Історія справи

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 441/528/17

провадження № 61-26631ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження: державний виконавець Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сіромська Мар`яна Ігорівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області, у складі судді Українець П. Ф., від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І., від 21 листопада 2017 року.

Короткий зміст вимог скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Сіромської М. І. від 22 вересня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 37074360 щодо стягнення аліментів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 13 липня 2017 року залишено без розгляду скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не уповноважений на представництво інтересів ОСОБА_1 , оскільки на час видачі довіреності, яку надав до суду ОСОБА_3 , остання перебувала за межами України, що підтверджується повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.64-21044/0/15-17 від 04 липня 2017 року, а відтак не могла скласти та підписати довіреність від 01 жовтня 2016 року на представництво ОСОБА_2 її інтересів у суді. Таким чином, ОСОБА_1 не усунула недоліки поданої скарги, які були вказані в ухвалі суду від 28 квітня 2017 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено порушень норм процесуального права. Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не має права на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді є правильним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У квітні 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Висновок суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_2 права на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді є необґрунтованим. Місцевий суд не врахував, що положеннями статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, суд не мав законних підстав для сумніву у чинності довіреності, виданої ОСОБА_1 , чим порушив положення статті 42 ЦПК України, 2004 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

30 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

10 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Сіромської М. І. від 22 вересня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 37074360.

Подана скарга підписана ОСОБА_1

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 28 квітня 2017 року скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження залишено без руху у зв`язку з тим, що подана скарга не відповідала положенням статті 119 ЦПК України, 2004 року.

У травні 2017 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було усунуто недоліки поданої скарги (а.с. 18).

ОСОБА_2 на підтвердження своїх повноважень було долучено довіреність від 21 грудня 2016 року, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О. А., зареєстровану за № 934 , якою його уповноважено представляти інтереси ОСОБА_1 у судах (а.с. 29).

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 07 червня 2017 року скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду.

Суд першої інстанції на підставі листаГоловного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.64-21044/0/15-17 від 04 липня 2017 року та ухвали Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2017 року у справі № 441/1577/16-ц встановив, що ОСОБА_1 01 травня 2014 року виїхала за межі країни та до України не поверталась.

При залишенні без розгляду скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд вважав, що ОСОБА_2 не має повноважень на ведення справи у суді, оскільки ОСОБА_1 на момент підписання довіреності 21 грудня 2016 року перебувала за межами України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частиною першою статті 38 ЦПК України, 2004 року, визначено, що особи, які беруть участь у цивільній справі, можуть брати у ній участь особисто або через представника (крім справ про усиновлення). Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника.

За правилами частини першої статті 40 ЦПК України, 2004 року, представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини першої, абзацу 1 частини другої статті 42 ЦПК України, 2004 року, повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, провадження № 14-308цс18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (постанова Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, постановляючи ухвалу про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 , місцевий суд не врахував положення статті 204 ЦК України, всупереч презумпції правомірності правочину, за відсутності прямої вказівки закону про нікчемність нотаріально посвідченої довіреності від 21 грудня 2016 року, копію якої було надано представником заявника, дійшов необґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не підписувала цю довіреність і не уповноважувала ОСОБА_2 здійснювати її представництво в суді, а отже і що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали суду про залишення скарги без руху.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, дійшов необґрунтованого висновку про те, що дії суду першої інстанції щодо залишення скарги без розгляду відповідали вимогам пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року.

Враховуючи вищевикладене, оскаржені ухвали судів першої та апеляційної інстанцій не можуть вважатись законними та обґрунтованими.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 402, 406, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року скасувати.

Справу передати для розгляду до Городоцького районного суду Львівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта