Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.05.2021 року у справі №185/6442/18

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 185/6442/18

провадження № 61-7789св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб", публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",

треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний реєстратор виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, державний реєстратор виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олена Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гладкий Руслан Вікторович, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі судді Бондаренко В. М., від 19 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Куценко Т. Р., Ткаченко І. Ю., від 07 квітня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Перший Інвестиційний Клуб", публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та скасування державної реєстрації права власності.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 21 березня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) "Банк "Фінанси та Кредит", яке у подальшому змінило своє найменування на ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", було укладено кредитний договір № 010/08- МК/17, згідно з умовами якого він отримав кредит в сумі 443 800 грн, з оплатою за процентною ставкою 15,5% річних, строком до 15 березня 2023 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 010/08- МК/17 від 21 березня 2008 року між ним та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено іпотечний договір № 010/08/01/17, згідно якого позивач передав в іпотеку банку належне йому нерухоме майно - магазин, загальною площею 98,5 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1.

В подальшому позивачу стало відомо, що 15 січня 2018 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно із яким до ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 010/08- МК/17 від 21 березня 2008 року.

12 червня 2018 року він отримав від ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб"

лист-вимогу про виселення з приміщення, згідно якого товариство повідомило про те, що з 26 травня 2018 року воно є власником магазину, за адресою: АДРЕСА_1, та вимагає звільнити зазначене приміщення у тридцятиденний строк.

Зазначав, що правовідносини, які виникли між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" є правовідносинами факторингу, тоді як ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" не є фінансовою установою та не включено до Державного реєстру фінансових установ, внаслідок чого позбавлене права надання послуг факторингу. Крім того, за спірним договором відступлено право вимоги за припиненими договорами поруки, а сума відступленої вимоги є необґрунтованою.

З огляду на викладене, позивач вважав, що договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги є недійсним, у зв'язку із чим державна реєстрація права власності щодо іпотечного майна, проведена на його підставі, підлягає скасуванню.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 січня 2018 року, укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб"; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" на нежитлове приміщення, загальною площею 98,5 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1, шляхом скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41304883 від 26 травня 2018 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірний договір від 15 січня 2018 року є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу. При цьому, позивач не надав будь-яких належних доказів, які б свідчили, що укладений між відповідачами договір відступлення права вимоги містить ознаки договору факторингу, та не обґрунтував, яким чином зазначений договір порушує його права або охоронювані законом інтереси.

Крім того, апеляційний суд врахував, що спірний договір відступлення прав вимоги за кредитним договором був укладений у процедурі примусової ліквідації банку, порядок проведення якої регулюється спеціальними нормами, які не виключали можливість відступлення права вимоги на користь осіб, які не мають ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат

Гладкий Р. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

06 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гладкий Р. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з міськрайонного суду.

У червні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 461/2900/11, у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 910/8670/15-г (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Вважає, що ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" не може бути новим кредитором за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 січня 2018 року, оскільки не є банком чи фінансовою установою, не може надавати фінансові послуги, в тому числі укладати договір факторингу.

Зазначає, що за спірним договором до ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" перейшло право вимоги за договорами поруки № 010/08/02/17,010/08/03/17 від 21 березня 2018 року, правовідносини за якими припинені.

Стверджує, що у ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" відсутній належний розрахунок заборгованості за кредитним договором, зокрема у розмірі

9 570 136,81 грн, тоді як відступлення прав вимоги може здійснюватися відносно дійсної вимоги.

Наголошує на тому, що державна реєстрація права власності на іпотечне майно за ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб", у разі визнання недійсним спірного договору, має бути скасована.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві, поданому у червні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб", посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Вказує, що учасниками відкритих торгів (аукціонів) з продажу прав вимоги за кредитним договором або договорами забезпечення виконання зобов'язання, проведених у порядку процедури примусової ліквідації банку, можуть бути не тільки банки та фінансові установи, а й інші особи.

Вважає, що позивачем не доведено порушення його прав спірним договором, зміна кредитора не впливає на обсяг прав та обов'язків боржника, а доводи про відсутність належного розрахунку заборгованості та те, що за спірним договором відступлено право вимоги за припиненими договорами поруки, не є підставою для визнання недійсним договору відступлення прав вимоги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 березня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та

ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/08- МК/17, згідно з умовами якого позивач в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності отримав кредит в розмірі 443 800 грн, з оплатою процентів за ставкою 15,5% річних, строком до 15 березня 2023 року.

21 березня 2008 року в якості забезпечення зобов'язань по кредиту було укладено договори поруки № 010/08/03/17 з ОСОБА_2, № 010/08/02/17 з ОСОБА_3.

Того ж дня, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 010/08- МК/17 від 21 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено іпотечний договір № 010/08/01/17, посвідчений державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області та зареєстрований у реєстрі за № 1-1319, згідно якого позивач передав в іпотеку банку належне йому нерухоме майно - магазин, загальною

площею 98,5 кв. м, розташований за адресою:

АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 16 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року, у справі № 200/11210/13-ц визнано припиненою

з 15 липня 2008 року поруку ОСОБА_2 за договором поруки № 010/08/03/17 від 21 березня 2008 року по кредитному договору № 010/08- МК/17/07 від 21 березня 2008 року, укладеному між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 30 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2013 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2014 року, у справі № 200/12214/13-ц визнано припиненою

з 15 липня 2008 року поруку ОСОБА_3 за договором поруки № 010/08/02/17 від 21 березня 2008 року по кредитному договору № 010/08- МК/17 від 21 березня 2008 року, укладеному між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 року у справі № 185/13426/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором № 010/08- МК/17

від 21 березня 2008 року у розмірі 1 382 629,56 грн, яка складається з 271
939,23 грн - сума строкової заборгованості за основним боргом кредиту, 123 278
грн - сума простроченої заборгованості за основним боргом, 9 322,79 грн - сума строкової заборгованості за процентами, 146 138,95 грн - сума простроченої заборгованості за процентами, 831 950,59 - пеня, а також 3 654 грн - судовий збір та 120 грн - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

25 грудня 2017 року відбулися електронні торги з продажу майна ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", за результатами якого майнові права за кредитним договором № 010/08- МК/17 від 21 березня 2008 року, укладеним між

ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, придбані ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб".

На підставі протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-11-09-000117-с

від 25 грудня 2017 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 січня 2018 року, згідно із яким до ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 010/08- МК/17 від 21 березня 2008 року, укладеним між

ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, та додатковими угодами до нього, зокрема договором іпотеки від 21 березня 2008 року, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року замінено стягувача - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника - ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" у виконавчому листі № 185/13426/13-ц, який було видано 26 січня 2017 року в справі за позовом ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

26 травня 2018 року право власності на магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41304883.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами 1 -2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 -2 , 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог
ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства

(стаття 650 ЦК України).

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (частина 5 статті 655 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204

ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статті 215 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.

Процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб",і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Наслідками початку процедури ліквідації банку, які передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є, зокрема, завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; настання строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) тощо.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

При проведенні процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги (частина 8 стаття 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Пунктом 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, яке є спеціальним нормативним актом, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури (в редакції, яка діяла до 21 листопада 2016 року), було унормовано, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 21 листопада 2016 року № 2526 "Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" у пункті 5.11 глави 5

розділу V цього Положення виключені слова "між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)".

Отже, пунктом 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку у редакції, чинній на момент проведення електронних торгів з продажу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", передбачено, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.

У розглядуваній справі договір відступлення прав вимоги було укладено

15 січня 2018 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (який перебуває в стані ліквідації) та ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" за результатами проведення 25 грудня 2017 року електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується.

Положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання на конкурсних засадах, у тому числі особами, які не мають статусу банку або фінансової установи.

Враховуючи відкликання Національним банком України 17 грудня 2015 року банківської ліцензії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а також наслідки початку процедури ліквідації банку й цілі цієї процедури, обмеження прав осіб на участь у торгах з продажу прав вимоги банку законодавством не визначені.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 грудня 2020 року в справах № 335/6054/18, № 761/20317/18, де на електронних торгах, особами, які не мають ліцензій на надання фінансових послуг, були придбані права вимоги за кредитними договорами, стороною яких було АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

У справі, що переглядається, попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії, перебував у процедурі ліквідації та розпродував активи з метою розрахунку зі своїми кредиторами. Ця обставина суттєво відрізняє розглядувану справу від справ № 909/968/16, № 461/2900/11, № 910/8670/15-г (провадження № 3-291гс16), в яких Верховним Судом та Верховним Судом України прийняті постанови від 11 вересня 2018 року,

від 16 грудня 2020 року та від 13 квітня 2016 року, на які посилався заявник в касаційній скарзі.

Натомість у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

У постанові від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

Оспорюваний у розглядуваній справі договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 січня 2018 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним під час продажу активів банку у процедурі ліквідації, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.

Крім того, згідно пункту 1.2 спірного договору його сторони визначили, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором.

Доводи касаційної скарги про недійсність оспорюваного договору з тих підстав, що ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" передано право недійсної вимоги (неіснуючого боргу в розмірі 9 570 136,81 грн) підлягають відхиленню.

Аргументи позивача в цій частині свідчать, що він фактично оспорює дійсність грошової вимоги у контексті характеру та розміру заборгованості за кредитним договором, яка відступлена попереднім кредитором новому кредитору за договором від 15 січня 2018 року.

Однак, обставини щодо характеру та розміру заборгованості за кредитним договором не є підставами для задоволення позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, а можуть бути предметом доказування у справах, наприклад, за позовом нового кредитора до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором чи звернення стягнення на майно для погашення такої заборгованості, або за позовом боржника у справі про витребування майна, на яке звернуто стягнення в позасудовому порядку, для погашення вимоги, яку боржник вважає недійсною.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 липня

2021 року у справі № 761/33403/17.

Постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17, на яку посилався заявник в касаційній скарзі, не є релевантною до правовідносин, що виникли у розглядуваній справі, оскільки в справі № 6-459цс17 взагалі не було підтверджено наявність зобов'язання за яким відступлено право вимоги, в той час як у розглядуваній справі судами встановлено наявність заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 23 жовтня 2014 року у справі № 185/13426/13-ц, яким стягнуто із

ОСОБА_1 на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором № 010/08- МК/17 від 21 березня 2008 року.

Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що за спірним правочином було відступлено право вимоги за договорами поруки № 010/08/02/17,010/08/03/17 від 21 березня 2018 року, за якими порука є припиненою.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як поручителями за договорами поруки № 010/08/02/17 та № 010/08/03/17 від 21 березня 2018 року, договір про відступлення права вимоги у розглядуваній справі не оспорюється.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, коли право вимоги припинене до моменту відступлення, така вимога, в силу статті 514 ЦК України, не переходить від первісного до нового кредитора, не створює обов'язків для боржника чи поручителя, а може бути підставою для цивільно-правової відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України).

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного по суті висновку про те, що позивачем, в межах заявлених вимог, не доведена наявність правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Оскільки єдиною підставою для скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" на спірне майно ОСОБА_1 у своєму позові вказав недійсність договору про відступлення права вимоги від 15 січня 2018 року, суди попередніх інстанцій, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, дійшовши висновку про необґрунтованість основної вимоги, правильно відмовили у задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації, яку ОСОБА_1 фактично визначив, як похідну вимогу.

З урахуванням встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки судів в оскаржених судових рішеннях не суперечать висновкам, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 461/2900/11, у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 910/8670/15-г, на які посилався заявник в касаційній скарзі.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суддів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, тому Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду залишити без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гладкий Руслан Вікторович, залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 07 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В.

Шипович