Історія справи

Постанова

Іменем України

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 2-3894/09 (провадження 4-с/334/8/18)

провадження № 61-48534 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_4,

представник боржника - адвокат Мончак ЮрійБорисович,

суб?'єкт оскарження- державний виконавець Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Куліченко Олена Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Добрєва М. В. від 13 квітня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів:

Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З. від 13 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Куліченко ОлениМиколаївни(Олександрівський ВДВС

м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області).

Скарга мотивована тим, що 17 лютого 2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя був виданий виконавчий лист на виконання рішення суду від 08 грудня 2009 року про стягнення з ОСОБА_8, як позичальника, та ОСОБА_4, як поручителя, на користь

ПАТ «Державний ощадний банк України» суми заборгованості за кредитним договором від 27 січня 2006 року у розмірі 368 737,54 грн та судові витрати.

У 2016 році йому стало відомо, що з його пенсії згідно вищевказаного виконавчого листа утримується по 260 грн щомісячно на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, тому вважав, що дії державного виконавця щодо утримання з його пенсії суми заборгованості за кредитним договором необґрунтовані, виконавчі дії вчинені із порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та грубо порушують його права, у зв'язку з чим просив суд визнати дії державного виконавця Куліченко О. М. незаконними, скасувати рішення державного виконавця та повернути йому суму стягнутих з нього коштів.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2018 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками, якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно зробив висновок, що в діях державного виконавця не вбачається порушень вимог законодавства, оскільки державний виконавець діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а борг кредитору повністю не погашено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, судами були порушені статті 8, 46, 48 Конституції України та

статті 6, 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Крім того, судами не в повній мірі встановлені обставини справи та дослідженні докази, які мають важливе значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, а саме неправильне тлумачення закону і його застосування, також порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Зазначає, що однією із підстав відмови у скарзі, суд першої інстанції вказав пропуск строку на оскарження дій державного виконавця, про те він заявляв клопотання про поновлення строку, пропущеного з поважних причин, яке було задоволено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року Олександрівський відділ державної виконавчої служби

м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судові рішення є законним і обґрунтованим, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, давши належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 серпня 2016 року до Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій областінадійшла заява ПАТ «Державний ощадний банк» про прийняття до виконання виконавчого листа за № 2-3894/09 щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_4

Державним виконавцем Куліченко О. М., 23 серпня 2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51990217 за зазначеним виконавчим листом, яка була направлена ОСОБА_4 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується інформацією із сайту «Укрпошта» щодо відстеження посилання поштових відправлень.

30 вересня 2016 року до Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області надійшла заява від стягувача ПАТ «Державний ощадний банк України» про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_4

Державним виконавцем було встановлено, що ОСОБА_4 отримує пенсію в Олександрівському УПФУ м. Запоріжжя та направлено постанову від 30 вересня 2016 року № 51990217 про звернення стягнення на пенсію у розмірі 20 відсотків. Згідно довідки начальника Олександрівського ВДВС

м. ЗапоріжжяГТУЮ у Запорізькій області від 12 січня 2018 року із ОСОБА_4 станом на 01 січня 2018 року стягнуто та перераховано 2 850,23 грн.

Згідно листа від 28 листопада 2017 року в. о. начальника Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя, у Дніпровському ВДВС відкрито виконавче провадження ВП № 50391016, де боржником є ОСОБА_8, а також, згідно листа від 23 березня 2018 року сума боргу з ОСОБА_8 стягнута частково у розмірі 38 320,89 грн та виконавчий збір у розмірі 3 832,09 грн.

Згідно листа від 14 березня 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» вказано, що станом на 13 березня 2018 року непогашена заборгованість за кредитом складає 326 774,42 грн, судові витрати у розмірі 1 700,00 грн та ІТЗ у розмірі 252 грн (а. с.80).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою та другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчих дій), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчих дій), визначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються адресатам із супровідними листами рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до частини другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчих дій), державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.

Згідно з частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчих дій), рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 385 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент звернення до суду) скаргу до суду подається у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з пунктом 9 частиною першою статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду, тому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

З положень зазначених норм вбачається, що в діях державного виконавця не вбачається порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він діяв відповідно до цього Закону.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що борг кредитору повністю не погашено, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Ю. В. Черняк