Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №521/4442/16

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 521/4442/16-ц

провадження № 61-702 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2016 року у складі суддів Сєвєрової Є. С., Процик М. В., Дрішлюка А. І.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 25 лютого 2016 року звернулася до суду з позовом з вимогами, уточненими в процесі розгляду справи, просила стягнути з ОСОБА_4 аліментні платежі на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 частки від всіх його видів заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитини повноліття.

Позовна заява обґрунтовувалася тим, що від шлюбу з відповідачем, який розірвано рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20 січня 2009 року, мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_5 знаходиться на її утриманні, в той час коли відповідач від надання матеріальної допомоги на утримання доньки ухиляється, хоча має стабільний заробіток.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 лютого 2016 року й до досягнення дитини повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць звернено до негайного виконання.

У своїх висновках у рішенні суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має стабільний заробіток та можливість надавати доньці матеріальну допомогу, а тому з урахуванням потреб позивача, на її користь підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку ОСОБА_4

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2016 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2016 року змінено в частині визначення розміру частки заробітку (доходу), стягнутої з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на доньку, зменшено розмір цієї частки до 1/6 частини. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду обґрунтовувалося тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи не з'ясовано всіх обставин справи та не перевірено доводів відповідача про те, що неповнолітня донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає та знаходиться на утриманні батька - ОСОБА_4, що є підставою для зменшення розміру частки аліментів на утримання малолітньої дитини до 1/6 частки заробітку.

ОСОБА_3 18 жовтня 2016 року подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, скаржник вказує на те, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 - разом з матір'ю, а відповідач, будучи батьком малолітньої доньки, не виконує своїх батьківських обов'язків по її утриманню.

У відзиві ОСОБА_4 посилається на те, що молодша донька ОСОБА_6 проживає з ним та знаходяться на його утриманні, тому вважає, що є наявні підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання доньки, та які повинні складати 1/6 частину доходів позивача.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження 26 грудня 2017 року передано до Верховного Суду.

Суд перевірив в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Під час визначення підстав касаційної скарги в частині доведення й обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права суд зобов'язаний врахувати визначені в законі межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені в чинній статті 400 ЦПК України. За вказаною нормою права під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що сторони є батьками двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 червня 2003 року, який розірвано рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20 січня 2009 року.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року визначено місце проживання дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір'ю ОСОБА_3

Також встановлено, що на час вирішення спору судом апеляційної інстанції неповнолітня дитина сторін ОСОБА_6 проживала та знаходилася на утриманні батька - ОСОБА_4, інша неповнолітня дитина ОСОБА_5 - проживала та знаходилася на утриманні матері.

Згідно із статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

При визначенні розміру аліментних платежів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

В частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Так само інші обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, повинні бути враховані під час розгляду вимог про стягнення аліментів та визначення їх розміру, зокрема, й той факт, що двоє дітей проживають окремо - з різними батьками, перебуваючи на їх утриманні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши те, що інша неповнолітня донька - ОСОБА_6, на утримання якої позивачка не просила стягнути аліменти, проживала з батьком, знаходилася на його утриманні, зробив обґрунтований висновок про зміну у бік зменшення розміру частки стягнутих аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 з ј до 1/6 частини з усіх видів доходів ОСОБА_4

Доводи позивача, наведені у касаційній скарзі про те, що є рішення апеляційного суду, яким визначено місце проживання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 разом з матір'ю, відповідачем не виконується, судом оцінені наступним чином. Суд зобов'язаний виходити з того, що право на отримання аліментів має той з батьків, з яким в дійсності проживає неповнолітня дитина на час вирішення спору та для забезпечення якої саме й призначаються стягувані аліментні платежі. Зазначені виплати мають винятково цільовий характер, не призначаються для використання батьками на власні потреби, а виключно мають бути спрямовані для забезпечення та створення належних умов для виховання та розвиток неповнолітніх дітей.

Судом першої інстанції не враховано того факту, що фактично одна з дітей - ОСОБА_6 проживала разом з відповідачем, перебуваючи на його утриманні. З огляду на це, стягнення з відповідача аліментів на утримання іншої - старшої дочки ОСОБА_7, яка проживала на час вирішення спору з матір'ю, у розмірі, визначеному судом першої інстанції, порушувало права тієї дитини, яка проживає з батьком, поставивши дітей у нерівні неоднакові умови, а отже, рішення суду апеляційної інстанції є справедливим та об'єктивним, повною мірою відповідає інтересам дітей у правовідносинах сторін, що фактично між ними склалися.

Суд касаційної інстанції, не вдаючись до зміни оцінки доказів по справі, ґрунтуючись на встановлених судами обставинах, має погодитися саме з висновками суду апеляційної інстанції.

Як встановлено з аналізу матеріалів справи, оскаржуване судове рішення є справедливим, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки обставин справи і висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г.І. Усик