Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №320/12849/14

Постанова

Іменем України

18 червня 2020 року

м. Київ

справа № 320/12849/14

провадження № 61-10571св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Державне підприємство «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха», Запорізька регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Управління Держгеокадастру у Мелітопольському районі Запорізької області, Мелітопольська міська рада Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року у складі судді Фоміна В. А. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха», Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Управління Держгеокадастру у Мелітопольському районі Запорізької області, Мелітопольської міської ради Запорізької області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха» (далі - ДП «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха»), Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру, Управління Держгеокадастру у Мелітопольському районі Запорізької області, Мелітопольської міської ради Запорізької області, про зобов`язання вчинити певні дії.

Зазначений позов мотивований тим, що рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2004 року № 2/13 йому було передано безоплатно у власність земельні ділянки площею 967,58 кв. м та площею 552,27 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки).

23 грудня 2004 року на його ім`я було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 106665 площею 552,27 кв. м, кадастровий номер 2310700000:02:018:0102, цільове призначення - для ведення садівництва, та державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 106665 площею 967,58 кв. м, кадастровий номер 2310700000:02:018:0048, цільове призначення - присадибна ділянка.

З його володінням межує домоволодіння ОСОБА_2 , яке розташоване по АДРЕСА_1 , який є власником на підставі договору купівлі-продажу від 27 липня 2010 року земельної ділянки площею 999,88 кв. м.

09 грудня 2010 року ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку серія ЯЛ № 800051, кадастровий номер 2310700000:02:018:0049, згідно з яким площа вищевказаної земельної ділянки вже становить 1 000 кв. м.

Оформленням технічного звіту та технічної документації із землеустрою на вищевказані земельні ділянки по АДРЕСА_2 , в тому числі проведення кадастрової зйомки було здійснене Мелітопольським відділенням «Укргеоінформ» та Мелітопольським МВ ДЗК.

Позивач вважає, що документи на землю, а саме державні акти видані на його ім`я та на ім`я ОСОБА_2 були виготовлені з помилками, а саме: неправильно визначені розміри земельної ділянки та відбиті точки координат земельних ділянок, які в свою чергу не відповідають їх фактичному користуванню. Причиною даних неточностей послужило те, що працівники «Укргеоінформ» проводили кадастрову зйомку об`єкту не на місцевості, а невідомо де, тобто відповідна зйомка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Підтвердженням виготовлення документів на землю без виїзду на місце є також плутанина цільового призначення щодо належних йому земельних ділянок, а саме - земельна ділянка площею 552,27 кв. м, на якій фактично розташований належний йому житловий будинок, побудований у 2001 році, що підтверджується технічним паспортом, цільове призначення якої вказано в державному акті - ведення садівництва, а інша - площею 967,58 кв. м, мала б бути для ведення садівництва - присадибна ділянка.

Після виготовлення землевпорядних документів на земельні ділянки вже з неправильними координатами була приватизована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , яка в даний час після переходу права власності на підставі цивільно-правових угод належить відповідачу ОСОБА_2 , що фактично «підганялася» відповідачами ДП «Укргеоінформ» та МВ ДЗК під його земельні ділянки, оскільки помилка наглядно вже була видна зазначеними відповідачами, однак ніхто з них не хотів переробляти землевпорядну документацію за власний рахунок.

Для визначення наявності (відсутності) помилок у виготовлені землевпорядної документації по справі була назначена будівельна - технічна експертиза, висновком якої від 29 серпня 2016 року № 14 було встановлено, що фактичні межі спірних земельних ділянок належних позивачу та відповідачу ОСОБА_2 не відповідають землевпорядним документам, і що по їх користуванні є технічна можливість зміни меж після скасування державних актів, які посвідчують право власності на земельні ділянки.

Крім того, висновком експерта ОСОБА_3 при дослідженні об`єктів експертизи було встановлено ряд порушень прав і інших осіб, тобто власника домоволодіння по АДРЕСА_3 , на яку він фактично «заліз» на 0,66 м за даними землевпорядних документів.

На думку експерта відновлення прав землевласників можливо після скасування правових документів на земельні ділянки, що в свою чергу є крайньою мірою, оскільки в даному випадку можливо відновлення його прав через внесення змін в документацію із землеустрою, шляхом зобов`язання вказаних відповідачів здійснити відповідні дії.

Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_1 просив:

- встановити наявність допущення Мелітопольським відділенням українського державного науково-виробничого інституту зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха «Укргеоінформ» (в даний час ДП «Український державний науково - виробничого інститут зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха «Укргеоінформ») та Мелітопольським міським виробничим відділом центру державного земельного кадастру Запорізької області помилок у землевпорядній документації, що посвідчують право власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належних йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 106665 площею 0,0552 га, кадастровий номер 2310700000:02:018:0102, та державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 106665 площею 0,0968 га, кадастровий номер 2310700000:02:018:0048 та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 800051 площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310700000:02:018:0049;

- внести зміни до рішення Мелітопольської міської ради від 29 серпня 2004 року № 2/13, зокрема пункти 2, 3 викласти у наступній редакції: 2. «Передати безоплатно у власність нижчепереліченим громадянам земельні ділянки для обслуговування житлових будинків, господарчих будівель і споруд (присадибної ділянки):

- ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 0,0552 га. Вважати державний акт про право постійного користування землею від 18 грудня 2000 року № 0066 таким, що втратив чинність з дати державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку;

3. Передати безоплатно у власність нижчепереліченим громадянам земельні ділянки для ведення садівництва:

- ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 0,0968 га.»

- в іншій частині рішення Мелітопольської міської ради від 29 серпня 2004 року № 2/13 залишити без змін;

- зобов`язати ДП «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха «Укргеоінформ» за власний рахунок внести зміни в сформовані земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належні йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 106665 площею 0,0552 кв. м, кадастровий номер 2310700000:02:018:0102, та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 106665 площею 0,0968 кв. м, кадастровий номер 2310700000:02:018:0048, через виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості);

- зобов`язати Державне підприємство «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха «Укргеоінформ» за їх власний рахунок виконати комплекс робіт шляхом виготовлення матеріалів польових топографо-геодезичних робіт на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 800051 площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310700000:02:018:0049;

- зобов`язати Запорізьку регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» внести зміни в сформовану земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 800051 площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310700000:02:018:0049, через виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) без погодження меж землевласника ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Управління Держгеокадастру Мелітопольського району Запорізької області внести поточні зміни до відомостей Державного земельного кадастру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відсутні допущення Мелітопольським відділенням українського державного науково-виробничого інституту зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха «Укргеоінформ» (в даний час ДП «Український державний науково-виробничого інститут зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха «Укргеоінформ») та Мелітопольським міським виробничим відділом центру державного земельного кадастру Запорізької області помилок у землевпорядній документації, що посвідчують право власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 106665 площею 0,0552 га, кадастровий номер 2310700000:02:018:0102, та державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 106665 площею 0,0968 га, кадастровий номер 2310700000:02:018:0048, та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 800051 площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310700000:02:018:0049.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що фактичні межі земельних ділянок, які перебувають у його власності та у власності відповідача не відповідають межам виданих державних актів на землю, оскільки вони були виготовлені з помилками, зокрема неправильно визначені розміри земельної ділянки, відбито точки координат земельних ділянок, і як наслідок вони не відповідають по їх фактичному користуванню.

Дані обставини також підтверджуються плутаниною цільового призначення щодо належних йому земельних ділянок.

Із оскаржуваних судових рішень не вбачається підстав для відмови в задоволенні позову. Єдиною підставою послужило рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 26 травня 2016 року яким було задоволено позов ОСОБА_2 та зобов`язано його усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Проте зазначене судове рішення оскаржено до суду касаційної інстанції і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року зупинено його виконання до закінчення касаційного провадження.

На його думку, справа, яка розглядалася в іншому складі суду не може бути підставою для відмови у задоволенні позову у цій справі.

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та не звернули уваги на значні помилки, які наявні у технічних документаціях із землеустрою на його та відповідача земельні ділянки.

Враховуючи те, що визнання недійсним державних актів та їх державної реєстрації в даному випадку не є обов`язковим, оскільки виконання таких рішень значно ускладнить відновлення його прав на земельні ділянки, тому в даному випадку доцільним буде ставити питання про виправлення допущених помилок у технічній документації із землеустрою, що в свою чергу усуне невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель та відновить дійсні межі.

У суді першої інстанції під звукозапис було заявлено про залишення без розгляду позовної вимоги про внесення змін до рішення Мелітопольської міської ради від 29 серпня 2004 року № 2/13, однак суди не звернули на це уваги, що також підтверджує необ`єктивність розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 106665 від 23 грудня 2004 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 552,27 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310700000.02.018.0102, із цільовим призначенням - для ведення садівництва.

Земельна ділянка видана на підставі рішення Мелітопольської міської ради XXXVII сесії 4 скликання від 29 жовтня 2004 року № 2/13.

Згідно зі планом зовнішніх меж цієї земельної ділянки її ширина між точками Б та В - 21,50 м, між точками В та Г - 19,10 м, між точками А та Г 29,50 м.

ОСОБА_1 також є власником земельної ділянки площею 967,58 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 106664 від 23 грудня 2004 року, кадастровий номер 2310700000.02.018.0048 із цільовим призначенням - для ведення садівництва. Земельна ділянка видана на підставі рішення Мелітопольської міської ради XXXVII сесії 4 скликання від 29 жовтня 2004 року № 2/13. Згідно зі планом зовнішніх меж цієї земельної ділянки її ширина між точками В та Г - 29,50 м, між точками Г та А - 31,89 м, між точками А та Б - 31,39 м, між точками В та Б - 31,70 м.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310700000:02:018:0049, із цільовим призначенням - присадибна ділянка, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2010 року, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 800051.

Згідно з технічною документацією та планом встановлених меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , довжина ліній складає: 21,50; 46,52; 21,50; 46,52.

ОСОБА_1 надано право постійного користування земельними ділянками для будівництва індивідуальних житлових будинків з господарчими спорудами площею 1 520 кв. м по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з рішення Мелітопольської міської ради від 01 листопада 2000 року № 3/4.

Згідно з копією витягу з рішення Мелітопольської міської ради від 29 жовтня 2004 року № 2/13 про приватизацію земельних ділянок, ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельні ділянки площею 967,58 кв. м та площею 552,27 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), затверджено межі та площі вказаних земельних ділянок згідно з матеріалами кадастрової зйомки.

Згідно з копією плану встановлених меж земельної ділянки ОСОБА_1 довжина ліній між точками 1 та 2 складає 21,50 м; між точками 2 та 3 складає 0,56 м; між точками 3 та 4 складає 44,95 м; між точками 4 та 5 складає 1,01 м; між точками 5 та 6 складає 21,50 м; між точками 6 та 7 складає 0,32 м; між точками 7 та 8 складає 45,76 м; між точками 8 та 1 складає 0,45м. Частина земельної ділянки площею 14 кв. м по АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка площею 999,88 кв. м по АДРЕСА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ЯГ № 715124 від 22 серпня 2006 року належала ОСОБА_5

28 липня 2010 року ОСОБА_5 продала зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким площа земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , складає 999,88 кв. м.

Мелітопольським відділенням ДП «Укргеоінформ» виконувалася топогеодезична зйомка земельних ділянок по АДРЕСА_2 . Зі зведеного плану цих земельних ділянок судами встановлено невідповідність розмірів та конфігурації земельної ділянки, зазначеної в державному акті на право приватної власності на землю відповідача розмірам та конфігурації земельної ділянки, якою фактично користується відповідач вздовж сторони, що межує із земельною ділянкою позивача. Фактично встановлено накладання зовнішніх меж земельних ділянок позивача і відповідача з одного кута на 0,20 м. з іншого - на 0,87 м.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 02 серпня 2016 року № 2-16, складеним судовим експертом Данилюком В. В. на виконання ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 листопада 2015 року, фактичні межі земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 106665 площею 552,27 кв. м, кадастровий номер 2310700000.02.018.0102, та державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 106664 площею 967,58 кв. м, кадастровий номер: 2310700000.02.018.0049, а також за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 800051 площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310700000:02:018:0049 не відповідають землевпорядним документам.

Встановлення, закріплення та відновлення меж земельної ділянки в натурі при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок не входить до компетенції судового експерта за спеціальністю 10.7 - «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками».

По фактичному користуванню є технічна можливість зміни меж земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 106665 площею 552,27 кв. м, кадастровий номер 2310700000.02.018.0102, а також за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 800051 площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310700000:02:018:0049 - після скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2016 року, у справі № 320/185/13-ц позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ Мелітопольгаз» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 , який є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відновити межі земельної ділянки згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 800051 від 09 грудня 2010 року на ім`я ОСОБА_2 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 106665 від 23 грудня 2004 року на ім`я ОСОБА_1 шляхом знесення частини паркану, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_2 . У задоволенні позовних вимог до ПАТ «Мелітопольгаз» відмовлено.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що межі спірних земельних ділянок підлягають відновленню відповідно до державних актів, виданих на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Як положеннями частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року так і вимогами частини четвертої статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 травня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

21 червня 2018 року справа № 320/12849/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Як за правилами, встановленими статтями 3, 15 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, так і статтями 4, 19 ЦПК України в редакції, чинній на час перегляду справи апеляційним судом, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі цього порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним.

Власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (пункт г) частини першої статті 91 ЗК України.

Відповідно до статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року так і частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином оцінивши всі докази у їх сукупності, врахувавши усі обставини справи, взаємовідносини сторін договору, принцип справедливості рішення суду, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки судами не встановлено допущення Мелітопольським відділенням українського державного науково-виробничого інституту зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха «Укргеоінформ» (в даний час ДП «Український державний науково-виробничого інститут зйомок міст та геоінформатики імені А. В. Шаха «Укргеоінформ») та Мелітопольським міським виробничим відділом центру державного земельного кадастру Запорізької області помилок у землевпорядній документації, що посвідчують право власності на земельні ділянки, належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги про те, що усуді першої інстанції під звукозапис було заявлено про залишення без розгляду позовної вимоги про внесення змін до рішення Мелітопольської міської ради від 29 серпня 2004 року № 2/13, однак суди не звернули на це уваги, що також підтверджує необ`єктивність розгляду справи судами попередніх інстанцій, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами спору на власний розсуд.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій, зокрема просив внести зміни до рішення Мелітопольської міської ради від 29 серпня 2004 року № 2/13, зокрема пункти 2, 3 викласти у наступній редакції: 2. «Передати безоплатно у власність нижчепереліченим громадянам земельні ділянки для обслуговування житлових будинків, господарчих будівель і споруд (присадибної ділянки):

- ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 0,0552 га. Вважати державний акт на право постійного користування землею від 18 грудня 2000 року № 0066 таким, що втратив чинність з дати державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку;

3. Передати безоплатно у власність нижчепереліченим громадянам земельні ділянки для ведення садівництва:

- ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 0,0968 га.»

- в іншій частині рішення Мелітопольської міської ради від 29 серпня 2004 року № 2/13 залишити без змін.

Тобто, ОСОБА_1 скористався своїм диспозитивним правом на подання уточнення до позовної заяви.

Із досліджених матеріалів справи та журналів судових засідань не встановлено те, що ОСОБА_1 подавав до суду заяву про залишення зазначеної позовної вимоги без розгляду, чи заявляв про це в судовому засіданні.

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до частин першої, четвертої статті 197 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання (касета, дискета тощо), є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

Частиною першою статті 198 ЦПК України 2004 року передбачено, що одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання.

Згідно з частиною першою статті 199 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання та протягом трьох днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.

Отже, у разі виявлення неповноти або неправильності журналу судового засідання чи його відсутності ОСОБА_1 мав право подати до суду письмові зауваження на нього, які повинні бути розглянуті головуючим з постановленням відповідної ухвали (частина друга статті 199 ЦПК України 2004 року), проте таким правом заявник не скористався.

Посилання у касаційній скарзі на те, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року, яке було покладено в основу розгляду цієї справи, не має преюдиційного значення для цієї справи, оскільки оскаржене до суду касаційної інстанції і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року зупинено його виконання до закінчення касаційного провадження, також не заслуговують на увагу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року зупинено виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2016 року, які були покладені в основу розгляду цієї справи, залишені без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 320/185/13-ц (провадження № 61-18922св18).

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська