Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.11.2019 року у справі №295/13681/18

Постанова

Іменем України

16 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 295/13681/18

провадження № 61-19444св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: Комунальне підприємство "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, подану їх представником ОСОБА_5, на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - КП "Центр державної реєстрації"), Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") про визнання дій незаконними та скасування рішення.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що за умовами договору відновлювальної кредитної лінії № 284/24-77 від 27 лютого 2008 року, ОСОБА_4 отримала від Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк "), правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", кредит в розмірі 34 000 доларів США. У забезпечення цього договору, вони за іпотечним договором № 3610 від 27 лютого 2008 року передали в іпотеку банку належну їм на праві власності чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

На початку жовтня 2018 року їм стало відомо, що право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, зареєстровано за АТ "Укрсоцбанк".

Посилаючись на те, що державна реєстрація права власності банку на іпотечну квартиру здійснена із порушенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки державному реєстратору не надано повного пакету документів, необхідних для здійснення реєстрації права власності, а саме не надано завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцям та боржнику, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили визнати незаконним рішення державного реєстратора КП "Центр державної реєстрації" Годзя Є. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43155376 від 24 вересня 2018 року та скасувати запис № 28056415 про право власності АТ "Укрсоцбанк" на квартиру АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 червня 2019 року у складі головуючого судді Перекупка І. Г. позов задоволено. Визнано рішення державного реєстратора КП "Центр державної реєстрації" Годзя Є. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 43155376 від 24 вересня 2018 року незаконним та скасовано запис № 28056415 про право власності АТ "Укрсоцбанк" на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за відсутності підтвердження отримання іпотекодавцями та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, державна реєстрація за банком права власності на іпотечну квартиру проведена без дотримання положень статей 10, 18, 22, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, а тому підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк" задоволено. Рішення Богунського районного суду м.

Житомира від 19 червня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем АТ "Укрсоцбанк" державним реєстратором не було допущено порушень вимог закону, оскільки банком було подано повний пакет документів у порядку та строки, регламентовані Законом України "Про іпотеку" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, через свого представника ОСОБА_5, подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, відповідно до якого не може бути звернуто стягнення на квартиру позивачів, яка передана в іпотеку банку. Апеляційним судом не взято до уваги порушення державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації права власності на квартиру, належну позивачам, вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, при цьому не досліджено матеріали реєстраційної справи, лише документи реєстраційної справи та не враховано, що всупереч вимогам пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор провів реєстрацію права власності банку на квартиру позивачів за відсутності всіх необхідних документів, а саме за відсутності завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги банку про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцям та боржнику, унаслідок чого посилання суду на те, що у державного реєстратора не було законних підстав для відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, є безпідставним.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та доводи інших учасників справи

У поданому 27 грудня 2019 року відзиві АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником АТ "Укрсоцбанк", просить касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, залишити без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувану постанову апеляційного суду, яка ухвалена з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, залишити без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 27 лютого 2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_4 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 284/24-77, за умовами якого ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 34 000 доларів США.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним договором, того ж дня між АКБ СР "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № 3610, згідно якого позивачі передали в іпотеку банку належну їм на праві власності чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Умовами пункту 2.4 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання (умов кредитного договору), задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно пункту 4.1 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів як шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (пункт 4.5 договору іпотеки).

Отже, укладений між сторонами договір іпотеки, містить іпотечне застереження.

Через неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 15 лютого 2018 року утворилася заборгованість в розмірі 73 214,52
доларів США.

Вимоги про виконання порушеного зобов'язання боржнику та трьом іпотекодавцям банк направив поштовим зв'язком 27 березня 2018 року, які особисто вручено ОСОБА_1 30 березня 2018 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, списком відправки цінної кореспонденції № 266 ВПЗ Чернігів.

АТ "Укрсоцбанк" вимагав від ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 сплатити заборгованість за кредитним договором в розмірі 73 214,52 доларів США та попередив іпотекодавців про те, що у разі невиконання вказаної вимоги протягом тридцятиденного строку банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Банк також повідомив, що у разі задоволення вимог іпотекодержателя у зазначеному порядку іпотекодавцям буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за кредитом.

Вказана вимога банку виконана не була.

У зв'язку з неусуненням порушень умов кредитного договору, банк згідно з наявним в іпотечному договорі застереженням в позасудовому порядку зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки, а саме на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43155376 від 24 вересня 2018 року здійснено реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк".

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

За змістом частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина 1 статті 546 ЦК України).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (абзац другий статті 1 Закону України "Про іпотеку").

Частинами першою та другою статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законом визначені два способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").

У частині першій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної вище статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (абзац другий статті 1 Закону України "Про іпотеку".

При цьому відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення і цим запобігти зверненню стягнення на його майно.

Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення, або особиста доставка на адресу іпотекодавця.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державний реєстратор, яким може бути і нотаріус (пункт 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"): 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абзац перший частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Так, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема, подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі (пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки тільки після направлення іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення, та не усунення іпотекодавцем порушення у тридцятиденний строк з моменту отримання такої вимоги, а державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, здійснюється державним реєстратором після надання доказів про направлення такої вимоги іпотекодавцю та завершення тридцятиденного строку з моменту отримання такої вимоги.

Згідно з пунктом 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

Отже, поштове відправлення вважається таким, що отримане адресатом, і у випадку його вручення повнолітньому члену сім'ї.

Рекомендованим повідомленням про вручення підтверджується, що вимогу банку про виконання зобов'язання за кредитним договором 30 березня 2018 року отримала ОСОБА_1, яка є членом сім'ї позивачів та третьої особи ОСОБА_4, а тому слід вважати, що цю вимогу вручено боржнику та іпотекодавцям.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (пункт 4 частини 1 , абзац 1 частини 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абзац перший частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Встановивши, що банком надано державному реєстратору всі необхідні документи, підтверджено належне направлення та отримання боржником та іпотекодавцями письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем АТ "Укрсоцбанк" не було порушено вимог чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги про незастосування судом апеляційної інстанції Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на увагу не заслуговують, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з підстав порушення відповідачами вказаної норми права не заявлялися, а відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Інші доводи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, наведені в обґрунтування касаційної скарги, висновків суду не спростовують, на законність рішення не впливають, оскільки зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускається.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Постанова Житомирського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, подану їх представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко