Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.07.2024 року у справі №203/4638/19
Ухвала КЦС ВП від 11.01.2021 року у справі №203/4638/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 203/4638/19

провадження № 61-15227св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Суддів:Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,Синельникова Є. В., Шиповича В. В., учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державний нотаріус П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Тетяна Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данилова Анна Геннадіївна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, третя особа - державний нотаріус П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Т. М. (далі - державний нотаріус Ужва Т. М. ), про визнання бездіяльності протиправною, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що його батько ОСОБА_3 перебував на обліку у Шахтарському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував страхові виплати у зв`язку з трудовим каліцтвом, а потім, після початку проведення антитерористичної операції, з 02 липня 2018 року ОСОБА_3 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

21 червня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про продовження йому раніше призначеної страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, належні йому виплати за життя не отримав.

В установленому законом порядку позивач прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 та отримав відповідне свідоцтво про право власності у порядку спадкування, проте відповідач протиправно не нараховує страхові виплати, що належали його батьку за життя, у зв`язку з чим він не може отримати відповідні грошові кошти.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати бездіяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області протиправною, визнати право власності на відповідні страхові виплати у порядку спадкування за законом, зобов`язати відповідача здійснити нарахування таких виплат та надати інформацію про їх розмір.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо ненарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період з 21 червня 2018 року до 07 липня 2018 року.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача про нарахування померлому батьку ОСОБА_3 страхових виплат за період звернення із заявою від 21 червня 2018 року до дати його смерті та визнання бездіяльності відповідача щодо такого ненарахування протиправною, є обґрунтованими.

Зважаючи на те, що нарахування страхових виплат за період звернення померлого з відповідною заявою до дати його смерті, відповідач виконав добровільно, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд зазначив, що позивач не звертався до відповідача із заявами про надання інформації щодо розміру відповідних нарахувань. Отже, з цього приводу між сторонами спору ще не виникло. Також суд зазначив, що у матеріалах спадкової справи відсутня заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини в частині страхових виплат його батька та видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину у цій частині.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності порушення спадкового права позивача на отримання страхових виплат його батька. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не звертався до відповідача із заявами про надання інформації про розмір відповідних нарахувань, що дає підстави для висновку про те, що з цього приводу спору між сторонами ще не виникло.

Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування страхових виплат за минулий період та визнання права власності у порядку спадкування за законом скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування страхових виплат за минулий період (з серпня 2014 року до 07 липня 2018 року) та визнання права власності у порядку спадкування за законом, з тих підстав, що ОСОБА_1 не звертався до відповідача із заявами щодо надання інформації про розмір відповідних нарахувань, тобто з цього приводу між сторонами спору ще не виникло. А також, що позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про страхові виплати після померлого ОСОБА_3 , а лише просив видати йому свідоцтво про право на спадщину стосовно автомобіля, причепа автомобільного та пенсії у сумі

57 852,84 грн.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що суди не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору. Визнавши, що права позивача порушені, ефективного судового захисту, що передбачено статтею 2 ЦПК України, не вжили, не надали позивачу можливості відновити свої права.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо не нарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року.

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 на страхові виплати, належні ОСОБА_3 за період з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що він, як спадкоємець, підтвердив своє право на отримання сум страхового відшкодування, що належали спадкодавцю ОСОБА_3 за період з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року, які не зазначені в свідоцтві про право на спадщину.

За життя ОСОБА_3 мав право на одержання страхових виплат у зв`язку з трудовим каліцтвом за весь минулий період, оскільки мав статус особи з інвалідністю ІІІ групи у зв`язку з трудовим каліцтвом та перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа у м. Дніпрі.

Відсутність звернення спадкодавця до відповідача із заявою про нарахування страхових виплат за минулий час не є підставою для відмови у таких виплатах.

Постановою Дніпровського апеляційного суду 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, задоволено.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо ненарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року; зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період

з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року; визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 на страхові виплати, належні ОСОБА_3 за період з 01 серпня 2014 року

до 07 липня 2018 року скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення суду, як таке що не було оскаржене, залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довів, що за життя його батько мав перешкоди для звернення до відділень Фонду соціального страхування України, яке він міг самостійно обрати та куди фактично не звертався, а отже, не скористався правом на отримання призначених страхових виплат.

Померлий ОСОБА_3 , який мав право на нарахування та виплату страхових виплат, не підтвердив того, що він вжив заходів, спрямованих на отримання страхових виплат до його звернення до органів Фонду.

Право спадкодавця на страхові виплати не є абсолютним, воно може підлягати законним обмеженням щодо дотримання порядку та процедури для їх отримання.

Вираження волі ОСОБА_3 відбулося шляхом вчиненням певних дій, складанням та поданням письмової заяви до відділення Фонду у зв`язку з бажанням перейти у відділення Фонду в м. Дніпропетровську, тобто в межах відділень, які не належать до тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, та ніяк не співвідносяться із вимогами з боку Фонду щодо надання довідки про взяття ОСОБА_3 на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, і обмеженням прав потерпілої особи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данилова А. Г., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року залишити в силі.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у матеріалах справи міститься постанова Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області від 23 січня 2020 року № 0402/44260/1 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати», у якій зазначено про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому ОСОБА_3 , номер справи 44260, номер випадку 44260. За даними Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду потерпілий ОСОБА_3 перебуває на обліку з 2001 року, має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, що сталося ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, згідно з відомостями Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області від 22 грудня 2018 року ОСОБА_3 перебував на обліку у Шахтарському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області.

Зазначене спростовує висновок суду апеляційної інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин перебування ОСОБА_3 на обліку та отримання ним страхових виплат.

Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довів, що за життя ОСОБА_3 , який мав право на нарахування та виплату страхових виплат, вжив заходів, спрямованих на отримання страхових виплат, до його звернення в органи Фонду.

Спадкодавець ОСОБА_3 за життя скористався своїм правом щодо отримання страхових виплат, вчинив всі дії, які від нього залежали відповідно до чинного на той час законодавства. Йому були призначені страхові виплати безстроково, він виконав вимоги, передбачені законодавством щодо внутрішнього переміщення з території на якій проводилась антитерористична операція, отримав відповідну довідку та звернувся із заявою до Фонду соціального страхування про поновлення страхових виплат та здійснення їх виплати за минулий період, зважаючи ще й на прийняття комісією рішення про їх виплату.

Невиплата відповідачем раніше призначених щомісячних страхових виплат за минулий період тільки внаслідок відсутності порядку та механізму, який повинен був розробити та затвердити уряд країни, лише породжує правову невизначеність стосовно обов`язку держави щодо виплати такої заборгованості.

Суб`єкт владних повноважень, ненараховуючи померлому страхові виплати за минулий період, з огляду на його статус внутрішньо переміщеної особи, посилаючись на нормативно-правові акти, що фактично звузили його права та зробили їх реалізацію залежною від певних обставин, порушив право позивача на їх отримання, яке захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що у свідоцтві про право на спадщину не зазначено жодних сум страхових виплат, які належали спадкодавцю, є необґрунтованим. Оскільки, державний нотаріус Ужва Т. М. не видала свідоцтво у зв`язку з тим, що відповідач не надав інформації стосовно відповідних нарахувань та заборгованості.

Крім того, на порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції необґрунтовано поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження.

Згідно з підпунктами 2, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» припинено Фонд соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного Фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Тобто, на час ухвалення рішення судом першої інстанції та набрання рішенням чинності, повноваження щодо його оскарження належали Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Дніпропетровській області, яке таким правом у встановлений законом строк не скористалося.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не звернув увагу не те, що одночасно із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, яка ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року була задоволена (замінено боржника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області на його правонаступника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у виконавчих листах № 203/4638/19, виданих Кіровським районним судом м. Дніпропетровська на виконання рішення суду від 01 листопада 2022 року), листом від 15 березня 2023 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області повідомило позивача, що матеріали, які стосуються розгляду судової справи передано до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, а тому надалі з питанням щодо виконання рішення суду позивачу необхідно звертатися до зазначеного органу.

Доводи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про те, що про ухвалення оскаржуваного судового рішення йому стало відомо 26 липня 2023 року не відповідають дійсності, оскільки 23 червня 2023 року позивач надіслав Фонду заяву про виконання рішення суду з додатками, зокрема й рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року.

Крім того, вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції помилково задовольнив апеляційну скаргу в тій частині, де первісний відповідач визнав позовні вимоги, зокрема, в частині нарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період звернення із заявою від 21 червня 2018 року, щодо продовження страхових виплат до дня смерті, та надання інформації про розмір нарахованих виплат для включення до складу спадщини.

05 грудня 2023 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу, який Верховний Суд не бере до уваги, оскільки його подано з пропуском десятиденного строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року про відкриття касаційного провадження, яку заявник отримав 11 листопада 2023 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данилова А. Г., передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данилова А. Г.,з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 203/4638/19; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У грудні 2023 року матеріали справи № 203/4638/19 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням виконувача обов`язків заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 05 липня 2024 року № 876/0/226-24 на підставі службової записки судді Гулейкова І. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 липня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою від 05 липня 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів

від 05 липня 2024 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д. (головуючий), Гулько Б. І.,

Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2024 року заяву суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. про самовідвід задоволено.

Відведено суддів Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. за їх заявою від участі у розгляді справи № 203/4638/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Т. М., про визнання бездіяльності протиправною, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року (провадження 61-15227св23).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 липня 2024 року справу призначено судді-доповідачу

Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю., Синельников Є. В., Шипович В. В.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Суди встановили, що ОСОБА_1 є спадкоємцем, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який прийняв після його смерті спадщину, а саме: автомобіль, причіп до автомобіля та недоотриману пенсію у розмірі 57 852,84 грн за лютий-липень 2018 року, згідно з довідкою відділу з питань виплат пенсій № 4 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 11 грудня 2018 року.

Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії від 02 лютого 2005 року серії ДОН-04 № 026619 з 01 лютого 2005 року ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково.

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії від 02 лютого 2005 року серії ДОН-04 № 062439 ОСОБА_3 встановлено 40 % втрати працездатності з 15 січня 2005 року безстроково.

Згідно з довідкою від 04 квітня 2018 року № 0000507460/24121 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу з місця його проживання: АДРЕСА_1 , за фактичним місцем перебування: АДРЕСА_2 .

21 червня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою про виплату йому раніше призначеної страхової виплати за період, в якому не проведено платежі Шахтарським відділенням виконавчої дирекції Фонду, та продовжити раніше призначену страхову виплату безстроково, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

Відповідно до довідки від 02 липня 2018 року № 0000559294 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу з місця його проживання: масив АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

09 липня 2018 року комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Новокодацької районної у м. Дніпрі ради ухвалено протокольне рішення № 79 про призначення (відновлення) ОСОБА_3 щомісячної страхової виплати внутрішньо переміщеної особи.

05 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3

05 грудня 2018 року державний нотаріус Ужва Т. М. звернулася до компетентних органів із запитом щодо надання інформації про регресні виплати та всі інші види грошових виплат померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з метою визначення складу спадкового майна, яке залишилося після його смерті.

Згідно з відповіддю Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпровській області від 10 грудня 2018 року на зазначений запит державного нотаріуса Ужви Т. М., ОСОБА_3 , як переміщена особа, до Фонду не звертався та виплат не отримував.

22 грудня 2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області повідомило державного нотаріуса

Ужву Т. М., що ОСОБА_3 перебував на обліку у Шахтарському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області. Потерпілий ОСОБА_3 , як внутрішньо переміщена особа, за життя не скористався своїм правом на отримання щомісячних страхових виплат, до відділень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України не звертався, у зв`язку з чим страхові виплати йому не нараховувалися.

15 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у вигляді автомобіля, причепу автомобільного, недоотриманої пенсії у сумі

57 852,84 грн після смерті його батька.

15 січня 2019 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька, за яким він набув право власності на автомобіль, причіп автомобільний та пенсію у розмірі 57 852,84 грн.

17 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою про нарахування йому страхових виплат, належних ОСОБА_3 з серпня 2014 року до дня його смерті.

Згідно з відповіддю Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 20 травня 2019 року

№ 31.1-07/4077 на зазначене звернення, ОСОБА_3 , як внутрішньо переміщена особа, до Дніпровського відділення із заявою про продовження страхових виплат звернувся 21 червня 2018 року. За цією заявою виплати не нараховувались і не здійснювались, оскільки, рішення з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Новокадацької районної у місті Дніпрі ради було отримано лише 10 липня 2018 року, тобто після смерті ОСОБА_3 . Інформація про суми нарахованих виплат з серпня

2014 року до 07 липня 2018 року у Дніпровському відділенні відсутня.

27 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою, у якій зазначив, що у заяві померлого ОСОБА_3 від 21 червня 2018 року, крім вимоги безстрокового продовження виплат, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, була зазначена вимога про виплату раніше призначеної страхової виплати за період, у якому не здійснено платежі відділенням виконавчої дирекції Фонду, де він перебував на обліку. Тобто ОСОБА_3 скористався своїм правом на отримання страхових виплат, які належали спадкодавцеві за життя, у період з місяця звернення до дня смерті, а також за минулий трирічний період до звернення із заявою від 21 червня 2018 року.

Також ОСОБА_1 зазначив, що померлий ОСОБА_3 перебував на обліку у Шахтарському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області, яке у зв'язку із проведенням антитерористичної операції діяльність не здійснює.

Посилаючись на наведене. ОСОБА_1 просив: виплатити йому як члену сім`ї померлого ОСОБА_3 страхові виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з часу звернення з заявою (21 червня 2018 року) до дня смерті; нарахувати та здійснити виплату призначених ОСОБА_3 , але ним не отриманих, страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві за весь минулий час у якому не здійснено відповідних платежів.

У відповідь на зазначене звернення ОСОБА_1 Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області від 10 жовтня 2019 року

№ 31.1-07/8118 повідомило заявнику, що відсутні суми страхових виплат, які з вини Фонду не були своєчасно виплачені особі, яка мала на них право, також не підтверджено, що є страхові суми, які нараховані, але не виплачені і включені до складу спадщини.

Згідно з відомостями Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 04 жовтня 2019 року № 03-04-1599 ОСОБА_3 на обліку як тимчасово переміщена особа із зони проведення антитерористичної операції, не знаходився та страхові виплати не отримував.

Постановою Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області від 23 січня 2020 року № 0402/44260/1 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати» продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату потерпілому ОСОБА_3 , номер справи 44260, номер випадку 44260.

У цій постанові також зазначено, що згідно з відомостями Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду потерпілий ОСОБА_3 перебуває на обліку з 2001 року, має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, що сталося ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Правове обґрунтування

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що він, як спадкоємець, підтвердив своє право на отримання сум страхового відшкодування, які належали спадкодавцю ОСОБА_3 за період з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року, які не зазначені в свідоцтві про право на спадщину.

За життя ОСОБА_3 мав право на одержання страхових виплат у зв`язку з трудовим каліцтвом за весь минулий період, оскільки мав статус особи з інвалідністю ІІІ групи у зв`язку з трудовим каліцтвом та перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа у м. Дніпрі.

Відсутність звернення спадкодавця до відповідача із заявою про нарахування страхових виплат за минулий час не є підставою для відмови у таких виплатах.

Не погодившись із таким висновком суду першої інстанції, 10 серпня 2023 року

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулося з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, на обґрунтування поважності причин пропуску строку заявник посилався на те, що відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» припинено Фонд соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня

2023 року заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задоволено.

Замінено боржника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Дніпропетровській області на його правонаступника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у виконавчих листах № 203/4638/19, виданих Кіровським районним судом м. Дніпропетровська на виконання рішення суду від 01 листопада 2022 року.

Копію оскаржуваного судового рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області отримало 27 липня 2023 року.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, апеляційний суд в ухвалі від 05 вересня 2023 року наведені заявником причини пропуску процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції визнав поважними та поновив його.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данилова А. Г., посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для поновлення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області строку на апеляційне оскарження, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Дніпропетровській області.

Перевіряючи зазначені доводи заявника, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до матеріалів справи у судовому засіданні в суді першої інстанції 01 листопада 2022 року, під час проголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваного судового рішення, був присутній представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Анастасіаді С. Г.

Повний текст рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року складено 11 листопада 2022 року.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено. Стягнено з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на правову допомогу 6 000,00 грн.

Повний текст зазначеного судового рішення складено 29 листопада 2022 року.

Копію рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Анастасіаді С. Г. особисто отримав 22 грудня 2022 року, а додаткового рішення суду - 05 січня 2023 року.

06 січня 2023 року представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Шипова Т. І. звернулася до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про виправлення описки у рішенні суду від 01 листопада 2022 року, яка ухвалою суду від 10 січня 2023 року була задоволена.

У березні 2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про заміну сторони виконавчого провадження, обґрунтована тим, що з 01 січня 2023 року набрала чинності оновлена редакція Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої страхові виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві здійснюватиме Пенсійний фонд України.

Посилаючись на те, що 01 січня 2023 року відбулося правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області, яке є боржником у виконавчому провадженні, до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, заявник просив замінити боржника у виконавчих листах № 203/4638/19.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області замінене правонаступником ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Ухвала суду першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, мотивована тим, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області набуло прав та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, а тому необхідно здійснити заміну відповідача (боржника) як сторону виконавчого провадження.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що встановлений частиною першою статті 354 ЦПК України перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції для Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області розпочався 12 листопада 2022 року, тобто на наступний день після складення повного судового рішення та, відповідно, закінчився (з урахуванням вихідних днів) - 12 грудня 2022 року.

Зазначений процесуальний строк міг бути поновлений судом за клопотанням сторони на підставі пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України.

Водночас ані після складення повного судового рішення, а ні після вручення його представнику Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, заявник з апеляційною скаргою до суду не звертався.

Натомість, звертаючись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області зазначало, що 01 січня 2023 року його права та обов`язки перейшли до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, і суд апеляційної інстанції визнав такі доводи обґрунтованими.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для поновлення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, строку на апеляційне оскарження після набрання судовим рішенням законної сили, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, а тому дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку та, відповідно, для відкриття апеляційного провадження за скаргою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, поданою 10 серпня 2023 року, з тих лише підстав, що заявник отримав копію оскаржуваного судового рішення 26 липня 2023 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність (постанова Верховного Суду від 14 лютого

2018 року у справі 754/9100/14-ц).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі

№ 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього

є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип

res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

У контексті наведеного, обґрунтованими є аргументи касаційної скарги

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данилова А. Г., про те, що суд апеляційної інстанції належно не перевірив наявність правових підстав для поновлення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області строку на апеляційне оскарження на підставі пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане клопотання підлягає або не підлягає задоволенню. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Зазначені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права дають Верховному Суду обґрунтовані підстави для направлення справи до апеляційного суду на новий розгляд зі стадії відкриття провадження у справі, для вирішення питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням наведених судом касаційної інстанції мотивів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Аналізуючи наведене, ухвала Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня

2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду судом, який ухвалить остаточне рішення по суті вирішення спору.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данилова Анна Геннадіївна, задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 рокускасувати, справу № 203/4638/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. Ю. Гулейков Судді:О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара Є. В. Синельников В. В. Шипович