Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 761/27324/23

провадження № 61-941св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Електротранс», Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КІВІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм», Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» з ринку,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Мітрюшиним Дмитром Федоровичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопарк Медіа» (далі - ТОВ «Автопарк Медіа») та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (далі - ПАТ «Український інноваційний банк») був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 4799.

На забезпечення виконання ТОВ «Автопарк Медіа» зобов`язань за вказаним договором він, як іпотекодавець, 25 квітня 2012 року уклав із ПАТ «Український інноваційний банк» договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому, 08 листопада 2012 року між ПАТ «Український інноваційний банк», ТОВ «Автопарк Медіа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хуліганз Продакшн» (далі - ТОВ «Хуліганз Продакшн») було укладено договір про переведення боргу на ТОВ «Хуліганз Продакшн» за кредитним договором від 25 квітня 2012 року № 4799.

Позичальники виконували взяті зобов`язання за договором кредиту, проте постановою Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 було відкликано ліцензію ПАТ «Український інноваційний банк» та розпочато процедуру його ліквідації.

У травні 2023 року він дізнався про набуття 23 березня 2020 року Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (далі - АТ «СК «Країна») права власності на спірну квартиру.

Зазначав, що відчуження іпотечної квартири відбулось із численними порушеннями положень законодавства. Зокрема, ПАТ «Український інноваційний банк» після початку ліквідації банківської установи не мав права здійснювати банківську діяльність, проте, всупереч положенням діючого законодавства, керівники банку здійснили зміну назви ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке, у свою чергу, 18 січня 2017 року відступило право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ТОВ «ФК «Фінтайм капітал».

Між тим ПАТ «Українська інноваційна компанія» не мало права укладати договір відступлення права вимоги після початку ліквідації банку, так як лише уповноважена особа Фонду гарантування вкладів мала право вчиняти будь-які правочини від імені банку під час ліквідації, зокрема і відступлення права вимоги. На порушення вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» ні йому, ні позичальнику не було направлено вимогу про усунення порушень, а згодом право вимоги за кредитним договором було відступлено фізичній особі ОСОБА_2 .

Вважає, що оскільки квартира вибула з його володіння без законної підстави, відчужена неуповноваженою особою, тому на підставі положень статті 388 ЦК України ця нерухомість має бути витребувана з незаконного володіння відповідача.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати за ним право власності на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68885844 від 15 серпня 2023 року, винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А. С., на підставі якого ОСОБА_2 став власником зазначеної квартири;

внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно шляхом визнання за ним ( ОСОБА_1 ) права власності на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

У позові ОСОБА_1 про визнання права власності, скасування рішення державного реєстратора, внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування арешту - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ураховуючи те, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «Українська інноваційна компанія», а ПАТ «Українська інноваційна компанія», у свою чергу, не набуло прав банку, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав набуття ТОВ «ФК «Фінтайм капітал» права відповідної вимоги до ТОВ «Хуліганз Продакшн» чи ОСОБА_1 , оскільки правочини (починаючи з відступлення права вимоги та всі наступні правочини - купівлі-продажу) не відповідають частині першій статті 203 ЦК України та є нікчемними в силу частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ураховуючи те, що у всіх наступних власників спірної квартири, після ОСОБА_1 , не виникло права власності на неї (предмет іпотеки), й АТ СК «Україна» не мало законних підстав відчужувати вказану квартиру ОСОБА_2 , суд витребував спірне майно з володіння кінцевого набувача на користь власника квартири.

У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив через неефективний спосіб захисту порушеного права.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 січня 2025 року представник ОСОБА_2 - Мітрюшин Д. Ф. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі..

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18, у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 705/4132/19, від 09 лютого 2022 року у справі № 607/21964/19, від 26 липня 2023 року у справі № 676/7427/19, від 27 січня 2021 року у справі № 186/599/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Зазначає, що, з огляду на суб`єктний склад цієї справи, а саме, що спірні правовідносини прямо пов`язані з виконанням кредитного договору, сторонами якого є юридичні особи, з майном, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, провадження у цій справі підлягало закриттю судами першої та апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа підлягала розгляду за правилами господарського судочинства. Однак на це суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, увагу не звернули та допустили порушення правил предметної юрисдикції загальних судів.

Крім того, відповідач законно придбав указану квартиру та зареєстрував право власності відповідно до чинного законодавства у компетентних органах, тому, незважаючи на всі наведені позивачем обставини, зокрема, що всі попередні набувачі не мали права її відчужувати, відповідач є добросовісним набувачем цієї квартири, оскільки про жодну з таких обставин йому не було відомо.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник ПАТ «Український інноваційний банк» - Коваль Л. Л. подала пояснення, які просить урахувати при розгляді цієї справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/27324/23.

Витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/27324/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Електротранс», Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КІВІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм», Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» з ринку про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року до закінчення касаційного провадження.

У березні 2025 року матеріали справи № 761/27324/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2025 року справу № 761/27324/23 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій

Суди встановили, що 25 квітня 2012 року між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Автопарк Медіа» був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 2 500 000,00 грн зі сплатою 20 % річних та терміном повернення до 24 квітня 2015 року.

На забезпечення виконання ТОВ «Автопарк Медіа» зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ «Український інноваційний банк» належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на підставі укладеного між ними договору іпотеки від 25 квітня 2012 року.

08 листопада 2012 року між ПАТ «Український інноваційний банк», ТОВ «Автопарк Медіа» та ТОВ «Хуліганз Продакшн» укладений договір про переведення боргу на ТОВ «Хуліганз Продакшн» за кредитним договором від 25 квітня 2012 року.

З укладенням між ТОВ «Автопарк Медіа», ТОВ «Хуліганз Продакшн» та ПАТ «Український інноваційний банк» договору про переведення боргу від 08 листопада 2012 року та внесення змін до кредитного договору від 25 квітня 2012 року, що оформлені додатковою угодою від 08 листопада 2012 року № 1, були внесені відповідні зміни та доповнення до іпотечного договору.

У подальшому на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором від 18 січня 2017 року, ПАТ «Українська інноваційна компанія» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм» право вимоги за іпотечним договором від 25 квітня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Український інноваційний банк». Ініціатором уступки прав вимоги за договором іпотеки виступило ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке вважало себе правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк», у зв`язку з ухваленням постанови Правлінням Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до категорії неплатоспроможних».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав власниками квартири АДРЕСА_1 були:

- з 13 березня 2017 року ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором від 18 січня 2017 року, іпотечним договором від 25 квітня 2012 року;

- ТОВ «Богдан-Електротранс» на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 квітня 2017 року;

- Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ківі» на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 квітня 2018 року;

- Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23 березня 2020 року;

- ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 серпня 2023 року.

Іпотекодержателями квартири були:

- ОСОБА_3 на підставі договору про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору (майнової поруки), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. 25 квітня 2012 року та зареєстрованим у реєстрі за № 2007;

- ПАТ «Український інноваційний банк» на підставі іпотечного договору від 25 квітня 2012 року № 2007;

- ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал».

Крім того, за іпотечним договором від 11 вересня 2023 року ОСОБА_2 передав указану квартиру в іпотеку ТОВ «Фінанс Еліт Компані» на забезпечення виконання власних зобов`язань із повернення грошових коштів в сумі 8 170 000,00 грн, отриманих за договором від 14 серпня 2023 року.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18, у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 705/4132/19, від 09 лютого 2022 року у справі № 607/21964/19, від 26 липня 2023 року у справі № 676/7427/19, від 27 січня 2021 року у справі № 186/599/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) та від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2020 року в справі № 910/17433/19 дійшов висновку про те, що у спорах, які виникають з кредитних та іпотечних правовідносин, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Сторонами основного зобов`язання - кредитного договору від 25 квітня 2012 року є юридичні особи: ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Автопарк Медіа».

Спірні правовідносини пов`язані з виконанням кредитного договору, сторонами якого є юридичні особи, та з майном, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 201/5876/22 (провадження № 61-4378сво23) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що справи щодо правочину, у тому числі оскарження реєстраційних дій щодо такого правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання між юридичними особами, належить до юрисдикції господарського суду, оскільки такий правочин є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів.

Отже спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Аналогічний за змістом висновок щодо наслідків порушення правил юрисдикції також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 2а-15020/11/2670 (провадження № 11-169апп19)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів із дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шевченко Ю. А. звернувся до Верховного Суду з клопотанням про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на необхідність відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі колегії з розгляду справ про банкрутство від 16 жовтня 2024 року у справі № 913/266/20, а також з огляду на наявність виключної правової проблеми і необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У частині п`ятій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Тлумачення змісту частини п`ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що відсутні підстави, передбачені у статті 403 ЦПК України, для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вже викладали у наведених постановах висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Касаційний суд не вбачає підстав для ініціювання відступлення від наведених висновків Верховного Суду.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд не ухвалював судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 255 409 414 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Юрія Анатолійовича про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Мітрюшиним Дмитром Федоровичем, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року скасувати.

Провадження у справі № 761/27324/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Електротранс», Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КІВІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм», Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» з ринку про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов