Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.04.2019 року у справі №751/1680/17

Постанова

Іменем України

18 червня 2020 року

м. Київ

справа № 751/1680/17-ц

провадження № 61-6288св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі:державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2018 року

у складі судді Цибенко І. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є.,

Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенова Г. В., товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі -

ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») про скасування рішення державного реєстратора, скасування та поновлення запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 31 жовтня 2006 року між ним

та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») було укладено договір про надання кредиту

№ 11061217000 з послідуючими додатковими угодами до нього.

На забезпечення виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором було укладено іпотечний договір від 01 листопада 2006 року

№ 30006Z174, з подальшими змінами, за умовами якого він передав

в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» належне йому нежиле приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

21 та 22 вересня 2015 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра

та гарантія» було укладено договори факторингу та відступлення прав вимоги, за якими до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшли права вимоги до позивача за кредитним договором та за іпотечним договором і права іпотекодержателя предмету іпотеки.

18 квітня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. було прийнято рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки

за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», підставою виникнення якого

в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено іпотечний договір від 01 листопада 2006 року

№ 30006Z174.

Вважав, що при реєстрації права власності на предмет іпотеки

за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. було порушено порядок державної реєстрації права власності при зверненні стягнення на предмет іпотеки, передбачений частиною першою статті 35, абзацом 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» та пунктом 53, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок 1127), а саме державну реєстрацію права власності здійснено без оцінки предмета іпотеки та без направлення йому вимоги про усунення порушень

і підтвердження її отримання останнім.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 , просив суд: скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про державну реєстрацію прав

та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 29353123

від 21 квітня 2016 року об 11:29:34, приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 ; відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про його право власності на приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня

2018 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог

ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В., ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про відновлення у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1

на приміщення магазину загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться

за адресою:

АДРЕСА_1 , у зв`язку із відмовою позивача від вимог у цій частині.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Арешт на нежиле приміщення - приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», накладений ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 вересня

2018 року, скасовано.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії відповідачів щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки здійснені у рамках чинного законодавства.

Суд першої інстанції виходив із того, що копія вимоги про усунення порушень та повідомлення про перехід права власності від 16 лютого

2016 року була надана державному реєстратору, а також є доведеним фактом отримання цієї вимоги позивачем, оскільки було встановлено рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого

2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада

2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра

та гарантія» і державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновлення запису (справа № 751/9792/16).

При цьому суд першої інстанції вважав, що під час реєстрації права власності надання оцінки предмета іпотеки, у відповідності до Порядку,

не вимагалася.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши дотримання приватним нотаріусом під час реєстрації права власності на іпотечне майно порядку, встановленого Законами України «Про іпотеку», «;Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, його позов задовільнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи

із Новозаводського районного суду м. Чернігова.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, як вважав заявник, є незаконними, необґрунтованими та такими, що були винесені внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням

та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що ТОВ «ФК Довіра та гарантія» було подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Семеновій Г. В. не повний пакет необхідних для реєстрації документів, надання яких передбачено

пунктами 53, 57 Порядку - 1127, частиною першою статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема договір іпотеки, а також ті документи, що перелічені

в інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розділі «підстави виникнення права власності».

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 11061217000, із подальшими змінами та доповненнями, шляхом укладення додаткових договорів, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику,

а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати

і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 280 000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії у порядку і на умовах, визначених цим договором (а. с. 14-42 т. 1).

Пунктами 9.1., 9.12. вказаного договору встановлено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед банком за цим договором проводиться шляхом стягнення з поручителя/гаранта (у разі їх наявності), чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно,

що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) позичальника на вибір банку. Уклавши цей договір, позичальник надає банку згоду передавати права і обов`язки банку за даним договором третій особі, без отримання на це додаткової згоди позичальника.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 01 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено іпотечний договір № 30006Z174, із подальшим внесенням змін, шляхом укладення договору, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н. Г., відповідно

до умов якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку нежиле приміщення - приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що є власністю іпотекодавця та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 43-52 т. 1).

Підпунктами 2.1.1., 2.1.8. п. 2.1 вказаного іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, зазначеним у пункті 1.3 цього договору, іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги у порядку зазначеному в розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих відстрочкою (розстрочкою) виконання, або простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету іпотеки, та його реалізацію; передати права кредитора за цим договором третім особам.

Відповідно до пункту 5.1 вказаного договору іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором,

що зазначений у пункті 1.3. цього договору, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або іпотекодавцем - в інших випадках, передбачених цим договором, в тому числі, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього договору.

Задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя; шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 5.2. іпотечного договору).

Згідно із пунктом 5.3 іпотечного договору добровільна передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателя здійснюється в порядку, наведеному

у пункті 5.3.1, далі по тексту названому «Застереження про добровільну передачу».

Пунктом 5.3.1 іпотечного договору передбачено, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або за цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Зазначена згода сторін є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту зазначеного у пункті 5.3.3. Перехід права власності

не потребує додаткового оформлення і сторони погоджуються про те,

що «Застереження про добровільну передачу» відображає усі питання

по переходу права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, щодо яких сторони мали намір домовитись.

Згідно із пунктом 5.3.3 іпотечного договору у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або іпотекодавцем за цим договором іпотеки, нотаріус на вимогу іпотекодержателя здійснює виконавчий напис на цьому договорі. Іпотекодержатель направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмета іпотеки іпотеко держателю - надалі «повідомлення».

АКІБ «УкрСиббанк» на підставі договору факторингу від 21 вересня

2015 року № 27 та договору про відступлення прав вимоги № 1

за договором іпотеки до договору факторингу від 22 вересня 2015 року передано ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право вимоги до ОСОБА_1

за укладеними кредитним та іпотечним договорами (а. с. 231-239 т. 1).

21 квітня 2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Семеновою Г. В. за результатами розгляду заяви ТОВ «ФК «Довіра

та гарантія» від 18 квітня 2016 року прийнято рішення № 29353123 про проведення державної реєстрації права власності на нежиле приміщення - приміщення магазину, що розташований у АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»

(а. с. 128, 133 т. 1).

За проведеною державним реєстратором приватним нотаріусом

Семеновою Г. В. державної реєстрації прав на вказане нерухоме майно нотаріусом сформовано облікову справу, а документи щодо реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна передано Управлінню адміністративних послуг Чернігівської міської ради для долучення

до реєстраційної справи на указаний об`єкт (а. с. 123-133, 230-242 т. 1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. зареєстровано право власності на нежиле приміщення - приміщення магазину загальною площею 686,5 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»,

на підставі: договору іпотеки, серія та номер: 2717, виданого 01 листопада 2006 року; договору про відступлення прав вимоги № 1, серія та номер: 5002, виданого 22 вересня 2015 року; свідоцтва, серія та номер: 900, виданого

08 квітня 2016 року; вимоги про усунення порушення, серія та номер: 13262, виданої 16 лютого 2016 року; договору про внесення змін, серія та номер: 3087, виданого 08 вересня 2011 року (а. с. 53-59 т. 1).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого

2017 року у справі № 751/9792/16-ц (провадження № 2/751/63/17)

за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновлення запису встановлено, що 16 лютого 2016 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення

(у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку»), яка була ним отримана особисто 22 лютого 2016 року та відповіді на яку до 08 квітня 2016 року

не надходило. За змістом вказана вимога констатувала факт наявності

у позивача кредитної заборгованості, її розмір, пропозицію її погашення

і повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмета іпотеки іпотекодержателю, а отже суд не приймав до уваги доводи представників позивача щодо неотримання ОСОБА_1 повідомлення про перехід права власності і відсутність такого повідомлення взагалі (а. с. 68-70 т. 2).

Вказані обставини справи були підтверджені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06 листопада 2017 року, якою рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року

та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2017 року залишено без змін (а. с. 253-256 т. 1).

У вказаній ухвалі суду зазначено, що згідно зі свідоцтвом від 08 квітня

2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова М. С. 19 лютого 2016 року заяву (вимогу про усунення порушення

(у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку») ТОВ «ФК «Довіра

та гарантія» передало ОСОБА_1 22 лютого 2016 року. Відповіді

на заяву через приватного нотаріуса до 08 квітня 2016 року не надходило. Заява містила відомості про вимогу усунути порушення позивачем кредитного договору від 31 жовтня 2006 року № 11061217000, укладеного між ним та АКІБ «УкрСиббанк», на підставі якого й на підставі договору факторингу від 21 вересня 2015 року № 27, укладеного між

ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», останнє виступило кредитором та іпотекодержателем нежитлового приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

І свідоцтво, що є доказом завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя (серія

та номер: 900, виданий 08 квітня 2016 року, видавник: Куксова М. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу) та договір іпотеки (серія та номер: 2717, виданий 01 листопада 2006 року, видавник: Пінчук Н. Г., приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу), зазначені в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є підставою виникнення права власності на спірне нежиле приміщення (а. с. 53-59 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі

та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема заставою згідно вимог статей 546, 575 ЦК України.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення

на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно

з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й статтями 35-37 Закону України «Про іпотеку».

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено,

що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він

є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення

на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання

на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення

на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем

і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно

з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя

не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки,

є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Отже аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Згідно пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень» зобов`язаний встановити відповідність заявлених прав

і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться

у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України

у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень», а також постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк

не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені,

на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності

на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені

у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази

і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що приватним нотаріусом під час реєстрації права власності на іпотечне майно було дотримано порядок, встановлений Законами України «Про іпотеку», «;Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги щодо незаконності реєстрації права власності державним реєстратором у зв`язку із відсутністю оцінки предмета іпотеки

є необґрунтованими, оскільки така оцінка при державній реєстрації права власності відповідно до Порядку 1127 не вимагалась.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника

з висновками суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

(у редакції, чинній станом на 18 травня 2020 року).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність

та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої

та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи у цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня

2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 лютого

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили

з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович