Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2019 року у справі №715/32/18

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 715/32/18

провадження № 61-2418св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, Старововчинецька сільська рада Глибоцького району Чернівецької області, Чернівецька міська рада, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 липня 2018 року у складі судді Цуренка В. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області (далі - Старововчинецька сільська рада), Чернівецької міської ради, Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним іпотечного договору, визнання права власності на частку в майні колгоспного двору.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що вони були зареєстровані та фактично проживали в господарстві своїх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з часу свого народження та до зняття з обліку.

Ці обставини підтверджується випискою з погосподарської книги Старововчинецької сільської ради.

В грудні 2017 року позивачам стало відомо, що їх батько ОСОБА_3 оформив на себе правовстановлюючі документи на зазначене господарство, позбавивши їх права на частки у колгоспному дворі, та без їх згоди як співвласників майна 02 жовтня 2007 року уклав іпотечний договір та передав в іпотеку ПАТ КБ "Приватбанк" вказане нерухоме майно.

З огляду на викладені обставини позивачі просили суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Старововчинецької сільської ради від 09 серпня 2007 року № 67 про передачу у власність ОСОБА_3 житлового будинку та господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1;

визнати недійсним іпотечний договір серії ВКА/366903 від 02 жовтня 2007 року;

скасувати рішення Чернівецької міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2016 року, індексний № 31894372, а саме про реєстрацію права власності на господарство, яке розташоване за вказаною адресою, за ПАТ КБ "ПриватБанк" та вилучити вказані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1056527973210);

визнати за кожним з позивачів право власності на 1/4 частки нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входить: житловий будинок літ. "А ", загальною площею 90.40 кв. м, сараї літ. "Б ", "Г ", "Ж ", "З ", "И", літня кухня літ. "В ", гараж літ. "Д ", убиральня літ. "Е", вимощення № 1, огорожа №1, №2, № 3, загальною вартістю 19 699,25 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано частково неправомірним та скасовано рішення Старововчинецької сільської ради від 09 серпня 2007 року № 67 про передачу у власність ОСОБА_3 житлового будинку та господарських будівель розташованих за адресою: АДРЕСА_1, в 1/2 частині.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно: житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Старововчинецької сільської ради 10 серпня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Старововчинецької сільської ради від 09 серпня 2007 року № 67, в якому власником зазначений ОСОБА_3, в 1/2 частині.

Визнано частково недійсним іпотечний договір серії BKA/366903, виданий 02 жовтня 2007 року приватним нотаріусом ГРНО Кінащук Н. М., згідно з яким ОСОБА_3 передав в іпотеку ПАТ КБ "ПриватБанк" господарство, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в 1/2 частині.

Вилучено з Державного реєстру іпотек відомості про перебування в іпотеці нерухомого майна № 19880086 житлового будинку та господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в 1/2 частині.

Скасовано реєстрацію прав на нерухоме майно, державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2016 року, індексний № 31894372, а саме: про реєстрацію права власності на господарство, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "Приватбанк" та вилучено вказані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1056527973210), в 1/2 частині.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/4 частині господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входять: житловий будинок загальною площею 90,40 кв. м, сараї літ. "Б ", "Г ", "Ж ", "З ", "И", літня кухня літ. "В ", гараж літ. "Д ", убиральня літ. "К", вимощення № 1, огорожа № 1, № 2, № 3, вартістю 26 781,00 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення Чернівецької міської ради відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суду, виходив з того, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами належить колгоспному двору, членами якого станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Кожному члену колгоспного двору належить по 1/4 частині житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.

Вважаючи, що ОСОБА_3 належить лише 1/4 частина вказаного будинку, суди дійшли висновку про визнання частково неправомірним рішення Старововчинецької сільської ради від 09 серпня 2007 року № 67 про передачу у власність відповідачу ОСОБА_3 всього будинку з господарськими будівлями і спорудами, визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на це майно, виданого ОСОБА_3, іпотечного договору від 02 жовтня 2007 року про передачу ОСОБА_3 ПАТ КБ "ПриватБанк" в іпотеку спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами, а також визнання за позивачами права власності на частину майно колгоспного двору.

Суди вважали, що позивачі, звертаючись з цим позовом до суду, позовну давність не пропустили.

Вирішуючи позовні вимоги в частині скасування рішення Чернівецької міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2016 року, індексний номер 31894372, суд першої інстанції вважав, що міська рада спірного рішення не приймала, а тому є неналежним відповідачем.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У січні 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що укладення одним із членів колгоспного двору договору щодо розпорядження спільним майном без згоди інших його членів може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з членів колгоспного двору, який уклав договір щодо спільного майна, третя особа контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справу справи не могла не знати про те, що майно належить членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності, і що той з його членів, який укладає договір, не отримав згоди на це інших членів колгоспного двору.

Відповідно до рішення Старововчинецької сільської ради від 09 серпня 2007 року № 67 за ОСОБА_3 оформлено право на спірний житловий будинок з господарськими спорудами. Станом на день укладення іпотечного договору (02 жовтня 2007 року) даних про належність спірного майна колгоспному двору не було, оскільки згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 серпня 2007 року серії АВ № 379799, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Старововчинецької сільської ради ОСОБА_3, передане в іпотеку майно належало останньому на праві приватної власності.

Позивачі пропустили позовну давність для звернення з позовом до суду, про застосування якої представник ПАТ КБ "ПриватБанк" подав до суду заяву. Проте суди безпідставно відмовили у задоволенні цієї заяви.

Позивачі не довели факт належності їх господарства до колгоспного двору, оскільки довідки Старововчинецької сільської ради та відомості з погосподарської книги є неналежними доказами.

Рішенні суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим переглядаються в касаційному порядку в цих межах.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Представник ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" та витребувано справу із суду першої інстанції. Крім того, цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 липня 2018 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що відповідно до рішення Старововчинецької сільської ради від 09 серпня 2007 року № 67, за ОСОБА_3 оформлено право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія від 10 серпня 2007 року АВ № 379799 ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Старововчинецької сільської ради, належить на праві приватної власності житловий будинок з господарськими спорудами за вказаною адресою.

02 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 і ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом ГРНО Кінащук Н. М. Предметом цього іпотечного договору є: житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2016 року № 31894372 державний реєстратор прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацька Г. Ф. провела державну реєстрацію права власності вказаного будинку за ПАТ КБ "ПриватБанк".

Згідно з довідкою Старововчинецької сільської ради від 22 грудня 2017 року № 1666 станом на 1991 рік господарство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належало до категорії колгоспних дворів.

З трудової книжки колгоспника від 15 грудня 1961 № 885 судами встановлено, що ОСОБА_3 працював в колгоспі "Шлях до Комунізму" в селі Старий Вовчинець, Глибоцького району Чернівецької області.

Відповідно до виписки з погосподарської книги станом на 1991 рік в домогосподарстві за зазначеною адресою проживали: ОСОБА_3 - голова сім'ї, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_5 дочка.

Згідно з свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 22 квітня 1966 року уклав шлюб з ОСОБА_4, після чого вона змінила прізвища на "ОСОБА_4". Про що зроблений відповідний актовий запис за № 9. Відповідно до довідки Старововчинецької сільської ради від 14 грудня 2017 року №1650 дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 постійно проживала за місцем реєстрації, з 1975 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто по день її смерті. На день смерті ОСОБА_4 з нею в одному будинку були постійно зареєстровані та проживали: чоловік ОСОБА_3, син ОСОБА_1, син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_5.

Відповідно до висновку про вартість майна - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за вказаною адресою, від 21 лютого 2018 року, його вартість становить 107 124,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (частина 1 статті 355 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 357, частини 1 статті 358 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно з статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 120 ЦК Української ССР в (редакції 1963 року, чинної на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.

Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згоди всіх членів двору (частина статті 121 ЦК Української ССР в редакції 1963 року).

У зв'язку із набранням чинності Закону України "Про власність", із 15 квітня 1991 року колгоспні двори припинили своє існування, а правовідносини щодо майна колгоспного двору змінилися, оскільки належне на праві сумісної власності майно колгоспного двору трансформувалося у спільну часткову власність колишніх членів колгоспного двору.

Отже, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно з частиною 2 статті 123 ЦК Української ССР в редакції 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Цими Вказівками передбачено, що визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі, відомостей щодо членів та майна колгоспного двору було покладено на сільські ради. Суспільна група господарства визначалась сільською радою залежно від роду занять голови господарства (сім'ї).

