Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.12.2018 року у справі №575/135/17

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 575/135/17

провадження № 61-33480св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Кириківська селищна рада Великописарівського району Сумської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Сумської області

від 04 травня 2017 року в складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Криворотенка В. І., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Кириківська селищна рада Великописарівського району Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1. У вказаному будинку, крім неї зареєстрований її колишній чоловік - ОСОБА_2, проте з 2012 року останній за місцем своєї реєстрації не проживає, оскільки мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Також, посилалась на те, що добровільно знятися з реєстрації відповідач відмовляється, чим створює для неї певні перешкоди щодо користування власністю.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 30 березня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що

ОСОБА_2 втратив право користування спірним житловим будинком, оскільки не проживав у ньому без поважних причин понад один рік.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 04 травня 2017 року рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 30 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не втратив права користування спірним будинком, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що він без поважних причин не проживав у ньому понад один рік.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій з урахуванням доповнень до касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач не втратив право користування спірним житловим будинком. Разом з тим, відповідач під час розгляду судами попередніх інстанцій неодноразово підтверджував той факт, що перестав проживати у спірному житловому будинку з 2012 року та проживає у с. Іванівка.

Апеляційний суд визнаючи причини відсутності відповідача у спірному житловому будинку поважними не зазначив, які саме поважні причини перешкоджали відповідачу для проживання у такому будинку. Вважала, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року дану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 1992 року.

У вказаному житловому будинку також зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_2, шлюб з яким розірвано 27 травня 2008 року.

З 2014 року ОСОБА_2 проживає без реєстрації по АДРЕСА_2, що підтверджено довідкою

від 03 лютого 2017 року № 02-30, виданою виконкомом Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області.

Згідно із довідкою від 03 лютого 2017 року № 44, виданою головним інспектором Великописарівського районного сектора Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, вказаний будинок 02 лютого 2017 року згорів.

Також встановлено, що на час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій відповідач проживає у будинку

АДРЕСА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись у лютому 2017 року до суду з позовом, позивач просила визнати відповідача таким, що втратив право користування будинком, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням права вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Як на правову підставу позову посилалася на статтю 405 ЦК України та вказувала, що він з 2012 року у спірному будинку не проживає.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316 317 319 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16 386 391 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Відповідно до частини 1 статті 405 ЦК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Підстави втрати членом сім'ї власника житла права користування цим житлом передбачені частиною 2 статті 405 ЦК України, згідно з якою член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Таким чином ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 10 60 ЦПК України 2004 року, встановивши, що позивач є власником спірного будинку, а відповідач понад рік у ньому не проживає та має інше житло, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні власністю шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним будинком на підставі частини 2 статті 405 ЦК України.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 04 травня 2017 року скасувати та рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 30 березня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило