Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №521/10385/22
Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №521/10385/22

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 521/10385/22

провадження № 61-1168св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Скрябіна Анжеліка Ярославівна,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Одеського апеляційного суду від 13 грудня

2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на

дії головного державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Малиновський ВДВС у м. Одесі), заінтересована особа - ОСОБА_2 ,про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця про накладення штрафу і стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Скарга мотивована тим, що рішенням Малиновського районного суду

м. Одеси від 14 липня 2021 року у справі № 521/20227/20 позовні вимоги ОСОБА_2 до нього задоволено частково. Стягнено з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7 500 грн, додаткові витрати на дитину

у розмірі 10 850 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

5 500 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року рішення районного суду в частині стягнення аліментів змінено. Стягнуто

з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі

7 500 грн щомісячно, починаючи з 27 листопада 2020 року й до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Визначено порядок виконання рішення суду про стягнення аліментів за період 27 листопада 2020 року й до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 7 500 грн щомісячно з врахуванням сплачених ним за цей період аліментів у розмірі

22 504,50 грн. Рішення районного суду в частині мотивування стягнення додаткових витрат змінено відповідно до мотивувань, наведених

у цій постанові апеляційного суду. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС в м. Одесі Скрябіної А. Я. від 05 липня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 521/20227/20 щодо виконання вищевказаних судових рішень

Постановою головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі Скрябіної А. Я. від 12 липня 2022 року на нього, як боржника, накладено штраф на користь стягувача - ОСОБА_2 у розмірі 24 199,1 грн.

Постановою головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі Скрябіної А. Я. від 12 липня 2022 року з нього, як боржника, стягнено виконавчий збір у розмірі 12 099,55 грн.

Заявник вказав, що постанова державного виконавця про накладення штрафу від 12 липня 2022 року була винесена всього через сім днів

з моменту пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, а отже, заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, фактично не могла утворитися.

Крім того, зазначив, що вказана заборгованість жодним чином не могла утворитися й з огляду на те, що справа № 521/20227/20 перебувала на розгляді Одеського апеляційного суду і лише 18 квітня 2022 року було ухвалено відповідну постанову по суті вказаної справи. Тобто, рішення суду набрало законної сили 18 квітня 2022 року, його пред`явлено до виконання 05 липня 2022 року, а тому період заборгованості, зазначений державним виконавцем, з 27 листопада 2020 року по 01 липня 2022 року, не

є заборгованістю зі сплати аліментів у розумінні статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо стягнення виконавчого збору заявник зазначив, що так само як із накладенням штрафу, розмір заборгованості зі сплати аліментів для застосування даного виду стягнення визначається з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Оскільки виконавче провадження № НОМЕР_1 було відкрито 05 липня 2022 року, то фактично всього за сім днів сума заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, не могла утворитися. Тобто, для стягнення виконавчого збору необхідною умовою

є наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, яка у цьому виконавчому провадженні відсутня. При цьому з метою виконання судових рішень про стягнення аліментів він сплатив стягувачу суму аліментів

за період з 27 листопада 2020 року по 01 липня 2022 року у розмірі

120 995,50 грн, про що свідчить квитанція банку від 11 липня 2022 року.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі Скрябiної А. Я.

від 12 липня 2022 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;

- визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі Скрябiної А. Я.

від 12 липня 2022 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2022 року

у складі судді Мурзенка М. В. скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі Скрябiної А. Я.

від 12 липня 2022 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі Скрябiної А. Я.

від 12 липня 2022 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , районний суд виходив із того, що

у державного виконавця були відсутні правові підстави для накладення на заявника штрафу та стягнення з нього виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, оскільки між ним та стягувачем існував спір про розмір аліментів, судове рішення про стягнення яких набрало законної сили 18 квітня 2022 року, а аліменти стягнуто з дати звернення стягувача

до суду - 27 листопада 2020 року. Тобто на момент набрання рішенням суду законної сили у заявника був наявний обов`язок зі сплатити аліменти

за період, що перевищував один рік, не у силу його ухилення від їх сплати,

а в силу тривалості судового розгляду справи про стягнення аліментів.

При цьому заявником було сплачено суму заборгованості по аліментах

у повному обсязі 11 липня 2022 року у добровільному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційні скарги головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі Скрябiної А. Я. та представника ОСОБА_2 -

ОСОБА_5 - задоволено частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2022 року скасовано.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі

Скрябiної А. Я., заінтересована особа - ОСОБА_2 , закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції Одеського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та закриваючи провадження

у справі, суд апеляційної інстанції виходив зі змісту частини другої

статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом,

у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Отже, вказана скарга ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нову постанову про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Малиновського районного суду м. Одеси.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі Скрябіної А. Я., заінтересована особа - ОСОБА_2 , за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4

частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання судового рішення у справі № 521/20227/20 про стягнення аліментів було відкрито

05 липня 2022 року, а оскаржувані постанови про накладення штрафу

та стягнення виконавчого збору були винесені державним виконавцем

12 липня 2022 року. Отже, сума заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, жодним чином не могла утворитися. Тобто, для стягнення штрафу, виконавчого збору необхідною умовою є наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, яка у цьому виконавчому провадженні була відсутня. При цьому державний виконавець перед винесенням оскаржуваних постанов не врахував, що боржник сплатив заборгованість зі сплати аліментів у повному обсязі, про що свідчить квитанція банку від 11 липня 2022 року.

Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду скарги ОСОБА_1 у порядку цивільного судочинства з підстав віднесення розгляду скарг на постанову державного виконавця про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору до юрисдикції адміністративних судів. Апеляційний суд не врахував, що постанови державного виконавця про накладення штрафу, стягнення виконавчого зборуу цій справі винесена під час примусового виконання рішення, ухваленого відповідно до положень ЦПК України, тому скарга на такі постанови підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду. При цьому вказує, що апеляційний суд застосував правову позицію, яку у подальшому Великою Палатою Верховного Суду було змінено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою. Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що скарги на постанови державного виконавця про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня

2021 року у справі № 521/20227/20 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7 500 грн, додаткові витрати на дитину у розмірі

10 850 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року в частині стягнення аліментів змінено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі 7 500 грн щомісячно, починаючи з 27 листопада 2020 року й до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Визначено порядок виконання рішення суду про стягнення аліментів за період 27 листопада 2020 року й до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 7 500 грн щомісячно

з врахуванням сплачених ОСОБА_1 за цей період аліментів у розмірі 22 504,50 грн. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року в частині мотивування стягнення додаткових витрат змінено відповідно до мотивувань наведених у цій постанові апеляційного суду.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

На виконання рішення суду Малиновським районним судом м. Одеси

17 червня 2022 року було видано виконавчий лист (а. с. 36-37).

20 червня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі із заявою про примусове виконання виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2022 року у справі

№ 521/20227/20 (а. с. 34-35).

Постановою головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі Скрябіної А. Я. від 05 липня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 521/20227/20 (а. с. 39).

Із копії супровідного листа Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі вбачається, що копію постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 було отримано представниками сторін 11 липня 2022 року (а. с. 38).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням від 05 липня 2022 року № НОМЕР_1 встановлено розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01 липня

2022 року , саме 120 995,50 грн (а. с. 40-41).

11 липня 2022 року ОСОБА_1 було сплачено на рахунок Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі суму аліментів за період з 27 листопада 2020 року по 01 липня 2022 року у загальному розмірі 120 995,50 грн, що підтверджується копією відповідної квитанції (а. с. 15-16).

Постановою головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі від 12 липня 2022 року на ОСОБА_1 накладено штраф на користь стягувача ОСОБА_2 у розмірі 24 199,1 грн (а. с. 42-43).

Постановою головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі від 12 липня 2022 року з ОСОБА_1 стягнено виконавчий збір у розмірі 12 099,55 грн (а. с.44).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею першою Закону України від 02 червня 2016 року

№ 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах,

у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини

і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

У справі, яка є предметом перегляду, оскаржується постанова

головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі від 12 липня 2022 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь ОСОБА_2 у розмірі 24 199,1 грн у зв`язку з несплатою боржником аліментів у виконавчому провадження № НОМЕР_1.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або

у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У статті 195 СК України врегульовано порядок визначення заборгованості

за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано,

що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону

№ 1404-VIII.

Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20% суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника

у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.

Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону № 1404-VIII, суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу

не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII та цією Інструкцією.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) зазначила, що поняття та різновиди штрафів, що передбачені нормами Закону № 1404-VIII, і штрафу, передбаченого статтею 549 ЦК України, мають різну правову природу, оскільки в останньому випадку штраф є різновидом неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.

У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.

Вказане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону № 1404-VIII, частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII. Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом й такі спори вирішуються за правилами цивільного судочинства.

Порядок стягнення аліментів, окрім норм СК України, регулюється також положеннями статті 71 Закону № 1404-VIII, якою передбачається, серед іншого, накладення на користь стягувача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів у відповідних розмірах (частина чотирнадцята).

Оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012

(провадження № 14-37цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова

не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої

статті 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Заявник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо накладення на нього штрафу в порядку контролю за виконанням судового рішення, тому така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 (провадження

№ 14-580цс19), в якій, зокрема, оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, про те, що відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про віднесення даного спору до адміністративної юрисдикції.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах:

від 12 січня 2022 року у справі № 438/257/13 (провадження

№ 61-15837св20); від 19 жовтня 2022 року у справі № 2312/95/2012 (провадження № 61-11772св19).

Апеляційний суд застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду за 2019, 2020 роки, не звернувши уваги на те, що у 2022 році Велика Палата Верховного Суду відступила від зазначених правових висновків. При цьому Велика Палата Верховного Суду відступає не від постанови суду, а від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року

у справі № 154/3029/14, провадження № 14-43цс22).

Прохання касаційної скарги про ухвалення судом касаційної інстанції

нового рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити, є передчасним, так як апеляційний суд рішення Малиновського районного суду м. Одеси

на предмет законності та обґрунтованості не перевіряв, а з формальних

й неправильних процесуальних підстав скасував його і закрив провадження у справі.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

С. Ф. Хопта