За змістом статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених статті 294 ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Суд зокрема розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, про що зазначено в пункті 1 частини 1 статті 315 ЦПК України. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).

У поданій до суду заяві ОСОБА_1 з метою реалізації її прав як спадкоємця просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що вона є матір'ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, які на час відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_1) проживали разом за адресою: АДРЕСА_1.

Після прийняття 18 жовтня 2018 року оскаржуваного рішення судом першої інстанції, яким заяву ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, задоволено, апеляційним судом ухвалою від 03 грудня 2019 року до участі у справі залучений правонаступник померлої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (спадкоємець за заповітом, який звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини).

У свою чергу ОСОБА_11, який оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом (на 21/100 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1) після смерті його батька - ОСОБА_4, який був сином заявниці ОСОБА_1.

Отже, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв його син ОСОБА_11, якому видано відповідне свідоцтво про прийняття спадщини, а ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_1, яка була матір'ю спадкодавця ОСОБА_4.

Одночасно в провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда знаходиться цивільна справа № 405/4689/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_11, третя особа - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про скасування свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що під час розгляду справи у порядку окремого провадження виник спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, який був сином заявниці.

Частиною 4 статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає - заяву без розгляду.

Відповідно апеляційний суд, керуючись статтями 294 та 376 ЦПК України, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та залишив заяву ОСОБА_1 без розгляду, з чим колегія суддів Верховного Суду погоджується.

Із зазначених підстав, враховуючи фактичні обставини справи, доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про необхідність скасування постанови апеляційного суду не знайшли свого підтвердження.

Аргументи касаційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції не впливає на права та обов'язки ОСОБА_11, з огляду на наявний спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_11, не приймаються та стосуються безпосередньо врегулювання правовідносин сторін, що виходить за межі розгляду заяви про встановлення юридичного факту, що має значення.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що апеляційним судом не прийнято до уваги його відзив на апеляційну скаргу спростовуються текстом оскаржуваної постанови, згідно з якою апеляційний суд виклав відповідну позицію сторони.

Відхиляються доводи касаційної скарги про те, що встановлення родинного зв'язку між померлими ОСОБА_1 та ОСОБА_4 також не впливає на права та обов'язки ОСОБА_11, оскільки заява була подана ОСОБА_1 саме з метою регулювання спадкових відносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі рішення судом апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року № 63566/00).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Оскаржувана постанова відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик