Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №403/9111/12

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 403/9111/12

провадження № 61-157св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), КратаВ. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В., від 04 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» про стягнення матеріальних збитків.

Позовна заява мотивована тим, що 15 січня 2012 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) його автомобілю «Honda CRV», державний номерний знак НОМЕР_1, завдано матеріальну шкоду, яка відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності приватного підприємця ОСОБА_5 (далі - ПП ОСОБА_5) складала 264 735 грн 20 коп. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2012 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

З урахуванням викладеного, а також зменшення позовних вимог, ОСОБА_3 просив стягнути на його користь з ОСОБА_4 грошові кошти за шкоду пов'язану із пошкодженням транспортного засобу в розмірі 197 735 грн 52 коп. та сплачені судові витрати при подачі позову - 2 147 грн 36 коп.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальних збитків грошові кошти у розмірі 197 735 грн 52 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП повинна відшкодовувати ОСОБА_4, оскільки її вину встановлено постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2012 року, в якій підтверджено адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. ОСОБА_1 того, висновком суб'єкта оціночної діяльності ПП ОСОБА_5 визначено суму збитку, спричиненої внаслідок ДТП транспортному засобу ОСОБА_3

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2014 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що на момент звернення до суду із позовом про стягнення матеріальних збитків ОСОБА_3 не був власником пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля - Honda CRV, державний номерний знак НОМЕР_1, а також не надав суду доказів понесених ним збитків щодо ремонту вказаного автомобіля та доказів щодо суми за яку був проданий автомобіль.

08 серпня 2016 рокуОСОБА_3 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права; просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що на час подання позову - 21 червня 2012 року, власником автомобіля Honda CRV, державний номерний знак НОМЕР_1, був ОСОБА_3, а довіреність, яку він видав 04 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_6 на право володіння, користування та розпорядження автомобілем не свідчить про укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Також, в касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що витрати, для відновлення його порушеного права підтверджуються рахунком від 14 березня 2013 року № 0000002073, виданим товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит Моторс», а також висновком суб'єкта оціночної діяльності ПП ОСОБА_5 про визначення збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 14 травня 2012 року в розмірі 264 735 грн 20 коп., які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

02 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом установлено, що 15 січня 2012 року у м. Дніпропетровську в районі заїзду до автозаправочної станції «Сентоза», ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «Hyundai Getz», державний номерний знак НОМЕР_3, не впоралась з керуванням та скоїла зіткнення з автомобілем «Honda CRV», державний номерний знак НОМЕР_1.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2012 року № 412/2332/2012 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24 листопада 2003 року (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

На підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності ПП ОСОБА_5 про визначення збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 14 травня 2012 року, матеріальна шкода, заподіяна власнику колісного транспортного засобу ОСОБА_3, спричинена у результаті ДТП складала 264 735 грн 20 коп. У даному висновку зазначено про необхідність заміни окремих складників КТЗ, їх фарбування, відновлювального фарбування інших деталей, а також указано величину втрати товарної вартості транспортного засобу. ОСОБА_1 того, висновок проведено на підставі переліку пошкоджень, який був указаний в протоколі огляду транспортного засобу від 14 березня 2012 року та розрахунку вартості відновлювального ремонту автомобіля, наданого спеціалістами автосервісу марки «Honda» у Дніпропетровську від 14 березня 2012 року № 0000002073.

З матеріалів справи убачається, що судом апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_4 у відповідності до статті 143 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань двічі призначалась судова автотоварознавча експертиза для визначення розміру матеріальної шкоди, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та визначення ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу. Проте справа повернулась без виконання експертизи, оскільки не було здійснено оплату ОСОБА_4 за проведення експертизи та не було надано об'єкт дослідження - автомобіль НОМЕР_4.

Вирішуючи питання щодо достатності матеріалів і документів для ухвалення відповідного судового рішення, судам слід враховувати, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у визначених процесуальним законодавством випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, апеляційний суд з огляду на підстави та зміст позовних вимог не врахував принцип відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи в повному обсязі, особою, яка її завдала та вину якої встановлено постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2012 року та не з'ясував фактичний розмір заподіяних позивачу збитків.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлені фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, та допущенні порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення суду апеляційної інстанції втрачає законну силу.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.М. Коротун

В.І. Крат

В.П. Курило