Встановивши з погосподарської книги Старововчинецької сільської ради за 1991-1995 роки, довідки Старововчинецької сільської ради від 22 грудня 2017 року № 1666, трудової книжки колгоспника, виданої ОСОБА_3, що спірне господарство відносилось до суспільної групи господарств - колгоспний двір, членами якого станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, суди дійшли обґрунтованого висновку про недійсність оспорюваних рішення Старововчинецької сільської ради від 09 серпня 2007 року №67 про передачу у власність ОСОБА_3 спірного житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та виданого 10 серпня 2007 року на підставі цього рішення на ім'я ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на це нерухоме майно.

Проте колегія суддів не може погодитись з висновками судів в частині вирішення вимог про: визнання недійсним іпотечного договору; скасування рішення Чернівецької міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2016 року, індексний № 31894372, яким зареєстровано права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ КБ "ПриватБанк", вилучення вказаних відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1056527973210); визнання за кожним з позивачів права власності на 1/4 частки спірного нерухомого майна суди.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України).

Підставою для визнання правочину недійсним відповідно до положень частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України, є, зокрема, суперечність змісту правочину частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на день укладення оспорюваного договору іпотеки від 02 жовтня 2007 року) майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року (справа № 449/1154/14, провадження № 611137св18) зазначено: "Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Суди встановили, що на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_9 був власником житлового будинку переданого в іпотеку, була згода його дружини на укладення цього договору, інших зареєстрованих співвласників на той час не існувало. Право власності на 1/2 будинку за його батьком не було зареєстроване. І лише рішенням Перемишлянського районного суду 27 квітня 2015 року було визнано право власності на частки в цьому будинку як за спадкоємцями ОСОБА_9 (який помер у 2006 році) так і спадкоємцями ОСОБА_12 - батька іпотекодавця ОСОБА_9 (який помер в 2008 році).

Банк, як добросовісний іпотекодержатель, який поклався на дані реєстру прав на нерухомість, про те, що ОСОБА_9 був одноособовим власником житлового будинку, і тому уклав договір іпотеки. В такій ситуації відмова у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить захисту інтересів добросовісного іпотекодержателя".

Оскільки на час оспорюваного договору іпотеки одноосібним власником спірного нерухомого майна був ОСОБА_3, а ПАТ КБ "ПриватБанк", укладаючи оспорюваний договір іпотеки, добросовісно покладався на зазначену обставину, визнання в цій ситуації оспорюваного договору недійсним суперечитиме захисту інтересів добросовісного іпотекодержателя.

З наведених підстав не можуть бути задоволені вимога про визнання недійсним договору іпотеки та похідні вимоги: про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2016 року № 31894372, яким право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору іпотеки зареєстроване за ПАТ КБ "ПриватБанк"; про вилучення вказаних відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; про визнання за позивачами права власності на частину спірного нерухомого майна.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволення вимог про визнання недійсними рішення Старововчинецької сільської ради від 09 серпня 2007 року №67 про передачу у власність ОСОБА_3 спірного житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та виданого 10 серпня 2007 року на підставі цього рішення на ім'я ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на це нерухоме майно ухвалені з додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку цим оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін.

В іншій частині судові рішення щодо задоволення вимог про: визнання недійсним іпотечного договору; скасування рішення Чернівецької міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2016 року, індексний № 31894372, яким зареєстровано права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ КБ "ПриватБанк", вилучення вказаних відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1056527973210); визнання за кожним з позивачів права власності на 1/4 частки спірного нерухомого майна ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для їх скасування і ухвалення нового рішення про відмову в цій частині позовних вимог.

Керуючись статтями 400,410,412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 липня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішення Старововчинецької сільської ради від 09 серпня 2007 року № 67 про передачу у власність ОСОБА_3 спірного житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та виданого 10 серпня 2007 року на підставі цього рішення на ім'я ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на це нерухоме майно залишити без змін.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 липня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про: визнання недійсним іпотечного договору; скасування рішення Чернівецької міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2016 року, індексний № 31894372, яким зареєстровано права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ КБ "ПриватБанк", вилучення вказаних відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1056527973210); визнання за кожним з позивачів права власності на 1/4 частки нерухомого скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 липня 2018 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року в скасованій частині втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Поновити виконання рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 липня 2018 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року в частині, в якій ці судові рішення залишені без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М.

Русинчук