Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.05.2020 року у справі №207/413/18

Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 207/413/18

провадження № 61-7608св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Баглійського районного суду м.

Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні гаражем шляхом зобов'язання

ОСОБА_2 його звільнити.

Обґрунтовуючи позов, посилався на те, що гараж

АДРЕСА_1 (далі - гараж) належить йому на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу частки гаража від 09 січня 2018 року та від 18 січня 2018 року, укладених між ним і ОСОБА_3

ОСОБА_2 самовільно зайняв гараж та перешкоджає йому користуватись належним йому нерухомим майном.

ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди в користуванні гаражем шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити гараж.

Рішенням Баглійського районного суду м Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року, з урахуванням ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 травня 2019 року про виправлення описки, ОСОБА_1 усунено перешкоди в користуванні гаражем АДРЕСА_1 загальною площею 24,2 кв. м шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити

цей гараж.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2

10 березня 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 207/509/19 за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнаннянедійсним свідоцтва

про право на спадщину за законом, визнання дійсним договору купівлі-продажу

з реєстрацією права власності за ОСОБА_2, яка перебуває на розгляді

в Баглійському районному суді м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, апеляційне провадження

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод

у користуванні власністю зупинено до набрання законної сили судовим рішення у справі № 207/509/19, яка перебуває на розгляді в Баглійському районному суді

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, апеляційний суд вказав, що оскільки

в цивільній справі № 207/509/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 розглядається спір, зокрема, щодо реєстрації права власності на спірний гараж за ОСОБА_2, існують підстави для зупинення апеляційного провадження у цій справі ( № 207/413/18) до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 207/509/19, рішення в якій матиме преюдиційне значення при вирішенні справи щодо усунення перешкод

у користуванні спірним гаражем.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року скасувати й направити справу до судуапеляційної інстанції для розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Суд не може послатись

на об'єктивну неможливість розгляду справи увипадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини справи, які є предметом судового розгляду.

Апеляційний суд достатнім чином не дослідив предмет спорів у справах

і не вказав обставини, які б давали підстави для висновку, що існування спору про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за позовом особи,

яка не має ніякого відношення до спадкування спірного гаража, та визнання дійсним договору купівлі-продажу гаража, укладеного у 2010 році у простій письмовій формі, можуть впливати на розгляд справи про усунення перешкод

у користуванні вказаним нерухомим майном.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що посилання

на порушення апеляційним судом норм процесуального права є безпідставним, адже дії ОСОБА_1 спрямовані на позбавлення його права власності

на гараж. Посилається на те, що ОСОБА_1 під час розгляду апеляційним судом відповідного клопотання не заперечував проти зупинення провадження

у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження, матеріали справи № 207/413/18 витребувано з Баглійського районного суду м.

Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи в складі колегії з п'яти суддів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом.

Зупиняючи апеляційне провадження у справі № 207/413/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю до вирішення справи № 207/509/19 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання дійсним договору купівлі-продажу, апеляційний суд вважав, що існують об'єктивні підстави для зупинення провадження у справі, існує пов'язаність обставин, що є предметом розгляду

у справах № 207/413/18 та № 207/509/19, та предмета доказування у цих справах.

Тобто має місце об'єктивна неможливість розгляду однієї справи

до вирішення іншої справи.

З цим висновком апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду погодитись не може з огляду на таке.

Частиною 1 статті 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов'язку суду зупинити провадження у справі.

Пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського

чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням

в іншій справі.

Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити

та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на наведене, для вирішення питання про зупинення провадження

у справі суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати:

як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає

в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов'язаність справ полягає в тому, що рішенням суду в іншій справі встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів

у цій справі. Обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України

від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16 та у постановах Верховного Суду

від 27 лютого 2019 року у справі № 308/5006/16-ц, від 7 листопада 2018 року

у справі № 1522/27468/12,визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у статтею 251 ЦПК України, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Проте апеляційний суд у порушення вимог пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну справу, до вирішення якої зупиняється провадження у цій справі, не проаналізував предмет та підстави позовів у цих справах і не вказав обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за позовом особи, яка не входить до кола осіб, у яких виникає право на таке оскарження у цьому випадку, виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді цієї справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача

на справедливий суд та розумні строки розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін,

і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється

та не ухвалюється нове рішення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанції,

а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи

в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400,409,414,415,416,419 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю направити на новий апеляційний розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В.

М. Коротун