Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.09.2023 року у справі №332/2737/21
Постанова КЦС ВП від 18.09.2023 року у справі №332/2737/21

Постанова

Іменем України

18 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 332/2737/21

провадження № 61-1148св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району;

треті особи: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зубенка Олександра Анатолійовича на рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 18 жовтня 2022 року у складі судді Сінєльніка Р. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про визнання приватизації житлового приміщення незаконною.

Позовна заява мотивована тим, що 25 червня 2018 року районною адміністрацією Запорізької міської ради по Заводському району було видано свідоцтво про право власності на житло № 1450 на квартиру АДРЕСА_1 про право спільної часткової власності в рівних долях по 1/6 частці ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . В свідоцтві зазначено, що квартира приватизована відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа приватизованої квартири складає 80,72 кв. м, в тому числі житлова площа 53,7 кв. м. Свідоцтво видано згідно з розпорядженням голови районної адміністрації від 25 червня 2018 року № 248р. Відповідно до технічного паспорта на квартиру від 11 травня 2018 року, виготовленого ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», на підставі якого була здійснена приватизація та видано вказане свідоцтво про право власності на житло, квартира АДРЕСА_1 складається з 3 кімнат, житловою площею 53,7 кв. м, в тому числі: 1-а кімната - 20,00 кв. м, 2-а кімната - 21,3 кв. м, 3-а кімната - 12,4 кв. м, кухня - 11,4 кв. м, санвузол - 3,0 кв. м, коридор - 9,3 кв. м. Квартира обладнана балконом 1,22; 2,10 кв. м. Загальна площа квартири 80,72 кв. м Висота приміщень 3,00 м. В подальшому 28 грудня 2020 року ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» було проведено нову інвентаризацію та складено технічний паспорт, в якому зазначено, що квартира складається з 3-х жилих кімнат, житловою площею 53,1 кв. м, в тому числі: 1-а кімната - 20,1 кв. м, 2-а кімната - 20,6 кв. м, 3-а кімната - 12,4 кв. м, кухня - 11,4 кв. м, санвузол - 3,0 кв. м, коридор - 9,0 кв. м, балкони - 1,18 кв. м та 1,88 кв. м. Загальна площа квартири 79,56 кв. м. Висота приміщень 3,00 м.

Таким чином приватизація проведена на більшу площу квартири, що не відповідає її дійсній площі, внаслідок чого він використав більшу площу житлових чеків на безоплатну приватизацію, ніж мало бути використано за фактичними розмірами, що є порушенням його конституційних прав на право отримання безоплатної приватизації від держави за житловими нормами 21 кв. м загальної площі та 13,65 кв. м житлової площі. В свою чергу отримання у власність квартири з більшою площею, ніж фактично наявна, призводить до нарахування більшої частини витрат на житлово-комунальні послуги, свідчить про самовільне переобладнання квартири та може бути підставою для стягнення з нього штрафу та введення в експлуатацію самовільного переобладнання в Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції в Запорізькій області.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 25 червня 2018 року № 248р; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло № 1450 , видане 25 червня 2018 року районною адміністрацією Запорізької міської ради по Заводському району на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Заводського районного суду міста Запоріжжя від 18 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району діяла в порядку та в межах повноважень, наданих їй чинним законодавством, на підставі наявних документів, без будь-яких порушень, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зубенко О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 18 жовтня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Також суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 332/2737/21 із Заводського районного суду м. Запоріжжя.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили доказів, наявних у справі, які свідчать про те, що проведена приватизація та видано правовстановлюючий документ на квартиру, площа якої на 1,16 кв. м більша від дійсної площі, внаслідок чого позивач використав більшу площу житлових чеків на безоплатну приватизацію, ніж мав використати за фактичними розмірами. В квартирі не проводилися жодні зміни, переобладнання та проведення ремонту зі зміною житлової площі та розміру житлових кімнат. Отримання у власність квартири з більшою площею, ніж фактично наявна, призводить до нарахування більшої частини витрат на житлово-комунальні послуги, свідчить про самовільне переобладнання квартири та може бути підставою для стягнення з нього штрафу та введення в експлуатацію самовільного переобладнання в Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції в Запорізькій області.

Правильні та дійсні розміри квартири АДРЕСА_1 вказані в технічному паспорті, складеному 28 грудня 2020 року ТОВ «Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації», яким також підтверджено, що жодних дій щодо перепланування та зміни розмірів житлового приміщення не здійснювалося, натомістьа технічний паспорт, виготовлений 11 травня 2018 року ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», містить більшу площу квартири ніж фактично наявна.

Відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах призвело до неоднозначного тлумачення судами попередніх інстанцій проведеної процедури приватизації державного житлового фонду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 червня 2018 року районною адміністрацією Запорізької міської ради по Заводському району було видано свідоцтво про право власності на житло № 1450 на квартиру АДРЕСА_1 про право спільної часткової власності в рівних долях по 1/6 частці ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . В свідоцтві зазначено, що квартира приватизована відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа приватизованої квартири складає 80,72 кв. м, в тому числі житлова площа 53,7 кв. м. Свідоцтво видано згідно з розпорядженням голови районної адміністрації від 25 червня 2018 року № 248р.

Відповідно до технічного паспорта на квартиру від 11 травня 2018 року, виготовленого ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», на підставі якого була здійснена приватизація та видано вищевказане свідоцтво про право власності на житло, квартира АДРЕСА_1 складається з 3 кімнат, житловою площею 53,7 кв. м, в тому числі: 1-а кімната - 20,00 кв. м, 2-а кімната - 21,3 кв. м, 3-а кімната - 12,4 кв. м, кухня - 11,4 кв. м, санвузол - 3,0 кв. м, коридор - 9,3 кв. м. Квартира обладнана балконом 1,22; 2,10 кв. м. Загальна площа квартири 80,72 кв. м Висота приміщень 3,00 м.

Такі ж розміри зазначені відповідачем у правовстановлюючих документах на спірну квартиру.

Згідно з інформацією приватизаційної справи квартири АДРЕСА_1 , до відділу приватизації районної адміністрації звернулася основний наймач вищезазначеної квартири, ОСОБА_2 , яка надала повний пакет документів необхідних для приватизації квартири. До документів, які надала наймач квартири доданий технічний паспорт на квартиру, який був замовлений ОСОБА_2 в ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» на момент приватизації квартири 19 червня 2018 року, в якому вказана площа кімнат, площа допоміжних приміщень. Тобто заміри площі квартири робилися на момент подання заяви на приватизацію. На підставі технічного паспорту був зроблений розрахунок площі квартири, з яким наймачка ОСОБА_2 була ознайомлена, про що свідчить її підпис на розрахунку. Відповідно до технічного паспорту, який було надано на момент приватизації квартири, на підставі розрахунків площі квартири, що безоплатно приватизується, на підставі розпорядження голови районної адміністрації про приватизацію квартири було видано свідоцтво про право власності на житло № 1451 .

В матеріалах справи міститься також технічний паспорт інвентаризації спірної квартири, проведеної ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 28 грудня 2020 року. Зазначений технічний паспорт відображає розміри спірної квартири станом на 28 грудня 2020 року, тоді як приватизація була здійснена у 2018 році, свідоцтво про право власності на спірну квартиру видав відповідач 25 червня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404 (далі - Положення № 396), а також Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (далі - Інструкція № 127).

Частиною першою статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно з частинами другою, третьою, п`ятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до пункту 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі. За неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі (пункт 18 Положення № 396).

Абзацом першим пункту 22 Положення № 396 передбачено, що на підставі розпорядження органу приватизації (щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (щодо жилих приміщень у гуртожитках) орган приватизації замовляє у суб`єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна відповідно до Інструкції № 127, технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення у гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння, і видає свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Отже, передача квартир у власність громадян у процесі їх приватизації здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації і оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 127 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об`єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об`єктів; установлення вартості об`єктів. Технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва; перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію. В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки приватизація спірної квартири проведена відповідно до вищевказаних вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пунктів 17, 18 Положення № 396, на підставі заяви основного наймача квартири ОСОБА_2 , яка надала повний пакет документів необхідних для приватизації квартири, в тому числі технічний паспорт на квартиру, який був виготовлений ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» на момент приватизації квартири (19 червня 2018 року). На підставі цього технічного паспорта був зроблений розрахунок площі квартири, з яким наймачка ОСОБА_2 була ознайомлена. ОСОБА_1 брав участь у приватизації, є співвласником квартири, будь-яких заперечень при подачі документів та після отримання свідоцтва про право власності на квартиру не заявляв.

Відхиляючи аргументи позивача про те, що за наслідками проведеної приватизації відповідач видав правовстановлюючий документ на квартиру, площа якої на 1,16 кв. м більша від дійсної площі, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги технічний паспорт інвентаризації спірної квартири, проведеної ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 28 грудня 2020 року, оскільки зазначений технічний паспорт складений станом на 28 грудня 2020 року, тоді як приватизація була проведена у 2018 році.

Крім того, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій позивач не заявляв клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо встановлення фактичних розмірів квартири станом на 25 червня 2018 року, та не довів тих обставин, що приватизація квартири проведена на підставі неналежних документів чи з порушенням вимог чинного законодавства.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Вказані правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20 (провадження № 61-16181св20).

У справі, що переглядається, Верховний Суд, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень з точки зору застосування норм права, які стали підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій були ухвалені судові рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів. При цьому їх висновки про відмову в задоволенні позову узгоджуються з правовими висновками щодо застосування вищевказаних норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення № 396 та Інструкції № 127, викладеними в постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/8149/15-ц (провадження № 61-20403св18), від 13 лютого 2020 року у справі № 296/4807/17 (провадження № 61-38361св18).

Отже, аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, є необґрунтованими.

З огляду на вищенаведені висновки про необґрунтованість заявленої в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, доводи касаційної скарги про недослідження судами наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зубенка Олександра Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 18 жовтня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара